Алмаз, Бесі та Рита – як собача команда допомагає саперам
Якщо вас не вражає факт, що третина України потенційно забруднена мінами, то подумайте: це – як територія двох Австрій чи п'яти Молдов. Чимало, правда? І то «не десь там»: так, лише на Київщині в селі Андріївка (Макарівський район) потрібно обстежити на наявність мін 178 га з колишніми позиціями, окопами та підбитою технікою росіян. А кількість потенційно замінованих будівель не злічити.
На подолання цієї проблеми стали і люди, і техніка, й тварини. Службові собаки – цілком звичне явище для поліцейських, прикордонників, нацгвардійців. А кінологічна служба при ЗСУ достатньо молода, з'явилася у 2016 році. Зараз вона працює в усіх областях України, допомагаючи саперам видаляти небезпечні сліди війни. Укрінформ відвідав одне з тренувань кінологів-військових, які базуються на Київщині, аби довідатися, як із цуценяти виростити професіонала-шукача мін, який допомагає повертати наші землі до нормального життя.
ЧИМ ПАХНЕ МІНА
Об 11 ранку ми з колегою прибули на місце. На території старої промзони військові кінологи, які нещодавно повернулися з чергового завдання, проводять демонстрацію підготовки мінно-розшукових собак.
Нас зустрічає начальник відділення пошуку вибухонебезпечних предметів мінно-пошуковими собаками військової частини Сил підтримки ЗСУ капітан Леонід Левченко, й ми одразу йдемо двором, де в очі впадають чотири однакові ящики – тренажери. За планом – обшук приміщення, транспортного засобу, дороги, ручної поклажі.
«Взагалі у моєму штаті – чотири кінологічних розрахунки (розрахунок – це кінолог і собака). Але сьогодні приїхали три собачки, бо вони вже сертифіковані. А четвертий, лабрадор-ретривер, тільке поїде на навчання. Йому рік, він у нас ще малий», – вводить в курс справи Левченко.
Поки що в моєму полі зору тільки одна собака – теж лабрадор-ретривер, яка в'ється біля ніг чоловіка у військовій формі. Однак не видно, що вони готуються до виконання пошукових робіт: просто гуляють.
«Міни стоять у землі місяцями, а нам потрібно хоча б дві-три години, щоб почали випаровуватися пари вибухової речовини, які собака зможе внюхати», – пояснює капітан.
Тож ми маємо ще трохи почекати, поки «задушіють» підготовлені закладки, але цей час просто пролетів за розмовою з військовим про тонкощі навчання чотирилапих.
НЮХ – ВІД ПРИРОДИ, ВМІННЯ – ВІД НАВЧАНЬ
Кінологічні розрахунки Сил підтримки долучаються до розмінування Київщини з минулого року, коли українські сили оборони погнали русню. На цій території працюють чотири групи саперів, у яких доволі багато роботи, тож до кожної групи йде в допомогу кінологічний розрахунок. Місцевості й приміщення, де розкидано багато залізних предметів і металошукачі неефективні, можна розміновувати вручну, але, за словами Левченка, краще залучити до роботи мінно-розшукового пса, який швидко рознюхає небезпечний предмет. Щоправда, для результативної роботи собаки не достатньо вродженого гострого нюху: як і в людей, талант у чотирилапих потрібно розвивати.
Щоб підготувати собаку, кінолог вирушає в Об'єднаний навчальний центр Сил підтримки в Кам'янці-Подільському. Після п'яти місяців практики пес складає іспити та отримує сертифікат, який дає право допомагати саперам. Однак до того, як «натягати» собаку на міни, сам кінолог має отримати сертифікат сапера.
«Широкомасштабне вторгнення заскочило нас у Кам'янці-Подільському, ми саме проходили там навчання. Отримали наказ до 25 числа все закінчити та добиратися до своїх частин, тож ми своїм ходом приїхали до столиці», – пригадує Левченко. В Гостомелі вже йшли важкі бої, й навчання капітан закінчити не встиг – треба було воювати. А цього року, коли був вільний час, поїхав до Центру, склав іспити та отримав сертифікат.
