Пам'яті поліцейського Ігоря Бондарчука

Старший лейтенант поліції Ігор Бондарчук загинув наприкінці травня минулого року під час ракетного обстрілу у Запорізькій області. Йому було 32 роки.

Ігор народився 1 вересня 1989 року у селі Нова Ободівка Гайсинського району Вінниччини. Після закінчення школи вступив до Вінницького училища культури та мистецтв Миколи Леонтовича на спеціальність «музичне мистецтво». Згодом, наприкінці 2008 року, був призваний на службу у ЗСУ.

Ігорю сподобалося військове життя і він вирішив не продовжувати кар’єру музиканта. Хлопець вступив до Національної академії внутрішніх справ. У 2018 році Бондарчук розпочав працювати у КОРДі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Мав позивний «Блондин».

Фото: Фейсбук-сторінка Вадим Кудіяров

У 2020 році поліцейський, перебуваючи поза службою, став свідком того, як чоловік впав у будівельну яму. У незнайомця стався серцевий напад. Ігор, не роздумуючи, кинувся йому на допомогу. Правоохоронець дістав чоловіка з цієї ями, надав йому домедичну допомогу та викликав «швидку». За врятоване людське життя він був нагороджений грамотою.

Із початком широкомасштабної війни з Росією Ігор мужньо боронив українську землю від загарбників. І у березні 2022 року за відданість службі та високий професіоналізм йому достроково присвоїли звання «старший лейтенант поліції».

Однак 22 травня 2022 року життя КОРДівця забрала російська ракета. 29 травня того ж року у Вінниці пройшла церемонія прощання із Ігорем. Після цього загиблого Героя поховали з військовими почестями.

Фото: Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА

14 жовтня 2022 року, у День захисників і захисниць України, на фасаді Новоободівського ліцею Ободівської сільради Гайсинського району відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого поліцейського, який був його випускником. Встановити цю дошку вирішили однокласники чоловіка.

Фото: Поліція Вінницької області

А 27 грудня 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №891/2022 Ігор Бондарчук був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Чоловік активно займався різними видами спорту, зокрема пауерліфтингом і бігом, а також брав участь у чемпіонатах із рукопашного бою, самбо та кросфіту. Він був кандидатом у майстри спорту.

Рідні та колеги запам’ятали його як щиру, добру, вмотивовану, стресостійку, активну та рішучу людину. А його близькі кажуть, що з ним завжди було цікаво. Вони зазначили, що чоловік був справжнім другом.

«Він був надійним чоловіком, турботливим татусем, дбайливим сином і просто чуйною людиною. Ніколи не бачила його з поганим настроєм. Завжди веселий, усміхнений. Такий позитивний, життєрадісний», - каже знайома Ігоря Наталя.

Його колега з КОРДу Роман уточнив, що їх пов’язувала не лише робота. «Коли у мене народилася донька, я з радістю попросив Ігоря стати її хрещеним батьком», - заявив поліцейський.

Директор Новоободівського ліцею Микола Роздорожний згадує, що коли Ігор ще був їхнім учнем, він був втіленням чесності і людяності.

«Це людина, яка завжди була готова прийти на допомогу. І він був закоханий у мистецтво», - зазначив Роздорожний.

Без найріднішої людини залишилися донька Мілана та дружина Каріна, батьки і брат.

Із дружиною чоловік познайомився через соцмережі, а після їхньої першої зустрічі вони більше не розлучалися. Із появою доньки у їхній родині стало на одну традицію більше: Міланка допомагала батьку на його день народження задувати свічки на торті. Тепер дівчинка каже, що скучає за татом.

Фото: Фейсбук-сторінка Каріна Бондарчук

«Ми одне ціле. Ми все робили разом. Він був найкращим батьком, моя любов, підтримка та опора. Із ним я була впевнена у кожному дні, я була щаслива», - сказала Каріна.

Однокласник Ігоря Дмитро Підтесаний сказав, що пам'ять про нього буде жити у їхніх серцях завжди. «Він назавжди залишиться взірцем сміливості, самовідданості та любові до життя», - уточнила його знайома Олена.

Вічна шана і слава Герою!

Фото із сайту Національної поліції