Пам’яті старшого сержанта Богдана Демчука (позивний «Вогник»)
26-річний старший сержант полку «Азов» Богдан Демчук із позивним «Вогник» загинув під час оборони Маріуполя 29 квітня 2022 року.
Богдан народився на Вінниччині, але згодом переїхав у село Шарівка на Хмельниччину, де закінчив школу, а потім здобув професію слюсаря та водія у Ярмолинецькому професійному училищі й невдовзі продовжив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ. На війну «Вогник» потрапив, коли йому було 19 років. Спочатку він приєднався до громадського формування з охорони порядку та кордону «Проскурівська сотня» і возив волонтерів у зону АТО, а в 2015 році пішов служити в окремий загін спеціального призначення «Азов».
«Він дуже любив життя. Він любив рухатися і ніколи не стояв на місці… Якось каже мені: «Мам, допоможи мені купити форму». Питаю: «Яку форму, сину?» Я розуміла, про що йдеться, бо ж війна, а він говорить: «Мам, уже документи всі підписані». Потрапити в «Азов» було нелегко. Потрібно було пройти курс молодого бійця впродовж двох місяців. Це дуже велике випробування, багато хлопців відсіялося», - пригадує мама Героя Тетяна Демчук.
Богдан одружився й оселився у Мангуші під Маріуполем. У 2017 році у них із дружиною Надією народився син Михайлик. Утім у щасливе життя молодої сім’ї увірвалася повномасштабна війна. 24 лютого 2022 року дружина з сином востаннє бачилися з Богданом, коли він проводив їх на евакуаційний автобус до Запоріжжя, звідки вони поїхали у Хмельницький. Натомість чоловік вирішив залишитися боронити Маріуполь.
Дружина Надія пригадує, що Богдан добре розбирався в автомобілях і мріяв відкрити СТО після закінчення контракту у війську, а ще дуже хотів повести сина до першого класу. Проте його мріям не судилося здійснитися.
«29 квітня 2022 року я отримала від коханого останнє повідомлення. Я одразу відчула, що щось не так. Наступного дня, 30 квітня, зателефонував брат (Богдана Демчука – ред.) і сказав, що Богдана немає більше… Найкращий татусь і чоловік. Завжди був радий усім допомогти. Все робив, щоб ми були щасливі», - розповіла Надія.
Богдан боронив Маріуполь разом зі своїм молодшим братом Олегом. Останні дні свого життя «Вогник» провів на «Азовсталі». Чоловік загинув під час обстрілу. Автомобіль, у якому був Богдан, згорів ущент, але побратими встигли забрати його тіло в бункер. Далі сліди азовця загубилися й рідні досі не можуть його поховати. А його брат потрапив у російський полон, де перебуває донині.
«Богдан був завжди відкритою і щирою людиною. Ті, хто мали можливість із ним спілкуватися, тільки позитивно про нього відгукуються, через те в нього всюди багато друзів… Він не вагався ні миті й усвідомлював, що шансів вийти живим стає все менше. Він заплатив найвищу ціну за те, щоб наша нація вижила», - говорить знайомий «Вогника» Володимир.
Рідні чекають на повернення Богдана додому на щиті. Його син Михайлик не знає про загибель тата, дитині розповіли, що тато став зірочкою на небі. Богдан Демчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На фасаді Шарівської школи, де він навчався, встановили пам’ятну дошку на честь загиблого героя, а в селі, де минулого його дитинство, провели вечір пам’яті, присвячений «Вогнику».
«Богдан Демчук, воїн полку «Азов», живе у спогадах і пам'яті рідних серцю людей, живе у погляді сина Михайла, в очах матері, у снах дружини Надії і в думках брата Олега, якого ми обов'язково дочекаємося з полону... Він живе у кожному місці, яке любив, у серці кожного, з ким товаришував, з ким доля звела за таких коротких і водночас величних 26 років…», - написала про той вечір волонтерка Леся Стебло.
Нещодавно до Дня матері вийшов документальний фільм Євгенії Мазур «Все добре, мам» про жінок, чиї сини загинули під час оборони Маріуполя. У ньому є історія про Богдана Демчука, яку розповіла його мама Тетяна.
Вічна пам'ять Герою!
Фото з архіву Надії Демчук, Ярмолинецької селищної ради та Лесі Стебло