«У кінологічному центрі готують собак за двома напрямками – вартових і мінно-розшукових. А в мінно-розшуковому напрямку є розгалуження: одних собак тренують працювати на поверхнях – у транспортних засобах та приміщеннях, інших – «по землі» для виявлення протитанкових і протипіхотних мін», – розповідає Левченко.
А трійко наших героїв-чотирилапих – універсальні солдати, яких донавчали роботі «по землі», про що також свідчить відповідний сертифікат.
Для розшукових робіт використовують різні породи, зокрема, бельгійську вівчарку малінуа, голландську вівчарку хердер, німецьких вівчарок, лабрадорів, кокер-спанієлів, а також будь-яких «мисливців». Звісно, такий вибір обумовлений природним гострим нюхом таких порід, але найголовніше, підкреслює військовий – як цуценя реагує на м'ячик (чим жвавіше – тим краще).
«М'ячик собаки закладають до вибухової речовини у ящиках, і спочатку пес шукає саме свого м'ячика за запахом власної слини, і, таким чином, привчається до вибухової речовини. Передусім ми навчаємо на тротилі: тиждень-два відпрацьовується тільки тротил. Потім працюємо із пластидом, ТЕНом чи гексогеном, але не забуваємо й про тротил. Коли собака звикає до запахів, вона шукає вже конкретно їх. І обов'язково заохочується», – розповідає капітан.
Він додає, що сертифікована собака має шукати щонайменше 6 запахів, хоча можна й більше, бо вони швидко тренуються.
Ми розмовляємо біля великого буса, і я все визираю, коли ж приведуть ще двох собак – кортить познайомитися з чотирилапими фахівцями. Аж тут військовий відкриває бус, і з вмонтованих «переносок» на нас дивляться дві пари допитливих карих очей: на своє тренування з нетерпінням очікували голландська вівчарка хердер Рита та бельгійська вівчарка малінуа Алмаз. Побачивши знайоме обличчя кінолога, собаки заметушилися й почали наполегливо бити лапами по дверцятах «переноски». За хвилину – Алмаз на волі. Хвилину кружляє поміж нас, розминаючись, стає біля мене і далі всю розмову тицяє своїм носом у мою долоню: щоб чухала його.
Інший військовий підходить і забирає на повідець вівчарку Риту, і та жваво починає бігати біля буса на всю довжину повідця, а трохи далі лабрадорка Бесі з нескінченним захопленням дивиться на свого господаря, час від часу тулячись до ніг. Не дивно: у кожного кінолога своя службова собака, яка з ним працює упродовж свого життя. Пес за кінологом закріплюється наказом командира частини і ця компанія презентує себе завжди разом: «…капітан Левченко, службовий собака Алмаз». Але дивлячись, як Бесі тулиться до господаря, розуміємо, що то справжня дружба, а не протокол. Без форс-мажорних ситуацій собака і кінолог разом служать щонайменше 8 років – до біологічної старості тварини. Коли вона «виходить на пенсію», її можуть віддати цивільним господарям. Але, зауважує Левченко, часто кінологи забирають цих собак собі.
«Як його не забрати?», – каже капітан про Алмаза.
І на цій сентиментальній ноті ми переходимо до демонстрації навичок чотирилапих професіоналів.
КОЛИ РОБОТА – В ЗАДОВОЛЕННЯ
Першою ланкою в «смужці перешкод» є обшук ручної поклажі (в нашому випадку – ті чотири дерев'яних ящики). В одному з них закладено вибухонебезпечну речовину, і собакам необхідно знайти пристрій, що загрожує життю людей. Першою до справи береться Рита у бронежилеті – без захисту тварин не випускають. Собачий бронік важить 3-5 кг. А кінолог не виходить на завдання без свого рюкзака, де є поїлка, тактичні окуляри та «взуття» на лапи для собаки, а також аптечки – з бинтами, знеболювальним та препаратами для зупинки крові. Безпека – перш за все.
Собака енергійно бігає навколо ящиків, обнюхує і нарешті обирає третій ящик ліворуч. Впевнено всідається навпроти нього, з зацікавленістю дивлячись на свого господаря – старшого солдата Віталія Мусевича.
