Пам’яті біолога, добровольця Біжана Шаропова

Свій перший по-справжньому бойовий досвід молодий співробітник Інституту фізіології імені О. О. Богомольця Біжан Шаропов отримав на столичній вулиці Інститутській взимку 2014-го, коли в Україні вирував Майдан. Він був серед тих, хто виборював свободу країні, яка стала для його сім’ї, іммігрантів з Таджикистану, другою батьківщиною. У хлопця не було вагань щодо необхідності бути поруч із людьми на Майдані. І після його завершення він, довго не роздумуючи, вступив до лав батальйону «Айдар». «У нас усіх було відчуття, що це — єдине правильне рішення, яке ми маємо прийняти: їхати на війну», — згадував Біжан згодом. Тож війна для чоловіка розпочалася задовго до 24 лютого 2022 року.

Біжан разом із родиною тікали від війни з рідного Душанбе, але вона все рівно наздогнала його в Україні. Такою є гірка посмішка долі... За згадками мами, хлопчик із дитинства цікавився воєнною темою, любив читати книжки, грати іграшковими солдатиками, був частим відвідувачем Національного музею історії України в Другій світовій війні. Тому те, що після школи Біжан обрав для вивчення природничі науки, стало для родини несподіванкою. Перед хлопцем, який склав майже всі іспити на найвищий бал, відчинялися двері найпрестижніших вишів країни. Він обрав Могилянку, куди вступив одночасно на кілька факультетів - хімічний, фізмат, біологічний та історичний. Знову не випадковий збіг: саме Могилянка, справжня кузня українських пасіонаріїв, підштовхнула Біжана до поглибленого вивчення історії України та її мови. 

Але біології він не зрадив. Навчаючись в аспірантурі, молодий чоловік планував потрапити на стажування до провідної лабораторії за кордоном, щоб долучитися до цікавого проєкту, яких в Україні бракувало.

Фото: Нана Войтенко

Крім роботи в Інституті фізіології, Біжан активно популяризував науку серед молоді та студентів. Самостійно розробив курс нейрофізіології, який читав у Києво-Могилянській академії. Завзятість і привела хлопця на Майдан, а згодом і на фронт, тоді ще у 2014-му. Біжан взяв академвідпустку і пішов добровольцем в «Айдар». Брав участь у боях на Луганщині. 10 місяців бойових дій загартували Біжана. Він повернувся до інституту з твердим наміром розвивати науку в Україні. І виношував план розвитку власного бізнесу, пов’язаного із науковими дослідами.

«Війна мене дуже зарядила. Вона дала відчуття, що я можу і маю робити більше. Повернувся до Києва самовпевненим та амбіційним», — розповідав він.

Разом із двома друзями-побратимами створили компанію «Українські генетичні технології», яка виробляла реагенти для генетичних тестів.

«Ми розробили 17 тест-систем відповідно під 17 різних збудників та 2 тестові системи, призначені для комплексної діагностики: одна така тестова система може виявити наявність або ж відсутність найбільш поширених захворювань сечостатевої системи. Мова йде про сім захворювань», - розповідав хлопець у 2018 році про діяльність «УкрГенТеху». Тести підприємці поставляли у вітчизняні клініки та лікарні.

Відомою широкому загалу компанія «Українські генетичні технології» стала у 2020 році, коли запропонувала ринку свій варіант ПЛР-тесту для виявлення COVID-19. Тоді було багато розголосу про закупівлі тестів за кордоном, іноді за завищеною вартістю, іноді неналежної якості. Вже у травні 2020-го Біжан наголосив, що "УкрГенТех" виготовила 600 тисяч ПЛР-тестів за ціною, суттєво меншою за конкурентів з Європи та Росії. Проте далі розмов про держзамовлення на ці тести справа не пішла, компанії не сертифікували її продукцію (подейкують, що не обійшлося без втручання недоброчесних конкурентів), публічну діяльність компанія Біжана Шаропова припинила.

