Мистецтво бути снайпером

Снайпер – це не лише влучний стрілець, це і спостерігач, і коригувальник, і розвідник. Бути снайпером – означає підлаштуватися під ситуацію, визначити пріоритетну ціль і зробити влучний постріл на велику відстань.

Кореспонденти Укрінформу поспілкуватися з інструкторами зі снайпінгу, які тренують бійців ЗСУ на Запорізькому напрямку.

ХОЛОДНИЙ РОЗУМ І ЖОДНИХ ЕМОЦІЙ

"Снайперів насправді дуже мало. Бути снайпером може людина, яка максимально врівноважена, бо є багато факторів, які тиснуть на психіку.  Ми обираємо людей, які ні до чого не прив'язуватимуться, якщо можна так сказати. Перше питання, яке психологи ставлять під час розмови з людиною, яка хоче бути снайпером: а чи готові ви вбити людину, якщо у неї хрестик на шиї, наприклад. Буває таке, що ти у приціл можеш розгледіти і хрестик, й інші деталі, які можуть у звичайної людини викликати емоції. Але маємо розуміти: є завдання – і його треба виконувати", – розповідає інструктор на позивний "Чечен".

З ним ми знайомимося на полігоні, де військові проходять тренування. Йому 36 років. Він родом з Луганської області, селища Мілове. До війни працював правоохоронцем. Воювати пішов добровольцем, але зараз через стан здоров'я не може виконувати бойові завдання, тож вирішив бути інструктором, аби навчати бійців того, що вміє сам.

"Чечен" каже, що бути снайпером – це свого роду мистецтво, якого можна навчитись.

"Снайпінг – це високоточна стрільба з різних калібрів гвинтівок. Стати снайпером можна. Треба бажання, підготовка і тренування від місяця до трьох мінімум", – говорить інструктор.

"Чечен" пояснює, що у війську, крім снайперів, є марксмени. Останні з'явилися відносно недавно – у 2019 році. Вони працюють зі штурмовими підрозділами, мають свою гвинтівку, що розрахована на маленькі дистанції – 800 метрів. Але, як пояснює інструктор, перед марксменами не стоїть завдання стріляти на великі відстані.

"Він має подавляти вогневі точки противника – гранатометників, кулеметників, щоби піхоті було легше пересуватися. Снайпери – більш високоточні й працюють на різні дистанції, залежно від гвинтівки. Марксмени не мають позицій як таких. Вони рухаються разом із піхотою. Снайпери ж облаштовують позиції. Снайпер має спокійно зробити постріл. Ми повільні: не біжимо, різких рухів не робимо, бо це впливає на точність пострілу", – каже співрозмовник.

"А звідки у вас рівновага ця?" – питаю чоловіка.

"У мене родина в окупації лишилась. Мені дуже треба додому повернутися", – відповідає.

Він зізнається, що дуже рідко телефонує рідним. Не тому, що не хоче, просто так треба. Насамперед для їхньої ж безпеки.

ЗБРОЯ СНАЙПЕРА

У руках "Чечен" тримає американську гвинтівку. Каже, що "гарна річ", але важкувата: залежно від оптики, глушника та інших снайперських "девайсів" – її вага може сягати близько 9 кг.

Робоча відстань цієї зброї – до 1800 метрів, проте влучний стрілець може працювати і на 2000. Боєць пояснює, що з такої зброї можна й по ворожій піхоті влучати, і вражати легку броньовану техніку типу БМП.

Він каже, що всі снайпери, які нині у його підрозділі, виконують бойові завдання, а заняття на полігоні потрібні для будь-якого стрільця: чи то марксмен, чи снайпер.

"Треба мати постійно навички стрільби. На полігоні ми також випробовуємо нові патрони. Маємо розуміти, як куля летить, з якою швидкістю. Тренування потрібні. Коли у нас є вільний час, постійно тренуємось", – говорить.

Щодо бойових завдань, то "Чечен" згадує, як торік під час штурму одного з населених пунктів на Донеччині виявили і ліквідували ворожого снайпера.

"Знайти іншого снайпера – це все одно, що знайти голку в копиці сіна. Але зараз є тепловізори, обладнання різне... Бувають завдання, коли нам треба вийти і відпрацювати по певних групах ворога, які дуже кошмарять наші позиції", – додає снайпер.

СТРІЛЬБА З НЕЗРУЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ

Його колега на фронті, також інструктор зі снайпінгу на позивний "Єгорка" показав, як снайпери маскують нашвидкуруч свої "робочі місця".

Ми підійшли на умовну замасковану позицію, снайпер стріляє "з мішечка".

"Ця позиція зроблена на швидку руку. Має назву ПРС, це стандарти НАТО (стрільба з незручних положень), тобто людина виходить на позицію, де їй зручно працювати, але вона не може там працювати лежачи. На облаштування такої позиції витрачається від 20 хвилин до години. Без дорозвідки", – пояснює інструктор.

Також снайпери облаштували позицію, де виконують постріл "зі шнурка". Тобто, закріплюється мотузка, на якій зав'язані вузли і карабін. Такий спосіб можна використовувати у будь-якій місцевості, де може бути гілка, перекладина чи ще щось. Під приклад підлаштована тринога, яку також можна швидко зробити.

"Єгорка" родом із Дніпра. У цивільному житті займався бізнесом. У 2014 році пішов добровольцем на фронт. Говорить, поки йшла війна, бізнес він утратив, але про це не шкодує, адже стоїть на захисті країни. Каже, після перемоги робота точно буде.

"Всі думають, що снайпер – це просто дуже влучний стрілець. Але насправді це широкопрофільна спеціалізація. Зазвичай вони працюють із заздалегідь підготованих позицій. Вони не бігають із бригадою. Вони працюють у парах чи трійках", – пояснює.

За його словами, нині йде артилерійська війна, працюють дрони. Снайперам іноді буває дуже важко.

"Снайпер – це пріоритет для будь-яких збройних сил. І тільки він знає, де може бути інший снайпер", – говорить.

СТАТИ СНАЙПЕРОМ В УМОВАХ ВІЙНИ

Колишній підприємець із Харкова, на фронті став снайпером на псевдо  "Смерть". Каже, до війни ніколи в житті не тримав зброї в руках і не стріляв. До війська пішов добровольцем, і вже на фронті в нього відкрився дар до високоточної стрільби.

"Придбав свою власну зброю. Потрапив у групу снайперів. В умовах війни став снайпером. Десь два-три місяці займався самостійно, але займався багато", – розповідає 37-річний боєць.

Він не хоче називати кількість вражених цілей. Говорить, що так не заведено. Але в його приціл потрапляє, як правило, жива сила ворога, спостережні пункти. Свою роботу він називає специфічною. Каже, буває таке, що навіть не один день треба спостерігати за ціллю, поки зробиш той самий влучний постріл.

Від постійної напруги у нього сильно втомлюються очі, але бажання перемогти наразі настільки сильне, що втома не відчувається.

Він пам'ятає своє перше завдання, а ще – перших загиблих побратимів. Тож розповідати про це категорично не хоче – важко.

На питання, чи залишиться після перемоги у війську, каже: "Хочеться вірити у швидку перемогу, але не хочу загадувати наперед. Тим більше, що за нами постійно полюють".

Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка