Підрив Каховської ГЕС на контрнаступ ЗСУ не вплине
Після того, як окупанти підірвали Каховську ГЕС постало питання: що буде з контрнаступом? Українське військове і політичне керівництво запевняє, що це ніяк не вплине на плани ЗСУ. Хоча конкретики у таких заявах обмаль...
“Ця ситуація не змусить українських захисників залишити плани. Противник у результаті все одно програє”, - заявив президент Володимир Зеленський.
А секретар Радбезу України Олексій Данілов запевнив: “Ніщо і ніхто, жоден росіянин не зупинить звільнення України, час якого настав”.
Схожим чином висловилися в управлінні стратегічних комунікацій ЗСУ: “Підступні дії противника, які створюють соціальну та економічну кризу, не зупинять Сили оборони України, які готові звільнити окуповані території”.
Нарешті командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв у коментарі “Укрінформу” наголосив, що “військове командування повністю враховувало й такі ворожі підступні дії”.
Водночас на сторінках деяких західних ЗМІ настрій більш стриманий. Наприклад, в The Independent і The Washington Post можемо зустріти публікації з наступним змістом: “Це вплине на контрнаступ ЗСУ, тепер Україні буде важче просуватися на південь від Дніпра”. Втім, згадані видання також пишуть, що підрив дамби спрацював і проти самих росіян.
З’ясовуємо, що і як є насправді.
Наступ ЗСУ не залежав від ситуації на Каховській ГЕС
Експерти кажуть, що терористичний акт росіян на Каховській ГЕС в будь-якому разі вплив матиме. Але чи йдеться тут про військову компоненту?
Щойно в Кремлі почули, що Україна готує контрнаступ – там почалася паніка. Будь-яку українську операцію росіяни зараз сприймають як початок чогось великого та аврального.
"Тож нехай собі істерять. Єдине, що можна сказати точно – лівобережжя Херсонської області не було основним напрямком для удару ЗСУ, а було скоріше чимось додатковим, допоміжним. Відтак, підрив Каховської ГЕС не матиме критичного впливу на контрнаступальний задум нашого Генштабу. Більш того, знаючи наше військове керівництво, не маю сумнівів, що й ці ризики були прораховані", - вважає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко каже, що якщо б у сценарії нашого наступу форсування Дніпра мало превалююче значення, то, безумовно, катастрофа з Каховською ГЕС вплинула на можливість його реалізації.
«Я завжди говорив, що більшість сценаріїв, які розглядаються Генштабом ЗСУ, мають мінімальну ймовірність форсування. Тобто, йдеться переважно про сухопутні операції. Тож форсування Дніпра - це нині питання другого, а то й узагалі – третього ряду», - стверджує військовий оглядач.
Відзначимо, що коли йшлося про лівобережну Херсонщину, то пан Коваленко часто звертав увагу на те, що найбільша проблема — це Дніпро.
Наводимо його коментар «Укрінформу», датований початком травня: «Попри те, що правобережжя Херсонщини хоч і дозволяє нам мати перевагу над лівобережжям, але там неможливо діяти непомітно для ворога. (…) Окупанти постійно проводять розвідку, уважно слідкують за локаціями ЗСУ на правому березі. Отже, це може закінчитися для наших сил досить серйозними втратами, а цього Генштаб не допустить».
Отже, підрив ГЕС не впливає на контрнаступ ЗСУ.
“Хоча росіяни вважали, що ми дійсно можемо форсувати Дніпро, і саме через це пішли на цей терористичний акт. А ще вони намагалися в такий спосіб відволікти увагу Києва, аби він направив ресурси на подолання наслідків катастрофи – гуманітарних, екологічних та інших. А відтак, відстрочив свої плани щодо наступу”, - вважає Олександр Коваленко.
На думку полковника запасу ЗСУ Сергія Грабського вважає, що пов’язувати руйнацію Каховської ГЕС зі зривом наступу української армії — це "абсолютна маячня".
