Пам’яті танкіста, Героя України Костянтина Мрочка

З самого дитинства Костянтин Мрочко мріяв бути військовим. Але тоді в селі Благодатне на Волині, де жив хлопчик з матір’ю та сестрою, однокласники лише посміювалися з його прагнень. Він був найменшим в класі, та й навіщо бути військовим, якщо немає війни?! Це ж не серйозно.

Тому закінчивши школу, Костя вступив у профтехучилище і здобув спеціальність кухаря. У 2003 році  його мобілізували до армії. Строкову службу Костянтин проходив у танкових військах у Володимир-Волинській механізованій бригаді. Після повернення з армії вступив на заочну форму навчання Київського Національного університету харчових технологій та почав працювати будівельником.

«За що б не брався мій син, йому все вдавалося», – розповідала журналістам мати Героя, Алла Мрочко.

Війна для Костянтина розпочалась 9 квітня 2014-го, саме в день його народження. Друзі пригадують, як він жартував, що 30-річчя — саме час стати справжнім чоловіком!

Він був танкістом-навідником в першому батальйоні 51-ї бригади, вони стояли на блокпостах Донецької області, згодом після її розформування потрапив в 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Служив у славнозвісному танковому екіпажі «Лесик», який пройшов Іловайськ, Мар’їнку, Маріуполь… Костю називали танкістом-віртуозом, який працював за своєю унікальною технологією «на живця». У мережі є факти, як героїчний екіпаж у 2014-му підбив кілька ворожих «панцирників», а ще кілька заманив у болото. Та найвизначнішим подвигом танкістів став вихід із Дебальцевого.

«У 2014 році, коли оточили танкістів біля Дебальцевого, у сина та його побратимів була лише одна дорога – мінне поле. Вони викликалися йти першими. Він казав: мама, ми молилися, довірилися Господу, навіть не було тремтіння, впевненість була. Бригаду вивели», – розповідала матір.

Після отриманих під час АТО травм та ПТСР Костя у 2018 році поїхав в Ізраїль. Тут влаштувався на роботу на будівництві. Але одного разу Мрочко зустрівся з поважним євреєм, він запропонував йому роботу на екофермі-виноробні в селищі Бат Шломо. Енергійний та життєрадісний українець припав до душі фермерам. Він цікавився єврейськими звичаями, багато читав, вникав у суть арабо-ізраїльського конфлікту, цікавився дипломатією та міжнародними відносинами та розмовляв кумедною сумішшю англійської та івриту.

«Костя порадив їм узятися за бджільництво, він на цьому знався, бо навчився від дідуся, тож заснував в Ізраїлі пасіку. Також змайстрував бурякорізку та підказав, чим годувати курей, які перестали нестися. Костя багато чого там зробив своїми руками: дерев’яну гойдалку, альтанку…», – поділилася сестра Галина.

Костянтин розумів, що над Україною висить неминуча загроза, тому у 2021 році повернувся в Україну, а з початком повномасштабної війни без роздумів став у бій, тепер вже на танку «Фагот».

«Із Костею ми заприятелювали мало не одразу. До нього не можна було не прихилитися душею: кремезний, енергійний, дуже впевнений у собі, але водночас щирий, веселий і розумний хлопець. Знав англійську, захоплювався полюванням і риболовлею. Ще й військовий досвід мав неабиякий», - розповідав командир танка Олексій Грабенюк.

Екіпаж «Фаготу» став на захист столиці в Макарові, де точились жорсткі, запеклі бої. Через це селище російські війська намагались проникнути до Києва. Сили противника переважали, та наші захисники дали відсіч окупанту. 8 березня 2022 року під час безжальної боротьби 38-річний воїн Костянтин Мрочко загинув… Але перед тим встиг знищити чимало ворожої техніки, зупинивши просування агресора поблизу Житомирської траси. Рідні так і не похоронили героїчного танкіста. Він згорів вщент.

«Закарбувалися в пам’яті останні слова, сказані в рідній домівці: «Мамочко, раптом що – ти маєш бути сильною». Так мені не хотілося цього чути. Вірила в найкраще, не допускала поганих думок…Сьогодні – мученицька дорога в пошуках тебе. Дорога до істини», - написала матір пані Алла. Жінка не знімає чорної хустини. Каже, що носитиме їх до закінчення війни, бо щодня гине чийсь син, син України.

У річницю звільнення Бучі, 31 березня 2023 року, президент Володимир Зеленський присвоїв Костянтину Мрочку звання Героя України та нагородив посмертно орденом «Золота зірка».

Але не лише в Україні пам’ятають та шанують Героя. Восени 2023 року із виноградників, які Костя разом з фермерами висадили в Ізраїлі, зберуть перший врожай. Два сорти винограду перетворять на вино, яке вирішили назвати «Kostia». На етикетці написано: «Присвячено пам'яті нашого дорогого друга Кості Мрочко. Він був опорою нашої органічної ферми «Лев Адам», сильною людиною з великим серцем і неперевершеною майстерністю. На жаль, у Кості ніколи не буде привілею насолодитися ним. Пам'ять про його міцні руки і ніжне серце живе у цьому вині, у його неповторному освіжаючому смаку». Вино буде розлите у 650 пляшок лімітованої серії.

Ізраїльські друзі Кості, дізнавшись про його загибель, провели поминальну церемонію, незважаючи на те, що він не був юдеєм. Вони й сьогодні продовжують спілкуватися з матір'ю Героя та його сином-підлітком. Також у селищі планується будівництво невеликого басейну, який теж назвуть на честь Кості Мрочка. Тож пам’ять про волинського славетного Героя житиме не тільки в Україні, а й в Ізраїлі.

Фото з архіву матері Алли Мрочко, БУГ