З 1982 року, упродовж більш як 40 років, генерал-майор Девід Болдуін носив однострій армії Сполучених Штатів. Він командував формуваннями на всіх рівнях, служив у Кувейті і в Афганістані, а з 2011 по 2022 рік був генерал-ад’ютантом Національної гвардії Каліфорнії – найбільших та найфункціональніших сил Національної гвардії США із чисельністю у 23 000 осіб. Пан генерал, перебуваючи з візитом в Україні, відповів на запитання Страткому ЗСУ.

- Пане генерале, уже минуло більше року від повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і ми не тільки зламали плани агресора, а й відвоювали частину території, завойованої ним. Чи вважаєте ви, що Україна зараз володіє ініціативою на полі бою з Росією?

- Жодних сумнівів, Україна взяла на себе ініціативу вже давно, ще на початку цього вторгнення. Я дуже вражений роботою військових, спеціальних сил України. Я, як один із керівників Національної гвардії Каліфорнії, уже тридцять років співпрацюю з Україною, дуже пишаюся армією України, її солдатами та її лідерами.

- Тобто російська армія, яку назвали другою армією світу, не така вже й могутня і не так вже й загрозливо виглядає в світі сьогодні?

- Безумовно. І я би сказав, що це було очевидно не лише зараз, а й на початку конфлікту. Початком конфлікту я б назвав не тільки повномасштабне вторгнення в 2022-му році, а й вторгнення, яке почалося ще в 2014-му році.

З двох армій, української та російської, на Заході вважали, що одна серед них дуже добре оснащена, дуже добре підготовлена, дуже могутня. Вони вважали, що інша армія була занадто новою, занадто непідготовленою. Вони переплутали ці армії. Українська армія показує надзвичайні результати, надзвичайно вправно воює, це стало результатом великої роботи, яку зробили українські лідери за останні десять років.

- Гадаю, найбільше мене вразила оборона Києва, визволення Бучі, Гостомеля. Ці події показали не тільки, наскільки потужна українська армія, а й велику волю українського народу до свободи.

У мене є ще два приклади, які також можу навести. Надзвичайна властивість української армії – це впроваджувати інновації, підлаштовуватися, підлаштовувати нові тактики надзвичайно швидко і швидко їх впроваджувати на полі бою. Ще одна визначна річ – це спроможність України дуже гарно пристосовуватися і керувати своїми військами на полі бою.

А також децентралізація ініціативи, яка йде не тільки згори, а й знизу на рівні сержантів та солдатів. Ці два аспекти чітко показують, що Україна – надзвичайно сильна.

- Для вас масштабне вторгнення Росії в Україну було очікуваним?

- Звичайно, я очікував цього вторгнення. Мій крайній візит в Україну перед війною був у листопаді. Тоді ми розуміли, що вторгнення буде, але нам не хотілося в це вірити. Багато хто на Заході вважав, що Україна впаде дуже швидко. Особливо повітряні сили України. Але ми в Каліфорнії вважали по-іншому. Бо ми пліч-о-пліч тренувалися з вашою армією, з вашими пілотами, з вашою національною гвардією, і ми знаємо їх спроможності. На жаль, попереду ще багато важких боїв. Ми продовжуємо робити все можливе, щоб Україна й надалі отримувала підтримку, бо ця боротьба за свободу надзвичайно важлива.

- Український військовий, український воїн, яким він є? Адже сьогодні в Збройних силах воюють учителі, співаки, артисти, митці різного роду, ІТ-фахівці, бізнесмени. Тобто це не є кадрові військові зараз…

- По-перше, маю сказати – я дуже вражений, наскільки сміливими є українські солдати. Це не тільки професійні солдати, а й солдати, які прийшли з цивільного життя. Це похвала не тільки сміливості солдатів, а й також таланту керівників, які зараз стоять на чолі української армії, їх здібностям швидко й ефективно проводити тренування та підготовку солдатів з цивільного населення. Важливо продовжувати таку підготовку, щоб бути впевненими, що нові солдати є ефективними на полі бою.

- Знаю, що ви регулярно відвідуєте Україну з 2014-го року. З якою метою ви зараз в Україні?

- Я маю три головні задачі – як бізнесмен і як генерал у відставці – моя задача допомогти Україні виграти цю війну доволі швидко.

Коли кажу "виграти війну", говорю про відновлення територіальної цілісності України в межах до 2014-го року.

