Пам’яті льотчика, Героя України Олександра Мариняка (позивний «Марик»)
Олександр Мариняк народився 3 жовтня 1979 року у місті Броди Львівської області і вже з раннього дитинства закохався у небо. І це й не дивно, адже сім’я жила біля аеродрому, а батько був військовим бортінженером. Майже весь вільний час хлопець проводив біля вертольотів і літаків.
«Саша любив вилазити на льох і спостерігати, як у небо піднімаються вертольоти. Він міг там сидіти годинами. Ще у школі стрибав з парашутом і літав разом із татом на гвинтокрилі. З дитинства мріяв стати льотчиком, тому мене не здивувало його рішення навчатися у Харківському національному університеті Повітряних сил», - розповіла мати пані Ольга.
У 2000 році Олександр закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, отримав звання лейтенанта і повернувся у рідні Броди льотчиком-оператором Мі-24. Побратими кликали його Мариком.
Фото: Фейсбук-сторінка David G. Aragon
«Марик літав на своїй улюбленій "двадцятьчетвірці" у Ліберії та Конго, трощив сєпарню у 2014-му на Сході. Він був закоханий у небо та авіацію. І єдине, що він любив більше - це своїх дітей та дружину», - розповів друг та земляк, військовий льотчик, майор ЗСУ Василь Мулик.
Олександр пройшов шлях від льотчика-оператора до командира вертолітної ескадрильї. Курсанти, які проходили в нього практику, розповідають, що він був асом. Саме Мариняк вів ланку Мі-24 на 30-ту річницю незалежності України над Хрещатиком.
У 2021 році Олександр вийшов на пенсію і влаштувався командиром повітряного судна у Національній поліції, почав літати на Н-145.
Проте повномасштабне вторгнення Росії змусило льотчика повернутися до ЗСУ. Вже 24 лютого Олександр у складі Окремої бригади на своєму Мі-24 робив усе можливе і неможливе, щоб зупинити російську навалу. У березні неодноразово здійснював бойові вильоти на Київщині з метою знищення ворожих колон, а також понтонної переправи на річці Тетерів. У результаті його дій ворогу було завдано значних втрат у живій силі та броньованій техніці. 8 березня в районі Броварів після вогневого удару по противнику його авіаційну групу обстріляла ворожа ППО.
«З глибоким сумом та скорботою повідомляємо, що 8 березня 2022 року, при виконанні польотного бойового завдання з відбиття збройної агресії Російської Федерації, загинув екіпаж вертольоту Мі-24 нашої бригади у складі: підполковник Мариняк Олександр Мирославович; капітан Беззуб Іван Романович. Ворог із засідки підступно обстріляв вертоліт в районі населеного пункту Кулажинці Київської області. Герої не вмирають! Пам'ять про героїв – безсмертна …», - написали на сторінці Окремої бригади побратими загиблих.
12 березня у Бродах відбулося прощання з українськими Героями-льотчиками, які обидва були миротворцями у далеких країнах та героїчно загинули за рідну землю.
«Вони стали для нас ангелами, які закривали від ворога небо. Вони були тими руками Бога, які захищали і врятували не одне життя. Вони сьогодні є воїнами неба, до яких ми також взиваємо про молитву й заступництво, щоб допомогли нам вибороти мир, благословення, спокій та радість для нашої землі», - сказав отець Богдан Вихор.
Поховали Олександра Мариняка в рідних Бродах.
16 березня Указом Президента України № 139/2022 полковнику Олександру Мариняку було присвоєно звання Герой України (посмертно). Високу нагороду з рук Володимира Зеленського отримувала вдова Героя – Оксана.
Фото: ОП
«Найважливіше, щоб усі ці смерті не були даремними. Україна повинна перемогти», — наголосила дружина Героя України.
У листопаді депутати Бродівської міської ради вулицю Храпая перейменували на вулицю Героя України, полковника Олександра Мариняка.
Вічна вдячність і шана Воїну!
Перше фото із сімейного архіву
