Пам’яті морського піхотинця Антона Гевака (позивний «Перун»)
Командир взводу, старший лейтенант 140-го окремого розвідувального батальйону командування морської піхоти Антон Гевак із позивним «Перун» загинув 5 березня 2022 року під час бою з російською танковою колоною у селі Зачатівка на Донеччині в напрямку Маріуполя, прикриваючи відхід побратимів.
Герой родом із села Пилипи-Хребтіївські на Хмельниччині. До лав ЗСУ Антон приєднався у 18 років. Після закінчення школи проходив контрактну службу в Одесі, а з 2014 року – служив у 8-му полку спецпризначення ССО. Після повернення з фронту чоловік вступив на факультет розвідки Одеської військової академії. Здобувши вищу освіту, Антон приєднався до 104-го окремого розвідувального батальйону. У війську він пройшов шлях від солдата-строковика до старшого лейтенанта.
Чоловік любив музику, сам писав пісні і виконував їх під гітару, а ще йому подобалося читати та подорожувати. На сторінці Антона у соцмережах багато світлин із мандрів Україною. Біля однієї із фотографій він написав: «Якось життя пролетить перед очима в одну мить і найважливіше, аби тоді було на що подивитися… Коли я дивлюся на захід сонця і зграї ворон у небі, то розумію, що з кожним днем моє життя наближається до заходу і все, що у нас є – це час».
Після загибелі воїна його рідні і побратими казали, що свою смерть він відчував давно і розумів, що вона неминуча. Життя Антона обірвалося у 27 років.
«Він любив спати просто неба. Він любив пиво та вино. Любив пальцями проводити по своїй бороді, коли думав над чимось. А от себе без бороди не любив. А ще обожнював клітчаті сорочки. Одна з них буде в мене назавжди – як оберіг. Ми були знайомі два місяці… Але щодня по кілька годин говорили по відео, бо від початку на відстані тримало те, що обоє були на різних фронтах однієї війни. Я дуже рада, що ти завжди був зі мною чесним та відвертим. Говорив як є, і навіть у свій останній день, як виявилося, – я стала єдиною (якщо не рахувати його підрозділ), кому ти сказав, що вас проривають…», - згадує про Антона парамедикиня Катерина Галушка.
“Перун” мріяв на війні постріляти з протитанкових комплексів Javelin та NLAW. Саме з NLAW він підбив російський танк у своєму останньому бою перед загибеллю.
«Справжній бойовий офіцер розвідки, сміливий, сильний, досконалий у військовій справі, кращий… Не боявся смерті, відчував свою долю і приймав її. Казав, що якщо вмирати, то хоче тільки в бою з ворогом. Аж страшно, наскільки дотримався слова. Людина, яку я дуже любила. Людина дивовижної свободи і волі. Такий він справжній був, такий достойний у всьому, що мені не вірилося, що такі люди можуть існувати. Скільки підтримував мене, рятував мене, витягував з самісінького дна, поважав як жінку-бійця, брав на бойові завдання, довіряв, – важко все це написати кількома реченнями… Як же я хотіла, аби ти лишився живим. Але такі, як ти, на жаль, завжди йдуть першими», - написала про “Перуна” військова Ярина Чорногуз.
Антон не казав рідним, що перебуває на війні. Його мамі про це розповіла односельчанка. Після цього син завжди запевняв, що у нього все добре. Тепер на згадку про нього у мами залишилися надіслані Антоном голосові повідомлення, у яких він каже, що живий і здоровий. Жінка вмикає їх, коли приходить на могилу сина. Натомість батько загиблого захисника вирощує виноград у пам’ять про сина, який любив батьківський сад і домашнє вино.
Героя поховали у рідному селі Пилипи-Хребтіївські. В Антона залишилися батьки та сестра. Незадовго до смерті він обіцяв рідним, що познайомить їх із нареченою, але не встиг.
Фото: Новоушицька громада
Антон Гевак посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Цього року до Дня матері вийшов документальний фільм Євгенії Мазур «Все добре, мам» про жінок, чиї сини загинули під час оборони Маріуполя. У ньому є історія й про Гевака, яку розповіла його мама Зінаїда.
Вічна пам'ять Герою!
Фото з Фейсбук-сторінок Антона Гевака, Ярини Чорногуз і Катерини Галушки