Друга моя мета – допомога в гуманітарному секторі. Це велика проблема наразі. Якщо не буде допомоги з різних країн та від приватних донорів, Україна страждатиме ще багато років. І нарешті третє – шукати такі можливості і знаходити їх, щоб допомогти Україні, аби показати світу, що Україна відкрита для бізнесу. І це доволі непогане місце для інвестицій, і ми можемо робити це й починати робити ці інвестиції прямо зараз.

Люди кажуть, що це занадто ризиковано, бо в Україні зараз війна. Так, зараз війна, але ризик є завжди. Вважаю, якщо ми почнемо інвестувати в Україну прямо зараз, то Україна економічно стане потужною дуже швидко. Попереду багато роботи, треба внести правки в законодавство, треба змінити мислення. Попереду ще багато змін…

 - Ви сказали – «виграти війну швидко». Що мається на увазі швидко? І щодо відновлення територіальної цілісності. Серед американського політикуму, і навіть військових експертів, є певний скепсис щодо Криму.

- Так, це була велика проблема, і вона ще лишається. Бо політики на Заході дуже занепокоєні можливою ескалацією. Але коли ви зіштовхуєтеся з такою незаконною агресією, ви маєте вести себе, як у школі, коли вас притісняють, – ви маєте вийти вперед і захистити свої права, свою гідність. Інакше – ви лише заохочуєте агресивну поведінку. На Заході у політиків з'являються питання: усі ці інвестиції, які робляться зараз в Збройні Сили України, чи зможе Україна з цією допомогою досягти перемоги і що буде з Україною після перемоги?

- Що буде з Україною після перемоги? Тобто, яка має бути система безпеки в Україні, щоб Росія знову, принаймні не так швидко, не намагалася на нас напасти?

- Я спілкувався на цю тему з паном Залужним, і я погоджуюсь із ним, що треба реформувати українські Збройні Сили і надалі треба оптимізовувати розміри Збройних Сил і щоб цей розмір був у рамках бюджету. Гадаю, Україна має реформувати такий аспект, як поділ відповідальності між Міністерством оборони та Генеральним штабом. Визначити – що мають робити військові, що мають робити цивільні адміністрації. Таким чином Україна зможе покращити свою логістичну систему і ремонтну базу, й організацію з тренування особового складу. І на рівні міністерства покращити оборонну індустрію.

Мені би хотілося, щоб більше оборонних підприємств були в приватній власності. Як я бачив, то ваші лідери навіть зараз під час війни вже думають про ці майбутні кроки.

Вважаю, що Україні вдасться впровадити у себе стандарти НАТО та досягти такого стандарту, коли вони зможуть приєднатися до НАТО. Але приєднання до НАТО – це все ж таки політичне рішення.

- Чому вчиться американська армія в української армії?

- Є багато таких аспектів. У першу чергу – як швидко пристосовуватися на полі бою та робити інновації на полі бою. Українські солдати дуже швидко навчилися і показали, яка тактика на полі бою найкраще підходить, а яка взагалі не працює. Думаю, американські солдати можуть дивитися на Україну як модель – як люди можуть хоробро боротися за свою незалежність.

- Росія активно використовує свій ракетний потенціал не тільки на полі бою, а й для того, щоб просто тероризувати цивільне населення, часто цинічно обстрілюючи житлові будинки. Але, як показав останній такий масовий ракетний обстріл Києва, коли Росія обстрілювала так званими «кинджалами», то російські ракети не такі страшні, якщо їх є чим збивати. І система Patriot це дуже успішно показала. У нас в соціальних мережах навіть був такий жарт, що виробник Patriot винен нам за рекламу. Яке ще оборонне озброєння Україна мала б отримати, щоб убезпечити себе і цивільне населення від цих масованих ракетних ударів з боку Росії?

- Я зараз відповім на ваше питання, але я хотів би зазначити, що такі ракетні атаки на цивільне населення є військовим злочином з боку Росії. І всі ті, хто пов'язані з цими злочинами, вони будуть притягнуті до відповідальності.

Росіяни казали, що це не Patriot збив ракету росії, а російська ракета збила Patriot… (Сміється).

Зараз ми бачимо, що на полі бою є таке потужне озброєння, як HIMARS, Javelin, Patriot, – і Україна дуже вдало їх застосовує. Далі, й це вже є в новинах, ми маємо надати Україні військові літаки. Я говорив про це ще рік тому, що окремо жодна система, хоч яка б хороша вона була, вона не є визначною на полі бою, а лише в комплексі ці системи дадуть бажаний результат. І надання Україні сучасних військових літаків дасть вам змогу побороти ворога у повітрі. Але Україна також потребує і якісь базові речі. Більше вантажівок і більше тягачів, більше амуніції, більше запчастин… Усе це також потрібно, щоб досягти результату. І на Заході розуміють, що для України потрібно виграти час, аби Україна могла зміцнити свою оборонну промисловість і спроможність виготовляти амуніцію. Щодо військових літаків, то ми маємо надати Україні F-16 прямо зараз.

