Пам'яті командира бойової групи «Карпатської Січі» Кирила Бабенцова
Кирило Бабенцов воював добровольцем із 2014-го. Військовий загинув від отриманого в бою за Ірпінь поранення 6 березня 2022 року. Командиру бойової групи добровольчого підрозділу «Карпатська Січ» на момент загибелі був лише 31 рік...
Кирило народився в Одеській області, мешкав переважно у Києві та Ужгороді. На війну потрапив у 2014 році, коли Росія напала на Україну, воював у складі добровольчих батальйонів, зокрема ОУН, “Карпатська Січ”, “Госпітальєри” та батальйонах МВС - “Гарпуні” та “Миротворці”. У 2015-му між Пісками і Донецьком зазнав двох поранень. Протягом всього часу залишався активістом націоналістичних організацій та займався політичною діяльністю, проводив вишколи для підлітків й дітей, розвивав разом із друзями власну справу.
"Мабуть, немає людини, яка більше вірила у відродження національної України. Усе життя "Кобра" присвятив боротьбі за свої непохитні ідеї - за них його і поклав. Романтик, ідеаліст, християнин, хоробрий воїн. Він мотивував, власним прикладом змушував попри будь-які поразки вставати і боротись далі. Він вірив у нас. В розвитку “Карпатської Січі” "Кобра" відіграв величезну роль. Він був справжнім другом і бойовим побратимом. Нам Тебе не вистачатиме... Але Твій дух назавжди із нами в строю. Ця війна повинна бути виграна", – написав після загибелі Кирила лідер "Карпатської Січі" Тарас Деяк.
До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну хлопець працював за кордоном — на лайнері, понад рік бороздив світ, мріяв заробити кошти на власне житло. У перший день війни звільнився і вже за кілька днів вирушив воювати за столицю.
“Повертаюсь в Україну. Через Угорщину/Словаччину/Польщу. Якщо хтось теж добиратиметься з чужини, пишіть, може скоординуємось. Вже є 5 атовців, які повертаються з-за кордону. Але не факт, що вийде у всіх разом,” - написав "Кобра" 24 лютого 2022 року, намагаючись якомога швидше приєднатися до української визвольної війни.
Побратим Кирила Володимир Сахарчук згадує, що 26 лютого вирушив із Закарпаття на оборону Києва у складі бойової групи “Карпатської Січі”, якою командував "Кобра".
“У пам'яті добре закарбувався момент від'їзду. Настрій був піднесеним і песимістичним водночас. Початок масштабного штурму столиці здавався невідворотнім у найближчі дні. "Кобра", який щойно повернувся з-за кордону, зібрав усіх, хто зголосився їхати, та сказав, що готовий померти за Київ, бо це рідне для нього місто, але попросив кожного ще раз подумати перед прийняттям власного остаточного рішення”, - пригадує Володимир.
За його словами, "Кобра" був лицарем-хрестоносцем 21 століття. “З автономною мораллю та системою цінностей, які важко було осягнути до кінця. Він не любив компроміси й завжди був готовий відстоювати свої принципи: в розмові, в бійці, на війні. З ним можна було не погоджуватися, але його неможливо було не поважати. За своє життя я зустрічав одиниці людей з такими вольовими якостями. Кажуть, що кров героїв ближче Богові, ніж чорнила науковців та молитви набожних. Якщо Царство Небесне можна взяти штурмом, то Кирило штурмував його все свідоме життя і таки взяв”, - додав він.
Мама Кирила Євгенія Семенова часто пише про сина у Фейсбуці. Каже, досі не вірить, що його немає поруч. "Сьогодні на Кирюшкін лайф зателефонували з незнайомого номера. Я картку переоформила на себе, бо до неї прив'язан телеграм. А там ціле життя - переписка, відео, смішні картинки. Жіночка на том кінці провода: ми вже не можемо закривати очі на заборгованості. Якщо до кінця грудня не складе іспити - доведеться відрахувати з магістратури. Я розумію, що не можу вимовити жодного слова, намагаюсь не розревітись. Мовчання... Ви мене лякаєте... Так... Коли? В березні. Вибачте. До сьогодні десь він був ще живий”, - написала вона у грудні 2022-го.
30 червня 2023 року Указом Президента України №362/2023 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Кирила Бабенцова посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Всі, хто був добре знайомий з Кирилом, знають, що він ще за життя віддав всього себе Богу й Україні та задовго до смерті заслуговував на найвищі державні нагороди.
Вічна пам'ять Герою!
Фото з відкритих джерел