У своїй науковій діяльності хлопець зосередився на дослідженнях нових методів лікування онкологічних захворювань і продовжив популяризувати науку серед українців, читав лекції, записував відео. Він є автором низки літературних, публіцистичних та науково-популярних творів. Зокрема, Біжан продовжував цікавитися та розмірковувати на тему коренів націоналізму українського народу.

«Європа — Європою, але ж наша глобальна мета не задоволення якого-небудь «європейського іредентизму» (ну немає такого народу — «європейці») чи причащання до міфічної панєвропейської ідентичності. Наша мета — збереження державності й побудова на її базисі вільної, багатої країни, де кожен зможе вповні проявити себе. Але необхідною, хоч і недостатньою, умовою для цього є захист цієї країни від завоювання східними варварами — справжніми фашистами», - зауважував Біжан Шаропов у статті «Чому цивілізаційне виживання України неможливе без націоналізму».

Можливо, саме занурення в історію спротиву та бойовий досвід давали йому всі підстави стверджувати, що Україні потрібно готуватися до великої війни, яка триватиме довгі роки. «…Значні території нашої держави будуть окуповані, загинуть десятки, якщо не сотні тисяч людей як на фронтах, так і від російських «ескадронів смерті», а також - під «килимовими бомбардуваннями» кацапської авіації», - писав він у соцмережах задовго до повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022-го Біжан одразу приєднався до сил Територіальної оборони. У складі 11-ї окремої роти спецпризначення звільняв Київщину, потім був серед тих, хто боронив Ізюм на Харківщині. Саме звідти після 11 квітня, коли востаннє говорив телефоном із мамою, він перестав виходити на зв’язок.

Згодом зʼясувалося, що 13 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання із прориву оточення у напрямку населеного пункту Підлиман Харківської області, підрозділ Біжана потрапив у засідку в районі села Борове та вступив в бій з російськими окупаційними військами. Втративши техніку, воїни були змушені прориватися малими групами. Саме цей бій став для Біжана останнім. Загиблих поховали у братській могилі. І лише після визволення Ізюма стало можливим провести ексгумацію та ДНК-тести. Про те, що серед похованих є Біжан Шаропов, стало відомо у лютому 2023 року. До того часу він вважався зниклим безвісти.

«…Мені зараз дуже хочеться вірити в існування Вальгалли, безсмертної душі, спілкування з померлими за зламі Дня та Ночі. Хочу думати, що в тебе зараз у таджикобандерівській Вальгаллі повно зброї, веселі й розумні жінки, ром, гітара і лабораторія з усім, чого забажаєш. Мала честь!», - написала про смерть товариша ведуча «Громадського радіо» Дар’я Озерна.

20 травня 2023 року з Біжаном Шароповим попрощалися на столичному Майдані. Його поховали на Алеї Слави Лук’янівського кладовища у Києві.

У Києво-Могилянській академії для аспірантів PhD-програми «Біологія» планують започаткувати стипендію імені Біжана Шаропова.  «Біжан був людиною науки, талановитим і непересічним. Любив науку та розвивав науку в Україні. І найкращою шаною буде продовжити та примножити цю справу. Тож уже деякий час ми з Дарією Парамоновою працюємо над створенням стипендії імені Біжана Шаропова», - написав товариш Біжана, співзасновник Veterano Brownie Роман Набожняк.

Ця стипендія, за задумом її авторів, має бути максимально в дусі Біжана –  нестандартною за наповненням, амбітною та цікавою. У її отримувачів буде можливість пройти стажування у провідних світових лабораторіях.

«Безумовно, візія полягає у тому, щоб одного дня лауреат чи лауреатка стипендії імені Біжана Шаропова привіз чи привезла до України Нобелівську премію. А під час отримання зі сцени у Стокгольмі лунало імʼя Біжана, щоб про нього знали в усьому світі. За що він жив і за що віддав своє життя», - зауважив Роман.

Вічна пам'ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Біжана Шаропова, Рубрика