Пам'яті бійця полку «Азов» Сергія Бобрицького (позивний «Запорожець»)
Сергій Бобрицький (позивний «Запорожець») був людиною, яку не треба було переконувати любити Україну.
"У 2021 році, коли він звільнявся зі служби, сказав, що багато "щупалець московських" є у Запоріжжі та селищі Балабине. Жартома чи ні, він говорив, що треба ці "щупальця обрубувать", щоб "русского миру" не було. Він запевнив, що повернеться до війська, якщо буде треба. І миттю повернувся, коли ця потреба настала. 25 лютого 2022 року він уже був у Маріуполі. Ми разом заходили на «Азовсталь»", - згадує побратим Сергія Володимир.
За час війни вони багато спілкувалися, на «Азовсталі» чотири дні були в одному бункері. 8 травня 2022 року росіяни розбомбили цей бункер - вижити вдалось лише кільком.
"Якщо за хвилину не встиг вибратись, то все… Росіяни бомбардували бункер близько 16:00", - говорить побратим Сергія Михайло.
Він згадує, як незадовго до цього "Запорожець" вивіз із передової поранених і загиблих, а ще - врятував військового, на якого полював снайпер.
"У Сергія вистачило сміливості зробити це. Він був хороброю людиною", - каже Михайло.
Сергій народився у Запоріжжі 19 листопада 1969 року. Потім переїхав до селища Балабине, де жив із дружиною і двома доньками.
З 2015 по 2017 роки він був учасником АТО у складі Нацгвардії міста Запоріжжя, а у 2017-му - перевівся до полку "Азов".
"Він був дуже гідною, доброю і хорошою людиною. Хороший дід, батько і друг. Він загинув за нашу Україну. Якщо треба віддати життя за наше майбутнє покоління, ми всі готові", - розповідає родичка загиблого бійця Ольга Щерба.
Відмовити чоловіка йти на війну було неможливо, адже ще у 2014 році він казав, що піде боронити країну.
"Був героєм за життя і загинув, як герой. 7 травня він виходив на зв'язок. Тоді сказав, що все буде добре, що вийде ще пізніше, а зараз не має часу. Я вірила в те, що з ним нічого не станеться. Навіть зараз ми його чекаємо додому. Можливо, це помилка, і він ще живий. Він ніколи не казав, що щось погано. Він завжди посміхався і говорив, що все буде добре. 18 травня 2022 року нам повідомили, що він загинув. Місяць тому ми дізнались, що ДНК співпало", - говорить донька бійця Марина.
Вона згадує його як добру, чуйну людину і найкращого батька.
В останню путь Сергія проводжало багато людей. Родичі, друзі, знайомі і незнайомці створили "живий ланцюг", повз який пронесли труну.
"Сергій зробив набагато більше, ніж, можливо, сотні інших людей. Ми маємо перемогти у цій війні, аби нам не було соромно перед ним та іншими побратимами", - сказав під час церемонії прощання військовий Едуард Юрченко.
Уже на кладовищі побратими з "Азова" зачитали Молитву українського націоналіста, грав військовий оркестр, лунали три залпи зі зброї, гімн України. Дружині передали два прапори - полку "Азов" і державний.
Сергій Бобрицький нагороджений відзнакою Президента України "За участь в АТО", Медаллю "Операція Об'єднаних Сил. За звитягу та вірність", а також має медаль "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам'ять Герою!
Фото Дмитра Смольєнка та з відкритих джерел