"Україна фізично не має сил та засобів для того, щоб здійснити масоване форсування Дніпра. Для форсування такої водної перешкоди треба мати безальтернативну, категоричну перевагу над противником. Річку переходять підрозділи, потім плацдарми треба розширювати, мати ля цього серйозні ресурси. Противник за чисельністю і в техніці нас переважає. Але ми не можемо атакувати, не маючи чисельну перевагу, як на землі, так і в повітрі. Тому це питання не дуже й розглядалося нашим військовим керівництвом ”, - наголошує військовий експерт.
Бої точаться на інших ділянках фронту, і саме на них ситуація може змінитися так, що противник змушений буде відходити з Херсонщини.
“Казати, що вони таким чином зупинили наступ? З таким же успіхом росіянам можна було щось підірвати десь у Калузькій області й переконувати, що вони таким чином зупиняли наступ ЗСУ”, - іронізує Сергій Грабський.
Підірвали і собі на шкоду: перша лінія ворога знищена, Крим – без води
Знищення Каховської ГЕС у перспективі більше відіб'ється на нашому противнику, ніж на діях Сил оборони України, які знаходяться на вищому, правому березі Дніпра.
“Після того, як росіяни копали окопи в Чорнобильській зоні, зокрема в Рудому лісі, уже нічому дивуватись не доводиться. З їхньої сторони, скажімо, абсолютно зрозуміло, що Україна не має сил та засобів, щоб здійснити масштабне форсування Дніпра. Відповідно, загрози, окрім якихось розвідувальних груп, там не було. Противник «досяг» іншого. Апріорі лівий Всі інженерні споруди, всі лінії загородження, зокрема мінно-вибухові —пішли під воду. Противник своїми руками зруйнував власну лінію оборони”, — розповідає Сергій Грабський.
Крім того, за словами експерта, ворог обмежив себе у можливостях переміщатися по лівобережній Херсонщині: “Те, що наробили, можливо, вони пізніше усвідомили і тепер намагаються знайти виправдання тому, що відбулося. Але сталося те, що сталося. Це, можливо, одна з найсерйозніших катастроф ХХІ століття”, — зауважує пан Грабський.
А виправдання вороги й справді шукають...
“У Телеграм-каналах росіяни запускають нову версію. Типу все сталося через якогось дебіла лейтенанта, котрий замість того, щоб просто перевірити вибухівку на дамбі, смикнув не за той дротик. Як то кажуть, nice try, але, по-перше, це жодним чином не знімає відповідальності з Путіна, а по-друге, такими своїми діями вони ще й створили умови, щоб притопити власні позиції, знищити війська, техніку тощо”, - каже Михайло Самусь.
Тож зараз ситуація виглядає так, за словами експерта, що ворог послабив власні позиції: “Це - суто теоретично. Як буде на практиці – подивимося. У будь-кому разі, підірвавши Каховську ГЕС, ворог не здобув жодної військової переваги”.
Звісно, від цього факту для нас небагато що змінюється, тому що Херсонщина, особливо лівий берег, зараз непрохідна.
"ЗСУ буде важко здійснювати там якісь десантні операції", - вважає Олександр Коваленко.
Утім, підірвавши дамбу, росіяни прострелили собі в ногу «значно глибше». У перспективі наслідки будуть серйознішими, ніж втрата лінії оборони.
«Можуть виникнути проблеми в окупованому Криму – з водозабезпеченням. Це станеться не завтра, але проблеми точно виникнуть. Така перспектива поки що викликає в окупантів певний скепсис, мовляв, подумаєш… Ну-ну. Побачимо, як вони «заспівають», коли тікатимуть з півдня, а вони тікатимуть. Тоді Крим дуже буде насичений великою кількістю сил та засобів російських окупантів”, - прогнозує аналітик.
Зараз на півострові розміщено десь 15-20 тисяч сухопутних військ РФ. А коли рашисти тікатимуть з півдня, то їх чисельність там збільшиться на 100-120 тисяч одразу.
“І це не тільки особовий склад, це ще й техніка. Дефіцит води дуже швидко зросте, вони не зможуть утримувати свій контингент на півострові хоча б через це”, - запевняє пан Коваленко.
«путінські стерв’ятники» зробили у 2023-му ту ж помилку, що й «сталінські соколи» у 1941-му
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук розповів “Укрінформу” про те, що в російсько-радянській військовій теорії існує таке поняття, як «оперативне затоплення територій». Йдеться про руйнацію гідротехнічних споруд та комплекс інших інженерно-технічних заходів, які мають стримати або унеможливити наступ противника на певній ділянці фронту. І не стільки штучна повінь виступає при цьому основним стримуючим фактором, а швидкоплинне водопілля.
“Головне — при руйнації водосховищ донний мул стає основною перешкодою для просування військ, що наступають”, - каже він.
Саме з цією метою в радянські часи при проектуванні гідроспоруд відразу робилися розрахунки і закладалися інженерні рішення на випадок їх підриву. Увесь Дніпровський каскад ГЕС був зведений саме з таким розрахунком. Зберігаються ці секретні документи в ЦАМО в російському Подольську під Москвою.
“У росіян є плани керованого підриву не тільки Каховської ГЕС, але й інших станцій Дніпровського каскаду – тільки от реалізувати їх ми їм не дамо!”- переконує військовий експерт.
За його словами, підрив окупантами греблі Каховської ГЕС не став для фахівців несподіванкою. Питання стояло тільки, коли це вони зроблять – розвідка повідомляла про мінування ворогом гідроспоруд станції ще минулої осені, коли ЗСУ погнали рашистів з правобережжя Дніпра.
“Але минулося... Ворог побачив, що українці не мають наміру розвивати успіх на лівий берег, ситуація стабілізувалася. Зараз окупанти бояться анонсованого українського контрнаступу. Що їм дає штучне затоплення лівобережжя? По-перше, убезпечує лівий фланг їх південного угруповання – активні дії у низов’ї Дніпра унеможливлюються на відносно тривалий час, - акцентує пан Лакійчук. - По-друге, це скорочує лінію фронту, дозволяє перекинути сили на більш загрозливі ділянки, а «плече маневру» на цій ділянці для росіян на порядок коротше, ніж у нас – це перевага в часі…”
Але так це виглядає на штабних паперах. В реальних бойових діях усе відбувається дещо інакше. Павло Лакійчук нагадує історичний факт: у серпні 1941 року, аби стримати німецький наступ, енкавеесівці, як і зараз російські окупанти, пішли на страшний злочин – підірвали греблю Дніпрогесу. Скільки мирних українців солдатів Червоної армії тоді загинуло досі невідомо, історики називають цифри від 20 до 100 тисяч людей.
Втім на наступ Вермахту ця акція ніяк не вплинула – радянські полководці неправильно розрахували напрямки основних ударів німців і вже в жовтні німецька 1-а танкова група зайшла в тил радянському Південно-Західному фронту, захопила Мелітополь і Бердянськ, частиною сил розпочала штурм Перекопу.
“Схоже, «сталінські соколи», чи то пак «путінські стерв’ятники», прорахувалися і цього разу – активність бойових дій наростає на зовсім інших ділянках фронту”.
До слова, «скорочення лінії фронту» - палка об двох кінцях: неможливість проведення складної стратегічної операції з форсуванням Дніпра на Херсонському напрямку вивільняє і наші сили, сконцентровані на правобережжі, для посилення ударних угруповань на Східно-запорізькому і Північно-донбаському напрямках.
“Підривом дамби рашисти фактично «обнулили» власну оборону на лівобережжі Дніпра, а це дає широкий простір для Сил спеціальних операцій ЗСУ – цілком можливо, що все уже йде до чергового «жесту доброї волі» на Лівобережжі і в гирлі Дніпра”, - прогнозує Павло Лакійчук.
Кінбурнська коса стала островом, а це означає…
У перший день підриву дамби почали звучати прогнози, що внаслідок “великої води” Кінбурнська коса може стати островом. А відтак — буде перерване наземне сполучення з тими позиціями противника, які зараз на косі облаштовані.
Власне, так і сталося. Але що це нам дає?
Нагадаємо, що Кінбурнська коса — це частина суходолу, де тривалий час були облаштовані російські позиції. З них вони зокрема завдавали артилерійських ударів по Очакову. Кінбурн ще важливий тим, що фактично є "воротами" до портів Миколаєва і Херсона. Перебування на цьому півострові військ РФ блокувало морські шляхи до цих портів.
