Пам’яті військовослужбовця Олександра Плахути (позивний «Плах»)
Військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Олександр Плахута (позивні "Плах", "Салман") загинув 19 січня 2023 року біля селища Серебрянка Донецької області під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу державу від російських загарбників.
Фото: Шостка.INFO
Олександр народився 5 жовтня 1981 року у Шостці Сумської області. Навчався у школі №12, закінчив хіміко-технологічний технікум ім. Кожедуба.
Одним із захоплень Олександра був спорт. Як вихованець шосткинського спортивного клубу «Патріотр» брав участь у змаганнях з карате, неодноразово здобував перемоги.
«Брат багато років займався спортом. Та й останнім часом ходив на тренування, підтримував себе у формі. Не палив, не вживав алкоголь взагалі. Вів активний спосіб життя», - розповіла Укрінформу сестра полеглого воїна Наталія Мамчур.
Фото: Фейсбук-сторінка Natasha Mamchur
Олександр здобув три вищі освіти: електротехнічну – у Харківському політехнічному інституті, юридичну – в академії ім. Ярослава Мудрого, а після навчався в Національній академії державного управління при Президенті України у Харкові.
«Наскільки у нього був запал до знань сильний. Сашко здобував освіту, сидів за конспектами, все нотував. Зараз у нас багато його конспектів залишилося. Брат взагалі хотів працювати на країну, не на себе. З його знаннями можна було би бізнес свій відкрити. Неодноразово йому пропонували друзі та знайомі разом працювати, але він відмовлявся, бо хотів саме бути корисним державі», - розповіла сестра.
Усі свої знання чоловік застосовував на практиці. Останнє місце роботи Олександра – компанія «Укренерго», де обіймав посаду провідного інженера.
«Міг бути заброньований і нікуди не піти, але він не міг не піти. Просто не міг. Задовго до початку повномасштабного вторгнення ми у родині обговорювали те, що робитимемо у випадку нападу. Сашко заздалегідь придбав тактичну аптечку, спорядження та усе, що йому могло знадобитися. Коли розпочалася повномаштабна війна, був готовий. Просто узяв речі та пішов», - згадує Наталія.
Фото: Фейсбук-сторінка Natasha Mamchur
За її словами, брат у перші ж дні пішов у територіальний центр комплектування у Києві, а потім приєднався до тієї бригади, у складі якої у 2015–2016 роках брав участь в антитерористичній операції. «Тоді Олександр також був добровольцем. Оскільки особливо навчати його не потрібно було, бо досвід мав, одразу поїхав у «гарячі» точки країни. І майже рік воював», - розповіла Наталія.
Сестра «Плаха» пам’ятає його чесним, скромним, справедливим, сміливим. Він не боявся висловити свою позицію, водночас був відкритий, із тонким почуттям гумору, готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу та підтримати.
Олександр не сприймав лицемірства, мав величезну силу духу, був добрий до близьких і ненавидів ворогів України. Захисник мріяв про вільну, процвітаючу країну з чесними правилами, справедливими судами, без корупції.
Фото: Фейсбук-сторінка Natasha Mamchur
«Олександр постійно казав: «Всі наші жертви будуть недаремні, ми творимо історію України». Він любив мандрувати Україною, досліджувати пам'ятки, вивчати історію нашої країни. У Олександра залишилися батьки, сестра, дружина Оксана, яку він любив», - так охарактеризував полеглого воїна міський голова Шостки.
Поховали Олександра Плахуту 22 січня 2023 року.
Фото: Фейсбук-сторінка Natasha Mamchur
Сестра «Плаха» Наталія ініціювала на сайті Президента України петицію про присвоєння йому звання "Герой України" (посмертно).
«Олександр Плахута ( 05.10.1981 р.н) – солдат, розвідник-кулеметник, захищав Батьківщину від російських окупантів ще у 2015-2016 роках. А від початку повномасштабного воєнного вторгнення Росії без сумнівів знову став на захист України. Увесь час перебував у найгарячіших точках. Звільняв від російських загарбників міста і села Донецької, Луганської областей, зокрема - брав участь у знакових для перебігу російсько-української війни боях за Білогорівку у травні 2022 року. Виганяв окупантів з Харківщини. За звільнення Харківської області отримав почесний нагрудний знак "Сталевий Хрест" від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного», - зазначила автор петиції.
Фото: shostkanews.city
Як пояснила Укрінформу Наталія, так сім’я захисника хоче вшанувати його пам'ять. «Не звання важливе і не чергова медаль. Медалі у нас вже лежать, над якими плачемо. Нам і членам родин загиблих воїнів важлива пам'ять. Людина відбула своє, загинула, а потім про неї забувають. І виходить так, що сім’я залишається сам на сам зі своїм болем. Ми втратили близьку людину, яка захищала країну. Нам, як й іншим родинам, дуже хочеться, щоб про близьких не забували. Тільки це має значення», - підкреслила вона.
Нині кожен небайдужий українець може на сайті глави держави підтримати петицію, щоб вшанувати внесок розвідника у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України. Вже вдалося зібрати понад 8 300 із 25 тисяч необхідних голосів.
Вічна пам'ять Герою!
Перше фото: Шостка.INFO