«Моя дівчинка хороша, – каже він, підкликавши до себе вівчарку свистком. – Вона показала на місце, ми тепер відходимо, доповідаємо старшому в групі саперів, і вони вже ухвалюють рішення, як його знешкоджувати – дистанційно чи якось по-іншому».
Наступна станція – обшук приміщення. Ми перед двоповерховою будівлею. Десь усередині закладено пристрої, що можуть чатувати на необережних людей – у вхідних дверях, у кімнатах, на сходах.
«Обшук приміщення починається від самого ґанку. Рита обнюхала двері й не сіла та не лягла, значить – чисто», – пояснює Мусевич.
Але далі слід зазирнути в будівлю – чи є там розтяжки, а вже потім пускати собаку. Після кількох команд Рита першою забігає всередину та обнюхує закутки невеликої кімнати. Кінолог дивиться, щоб вівчарка перевірила все ретельно, жестом спрямовуючи її у ще не пройдені місця. Чисто. Заходимо всередину, вівчарка – поперед нас. І на прольоті, що веде до другого поверху вона вловлює щось небезпечне: обнюхує перевернену полицю від тумбочки. Лягає біля неї і дивиться на Мусевича. Знову свисток, заохочення і Рита продовжує свою роботу – біжить дивитися прольоти та кімнати будівлі. Але капітан Левченко вже спойлерить: закладка була тільки тут. І розповідає про цей «реквізит».
«Це навчальна закладка. У моїх руках мінний взривач часовий (МВЧ), який вкручується у протитанкову міну. Він не бойовий, бо тут збитий бойок, тому точно не вибухне. У цьому механізмі вибуховою речовиною є гексоген, а в самій танковій міні – тротил. Тому у нього ми додали пісок та тротил», – каже Левченко.
Приміщення вже перевірили. На думку Рити, все чисто. Тож ми йдемо до третьої локації – дороги. Протитанкові та протипіхотні міни – актуальна проблема для деокупованих областей. На таких дистанціях собаки також працюють самі – кінолог очікує на безпечній відстані.
Хоч дистанція і тренувальна, але правила – як у реальному житті: перед нами стрічка з попередженням про мінну небезпеку, тож ми у червону зону не заходимо, чекаємо обабіч, дивимося на роботу Рити. Її господар контролює, щоб вона ретельно обнюхала кожний клаптик дороги, командами та жестами спрямовуючи її.
Собака біжить уперед, повертається до старту, знову біжить на кінець дистанції і за хвилин сім вмощується за кілька метрів від нас на ділянці землі, зовсім безпечній з першого погляду. Знайшла.
По сигналу Рита біжить до свого хазяїна. Мусевич дістає з поясної сумки одну дерев'яну паличку, і, побачивши її, вівчарка біжить ще більш жваво – так діє заохочення.
«У кожного свій метод. Я після роботи заохочую Алмаза м'ячиком, а Віталій – паличкою», – коментує Левченко.
За кілька хвилин від палички залишаються самі друзки.
ДО КОЖНОЇ ТВАРИНИ – СВІЙ ПІДХІД І НАВІТЬ МОВА
Кінологи розповідають, що собака може працювати від 4-х до 6-ти годин, але за певним графіком. Наприклад, Алмаз пів години працює, пів години відпочиває. А Бесі може працювати 1,5 години, а 2,5 відновлювати сили. На відміну від своїх молодших колег, ця добра огрядна пані несе службу як мінно-розшуковий пес уже четвертий рік (їй самій уже 6). Її господар, молодший сержант Віталій Соловей, каже, що вона була в частині без власного кінолога, коли він прийшов на службу, – так і познайомилися.
Принцип роботи лабрадора доволі неквапливий порівняно з гасанням голландської чи бельгійської вівчарок. Собака спокійно проходить вздовж указаної зони, обнюхує кущі, траву, землю – і на тому ж місці, де й Рита, вмощується, вказуючи на міну.
Хазяїн кличе її голосовою командою, гладить, чухає по спинці й по грудці – ось і все заохочення.
