Пам’яті старшого сержанта поліції Ігоря Махлая
Спецпризначенець взводу швидкого реагування ГУНП у Хмельницькій області, старший сержант Ігор Махлай загинув 22 травня 2022 року під час масованого ракетного обстрілу позицій полку «Сафарі». Та ворожа атака забрала життя 23 бійців полку, які були елітою Національної поліції, справжніми професіоналами своєї справи.
«Ігор Махлай героїчно загинув на 38-му році життя, захищаючи Батьківщину. Він зберіг вірність Присязі до кінця. Немає слів, щоб передати біль і cум через непоправну втрату. Схиляємо голови перед Героєм та низько вклоняємось батькам. Пам'ятаємо, сумуємо разом з вами. У нашій пам’яті він залишиться мужнім воїном, надійним другом і щирою, принциповою людиною», - повідомили про загибель спецпризначенця у ГУНП в Хмельницькій області.
Ігор народився у селі Голосків на Хмельниччині. На службу до органів внутрішніх справ він прийшов у листопаді 2004 року, його першим місцем роботи став спеціальний окремий батальйон судової міліції «Грифон» управління МВС в Хмельницькій області. У 2007 році чоловік перейшов у спецпідрозділ особливого призначення. В органах внутрішніх справ він прослужив майже 19 років, з них 15 – у роті поліції особливого призначення.
Із перших днів війни Ігор разом із колегами з роти був відряджений до складу полку поліції спецпризначення «Сафарі». Бійці брали участь у звільненні від росіян Ірпеня, Бучі, Гостомеля, а також воювали на Сумщині, Харківщині, Запоріжжі.
«Він був сержантом, але у нього точно мали чого повчитися багато молодих офіцерів. Ігор багато часу проводив у спортзалі й тирі, постійно тренувався, був справжнім бійцем. Усі найважчі поліцейські спецоперації проводилися за його участю. У відрядженнях він не лише добре виконував бойові задачі, а ще й умів облаштувати більш-менш комфортний побут для усіх навіть в окопі», - розповідає про бойового побратима командир РПОП ГУНП у Хмельницькій області Андрій Береговий.
Коли розпочалася повномасштабна війна, на вмовляння сім’ї нікуди не їхати Ігор відповів: «А хто, якщо не я?».
Дружина загиблого Вікторія каже, що чоловік був хорошим сім’янином: «Коли він зранку їхав на роботу, я прокидалася і знала, що у мене на столі завжди є кава, яку Ігор мені залишав… Мені здається, що таких людей більше немає. Упродовж цих небагатьох років, які ми прожили разом, я справді була щасливою… У нас були великі плани, дуже всього хотілося, а без нього життя зупинилося…».
Всі, хто знали Ігоря, запам’ятали його як людину з гарним почуттям гумору, яка вміла підняти настрій у будь-якій ситуації.
«Ще декілька місяців тому ти проводжав мене з колегами на потяг і зустрічав з нього. А сьогодні ми прощалися з тобою... Світлим, позитивним та завжди усміхненим. Людиною, в якої завжди були напоготові свіжі жарти та усмішка на обличчі. І професіоналом, який завжди фахово робив свою роботу. Я дякую тобі за кожне слово підтримки, за кожну пораду, за кожен жарт. У той час це все було, як повітря, що повертало мене поступово до нормального життя», - пригадує про героя журналістка Альона Береза.
Фото: Меджибізька селищна рада
Ігоря Махлая поховали у рідному селі Голосків на Хмельниччині, де проживають його батьки.
Фото: Меджибізька селищна рада
Посмертно спецпризначенець нагороджений орденом орден «За мужність» ІІІ ступеня. У пам’ять про загиблого колегу працівники роти поліції особливого призначення ГУНП Хмельниччини провели благодійний турнір із мініфутболу серед поліцейських колективів області, а здобуті кубки подарували маленькій доньці загиблого колеги.
Вічна слава і шана Герою!
Фото: Національна поліція України