- Чому Україна так довго отримує ці омріяні F-16?

- Це все політичні рішення. Повертаючись назад до теми ескалації: політики боялися надати спершу Джавеліни, а потім вони боялися надати Хаймарси, а зараз мова йде про F-16…

Якби Україна отримала ці літаки ще рік тому, то ситуація була б набагато кращою. Набагато менше було б жертв серед цивільного населення, серед дітей, набагато менше було б зруйнованої інфраструктури. Тобто політики самі малюють ці червоні лінії для себе, щоб запобігти ескалації. І потім все ж таки вони ті лінії переступають.

- Президент Джо Байден сказав, що нам би все одно F-16 не допомогли у Бахмуті. Чому?

- Я не знаю, чому він так сказав. Як військовий командувач я розумію, що коли наді мною в повітрі є такі потужні літаки, як F-16, вони допоможуть мені й у повітрі, й у нанесенні наземних ударів. Тому гадаю, що за допомогою такої зброї українська армія набагато впевненіше себе почувала б на полі бою.

- А чи в американській армії, в американському політикумі розуміють, що росіян можна зупинити тільки силою, інакше не працює нічого?

- Ми вже спробували всі можливі засоби. Ми спробували дипломатичні засоби, ми спробували переговори. Коли людина нападає, то вона розуміє лише мову сили. Жодної іншої мови вона не розуміє.

Хочу ще повернутися до F-16 і сказати три аргументи, котрі я чую проти надання Україні F-16. Перше – українські летовища зазнали значних руйнувань і занадто короткі, щоб використовувати F-16. Друге – українські майстри не зможуть підтримувати на належному рівні технічний стан цих літаків. І третє – начебто українські пілоти не дуже добре б справилися з цими потужними машинами.

Нічого з цього зазначеного не відповідає дійсності. Особливо третє. Ми бачили, як українські пілоти вправно воювали в повітрі. Вони воювали проти більш модернізованих літаків росіян. А тепер спробуйте уявити, що вони змогли б зробити з такими потужними машинами, як F-16. Сподіваюся, у найближчому майбутньому Україна все ж таки отримає ці літаки. Я знаю, що зараз українські пілоти проходять тренування.

- Якраз хотіла спитати, чи в нас уже є готові українські пілоти для польотів на F-16?

- Зараз пілоти починають тренування. Це займе трохи часу, але у них дуже добре виходить. Не думаю, що це займе багато часу, пілоти дуже добре тренуються, дуже добре підготовлені. І це все ж таки просто ще один тип літака, а не якась магія.

- Яка оцінка того, чи Росія може застосувати ядерну зброю?

- Таке рішення може прийняти тільки дуже злобний тиран. І я не думаю, що Росія перетне цю червону лінію, навіть якщо вона програє.

- Росія веде також інформаційну війну в світі. Як Україна поводиться в інформаційній війні? Ми виграємо, програємо?

- Бачу, що Україна дуже вправно веде свою інформаційну війну і протидіє російській інформаційній війні. Ми бачимо прогрес на Заході й те, що робить Україна в цьому аспекті, вона показує результати. А з боку Росії це більше виглядає як якась комедія. Гадаю, вам варто показувати, наскільки Україна потужна і наскільки є тут економічні можливості для інвестицій, щоб люди зі всього світу прийшли сюди і побачили, що можна робити інвестиції в Україну.

- Коли готувалася до інтерв'ю, почитала, скільки ви вчилися і починали з мікробіології в Стенфордському університеті. Щоб стати генералом американської армії- це стільки треба вчитися?

- Так, в армії в Америці зараз командують не тільки генерали, не тільки полковники, а й сержанти, багато з них мають ступінь бакалавра, ступінь магістра, а деякі з них навіть доктора наук. Тому я рекомендую Україні, щоб Україна також наслідувала цей приклад. Тому що так само важливо, щоб наші солдати не тільки вправно воювали, а й вміли вправно думати. І це одна з причин, чому українська армія настільки успішна, бо ви даєте можливості вашим солдатам думати і приймати рішення.

Оксана Климончук, Стратком ЗСУ