Кінологи зазначають, що залучення собак до розмінування під відкритим небом залежить від погодних умов: якщо вітер по землі до 7 м\с, собак не застосовують, бо запах здувається. Не пускають кінологи підопічних і в густу траву, що більше 15 см заввишки, бо сам фахівець не може здійснювати візуального контролю.
Попри певні обмеження, ніс собаки не помиляється, переконаний Левченко. Вони можуть відчути навіть залишковий запах об'єктів, із якими працюють.
«Я працював в МВС, і якось ми виїздили на обстеження готелю, куди мали заїжджати високопоставлені гості. Під час огляду приміщення собака вмостилася на тумбочку. Ми її відкриваємо – а вона порожня, – розповідає. – Викликаємо коридорного, аби довідатися, хто тут був до нас. Каже, за пів години до обстеження виїхав гість з охоронцями. Охоронці зазвичай зберігають зброю в тумбочці, ось запах і залишився».
Крокуємо до автівки, у якій також причаїлася небезпека. Рита і тут рветься до роботи. Віддаючи команди, воїн говорить англійською мовою. Питаю, як до ЗСУ потрапляють собаки-іноземці?
Виявляється, голландська вівчарка Рита виросла в Бельгії, а привезли її до нас з Польщі. Це відбулося в межах чинної програми Євросоюзу, за якою закуповують собак для ЗСУ. Українські кінологи їздять до Польщі, там проходять двотижневі курси, підбирають собачок віком від одного року, складають іспити та повертаються до України. Привезені чотирилапі продовжують навчання у нас, аби отримати сертифікат українського зразка. Окрім Рити, в Україні є ще вісім таких собак.
Мусевич у кінології все життя, ще й «кіношний» кінолог (головний чотирилапий герой серіалу «Пес» – вихованець Віталія, – ред.), працював у силових структурах і з багатьма тваринами мав справу. З Ритою, каже, у них любов з першого погляду. «Щастя таке на мою долю випало», – каже старший солдат. «Щастя» тим часом обнюхує колеса автівки, бампер, дверцята, знову повертається до лівого колеса буса. Для неї це завдання досить легке: за п'ять-сім хвилин вибухонебезпечний предмет виявлено. Ще за хвилину вона трощить палицю.
Цікавлюся, чи використовують собак для мінно-розшукових робіт безпосередньо на позиціях, наприклад, коли треба стежку для просування очистити. Він відповідає, що на позиціях не зовсім доцільно використовувати собак, бо собаку треба привчати до вибухів – а нервова система у них різна. Але випадки такі є.
І тут мені згадується, на мій погляд, огидна і нелюдська практика Другої світової війни із собаками-камікадзе, коли псів із пристебнутою вибухівкою з годинниковим механізмом посилали під ворожі танки. Собака, зрозуміло, вже не поверталася. Мусевич запевняє, що про такі випадки у російсько-українській війні не чув узагалі. Шкода ж і тварини, і часу, витраченого на її підготовку.
А підготовлені собаки нині – як ложка до обіду. Ось протягом травня - на початку червня свої навички наші чотирилапі демонстрували під час розмінування Київщини, зокрема села Андріївки. Загалом у складі інженерно-саперних груп Сил підтримки нині працює 7 кінологічних розрахунків, які ліквідують небезпечне залізяччя також на Харківщині та Миколаївщині. З початку широкомасштабного вторгнення завдяки мінно-розшуковим собакам вдалося виявити та знешкодити понад 2500 вибухонебезпечних пристроїв!
Зважаючи на потребу, штат військових кінологів поповнюється – днями закінчили навчання та отримали сертифікати на мінно-розшукову справу ще 26 кінологічних розрахунків. За словами капітана Левченка, зараз формуються 13 батальйонів гуманітарного розмінування, що також працюватимуть на деокупованих територіях України, і до кожного такого батальйону долучиться штат кінологів, що налічує щонайменше чотири фахівці. Наразі чотири батальйони вже сформовані, туди вже набрано фахівців, і протягом п'ятьох місяців вони навчатимуться за кордоном, аби повертати безпеку на звільнені від загарбників землі.
Світлана Ткачук, Київ
