Пам'яті поліцейського Станіслава Дяченка

Черкаський спецпризначенець Станіслав Дяченко загинув 22 травня 2022 року, виконуючи бойові завдання на Запоріжжі. Йому було 37 років.

Станіслав народився 6 квітня 1985 року у місті Кам’янка. Він змалку захоплювався військовою справою та мріяв стати офіцером. Після закінчення Кам’янської загальноосвітньої школи № 1 хлопець вступив до Миколаївського військового автомобільного коледжу і закінчив його у 2005 році.

Потім була служба у ЗСУ, у зенітно-ракетному Білоцерківському полку. Згодом Станіслав пішов працювати у правоохоронні органи. Він був фізично загартованим, серйозно захоплювався спортом і брав участь у багатьох змаганнях.

При цьому поліцейський вдосконалювався та постійно підвищував свій професійний рівень. Він здобув вищу освіту в Академії внутрішніх військ МВС України та отримав спеціальність за напрямом «Автомобільний транспорт» у 2014 році.

Станіслав прагнув стати спецпризначенцем і після проходження складних етапів відбору почав служити у батальйоні поліції особливого призначення ГУНП у Черкаській області. Тут чоловік зарекомендував себе професіоналом, який мав найкращі результати.

Поліцейський з 2014 року брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганщини та Донеччини – загалом п’ять разів був у відрядженнях в зоні бойових дій. А вже у 2018 році, після подолання усіх етапів жорсткого відбору, Станіслав отримав сертифікат Міністерства внутрішніх справ України і Посольства США та з гордістю почав носити шеврон КОРДівця.

Згодом лейтенант поліції вступив у зведений полк спеціального призначення «Сафарі» і виконував завдання в Запорізькій області. Він брав участь і у звільненні від росіян Київщини та Харківщини.

Але його службу Батьківщині перервав російський обстріл на Запоріжжі 22 травня минулого року.

Прощання із Станіславом Дяченком відбулося 26 травня 2022 року у Черкасах на площі Слави.

Загалом поліцейський присвятив службі у правоохоронних органах 16 років свого життя. У 2021 році Станіслав був нагороджений відзнакою Нацполіції – медаллю «15 років сумлінної служби».

Йому також того року була оголошена подяка від імені начальника поліції Черкащини Дмитра Мусієнка – за бездоганне виконання службових обов’язків, мужність і героїзм, професійну майстерність та особистий вагомий внесок у справу протидії злочинності.

Колеги розповіли, що правоохоронець був відповідальною, цілеспрямованою, доброю, щирою, відкритою і надійною людиною, з якою завжди було про що поговорити. Його друг і колега Ярослав, який знав поліцейського понад 10 років, сказав, що той був людиною, яка ніде не носила масок: яким був вдома, таким був і на роботі.

«Станіслав був товариською, світлою людиною, яка дотримувалася свого слова, людиною, яка завжди підказувала, як правильно зробити, та підтримувала у важку хвилину… Він був людиною, яка якщо обіцяла, то робила. Тим, за ким я буду сумувати. Він був найкращим», - вважає Ярослав.

Друзі думали про нього як про Людину з великої літери, врівноваженого і спокійного чоловіка. «Він мені був як рідний брат», - заявив друг правоохоронця Олександр.

Без найближчої людини залишилася мама Людмила Альбертівна, батько Віктор Петрович та дружина Юлія.

Із Юлією Станіслав був знайомий із самого дитинства. Через багато років вони знову зустрілися і вже вирішили ніколи не розлучатися, тож у 2020 році одружилися. За рік у них народився син Тимофій.

У щасливому шлюбі вони виховували і доньку Софію. Станіслав завжди прагнув, щоб у нього у родині було все добре, щоб там панувала злагода.

За словами дружини загиблого, у її чоловіка був такий сильний характер, що якщо він поставив собі щось за мету, то відмовок потім не було. «На початку повномасштабного вторгнення ворога Станіслав, не роздумуючи, став на захист країни. Просто, стиснувши кулаки, сказав, що має це витримати і всіх захистити», - сказала Юлія.

Як уточнила подруга родини Вікторія, чоловік був гарним сім'янином і жив для дітей та Юлії.

Мати загиблого поліцейського зазначила, що син завжди допомагав батькам у всьому. «У нього було так: спочатку допомогти вдома, а потім іти гуляти. Умів і молоток в руках тримати, і їсти зварити, і чистоту та порядок підтримувати», - згадує пані Людмила.

Указом Президента Володимира Зеленського №891/2022 від 27 грудня минулого року Станіслав Дяченко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця нагорода була вручена дружині і батькам загиблого захисника 13 квітня 2023 року у Черкаській обласній військовій адміністрації.

Наприкінці травня 2023 року в одній із адміністративних будівель Головного управління Нацполіції в Черкаській області був відкритий куточок пам’яті бійцям КОРД, які загинули за волю України, у тому числі і пам’яті Станіслава.

Юлія Дяченко, бажаючи вшанувати пам'ять коханого, звернулася до Черкаської міської ради із петицією про перейменування у місті вулиці Волкова на честь її чоловіка. 29 вересня минулого року у міськраді ухвалили рішення щодо винесення цього питання на розгляд топонімічної комісії при виконавчому комітеті.

«Мій синочок… Моя любов, радість, гордість, надія. Кожен день прошу у тебе вибачення за мої сльози. Я дякую Богу за те, що у мене був такий прекрасний син», - уточнила пані Людмила.

Вічна пам'ять Герою!

Фото із сімейного архіву та поліції Черкаської області