“За косу давно точилися бої. Зараз вона на певний час перетворюється на острів, а це означає, що противник її не може фізично контролювати. А ми - можемо забезпечити контроль над цією косою і вже завдавати удари по Криму безпосередньо”, - стверджує Сергій Грабський.
Олександр Коваленко частково погоджується з колегою: “Так, в російських окупантів на косі дійсно виникли проблеми з логістикою. Деякий час вона буде відрізана”.
Ворог намагається гелікоптерами здійснювати ротацію, а також матеріально технічне забезпечення своїх підрозділів.
“Не знаю, чи в планах Генштабу ЗСУ є якісь орієнтири на Кінбурнську косу, але, думаю, нам не дуже вигідно реалізовувати на косі якісь операції. Чому? Коса зараз острів, а тому — це повна ізоляція підрозділів. І якщо в росіян ресурс дозволяє не зважати на втрати, то для нас кожна втрата має і завжди матиме велике значення, - наголошує пан Коваленко. - Тому, як мені здається, поки вода ще не зійшла – не бачу в якихось десантних операціях на Кінбурнську косу”.
Якщо не Херсонщина: які на сьогодні перспективні напрямки для ЗСУ?
Олександр Коваленко каже, що й про Донеччину зараз не йдеться в контексті перспектив, адже у ворога там побудовано ґрунтовну оборону. Залишаються Луганська та Запорізька області…
“Це основні плацдарми, з яких може відбуватися інтенсифікація наших дій”, - запевняє пан Коваленко.
У Запорізькій області ворог нібито підготувався до глибокої оборони, з кількома лініями укріплень (вирив +10000500 км. окопів). Однак росіяни просто не мають достатньо особового складу, щоб належним чином укомплектувати укріплення в районах, віддалених від лінії фронту. Тож сили там можуть бути недостатньо щільні, щоб витримати рішучу механізовану атаку ЗСУ.
Крім того, на Запоріжчині у росіян спостерігаються суттєві проблеми з логістикою. Поки ворог на цьому плацдармі знаходиться в стані "спокою", то отримує прийнятне забезпечення. Але щойно події на Запоріжжі активізуються — потреби зростуть у 3-4 рази.
“Забезпечення південного угруповання окупантів переважно здійснюється через тимчасово окупований Крим та єдину логістичну артерію – Кримський міст. Втім, ця артерія досі працює недосконало, тільки в реверсі, по одній колії. Ворог дуже швидко видихнеться на окупованій частині Запоріжжя”, - прогнозує оглядач групи “Інформаційний спротив”.
До речі, через деякі активні дії на Запорізькому напрямку багато хто почав кричати “Ну, почалося!”. Олександр Коваленко підтверджує те, що повідомляє Генштаб – на Запоріжчині наразі йде розвідка боєм: “Ця розвідка була проведена одразу на кількох локаціях. Тож могло скластися враження якихось масштабних дій по фронту. (...) Дотримуйтесь інформаційної гігієни. Не рвіть останнє волосся на голові. Терпіння і розсудливість, зараз як ніколи важливі”.
Щодо Луганщини... Пан Коваленко вважає, що тут лінії оборони противника не настільки щільні, як на Запоріжжі. Але є й мінус: “Ворог готував ресурси – живу силу, техніку - для наступу в напрямку Лимана та Куп’янська. ЗСУ завадили росіянам реалізувати свої амбіції. Але там багато чого накопичено, особливо в районі Кремінної та Сватового. Тобто кількісно — перевага на боці росіян”.
Перевага ворога у кількості може бути головною перепоною для нашого контрнаступу на Луганщині. А з іншого — для такої кількості військ потрібно, щоб злагоджено та ефективно працювала система управління. А вона в окупантів не надто злагоджена і не ефективна, стверджує співрозмовник.
“Тому не виключаю, що на Луганщині відбудеться те саме, що ми спостерігали минулого року на Харківщині, коли росіяни, маючи в районі найбільшу бронетанкову групу у зоні бойових дій, драпали й кидали техніку з повним боєкомплектом та повними баками”, - резюмував військовий аналітик.
Мирослав Ліскович. Київ
