Пам’яті головного сержанта 118-ої бригади Тімура Абубакарова

Життя 29-річного Тімура Абубакарова — то класичне життя воїна та захисника.  Строкова служба в ЗСУ, 5-річний контракт із 30-ою окремою механізованою бригадою, участь у миротворчій місії в Косово, після чотирьох місяців якої він  повернувся в Україну, де у 2014 році почалася війна, й став на її захист.

У лавах ЗСУ Тімур був артилеристом та піхотинцем. У 2017 році долучився до миротворчої місії в Ліберії. Під час АТО Тімур Абубакаров брав участь у бойових діях під Дебальцевим, Бахмутом, Авдіївкою. У 2018 році він звільнився з війська й повернувся до Звягеля, де жив і працював, а також навчався у Київській школі економіки.

«Я бачив різну війну… Артилерія не так відчуває повноту війни. От піхота повністю відчуває весь подих і запах війни. Особливо запах… По очах одразу все видно. Мене змінила війна: спочатку були юні очі, а коли я пішов в піхоту, змінився дуже швидко. І очі стали інші», - розповідав Абубакаров в одному із інтерв’ю після звільнення з лав ЗСУ.

До початку повномасштабної війни Тімур працював на посаді провідного інженера з організації та нормування праці в транспортній компанії «Костал Україна». Там його пам’ятають як висококваліфікованого співробітника, який мав багато ідей та планував їх втілити, а ще як добру, позитивну, мудру людину, готову в будь-який момент прийти на допомогу.

25 лютого 2022 року Тімур Абубакаров уже був на бойовій позиції. Він без роздумів пішов у військкомат і приєднався до лав 72-ої окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців, в якій служив раніше. У 72-ій бригаді він потрапив у перший батальйон, котрим керував його друг Андрій Верхогляд, з яким вони були знайомі ще з 2017 року.

«Я звільнився з армії у 2018 році, але весь цей час я готувався. Після війни на Донбасі я розумів, що Росія не дасть нам спокою. Тому я їздив на полігон, стріляв, щоб не забувати навички, тренувався фізично. Завжди тримав контакт з моїми побратимами, їздив на фронт як волонтер, дивився, яка там обстановка, що відбувається», - сказав у своєму останньому інтерв’ю «Тамерлан».

Тімур брав участь в обороні Києва, звільненні Харківщини, воював на напрямку Сєверодонецьк-Лисичанськ та інших гарячих точках фронту. 

29-річний «Тамерлан» загинув 2 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку, перебуваючи на посаді головного сержанта 118-ої окремої бригади територіальної оборони.

«Тамерлан» -  близький побратим легендарного комбата, Героя України Андрія Верхогляда. Саме Тимур турбувався про дружину і маленьку донечку після загибелі нашого 27-річного підполковника ЗСУ «Лівші». Тепер побратими обидва в Воїнстві Небесному. Лють і біль...», - написала в соцмережах про загибель Абубакарова волонтерка Оксана Корчинська.

Загибель «Тамерлана» його побратими називають великою втратою не лише для війська, а й усієї країни.

«У цьому світі я зустрічав мало рідних душ. Хоча з Tімуром Абубакаровим ми пересікались набагато рідше, ніж хотілось би. Але він був братом по всьому. Це був термоядерний реактор ідей, реалізації неможливих рішень, людина з дуже рідкісною чуйкою у справах. Він був настільки ж джерелом позитиву у житті тих, з ким він був поруч, - наскільки болючою є нова пробоїна для всієї країни у непоправній втраті. Він віддав своє життя – за цей день, і кожен наступний, під мирним небом кожного міста і села, якого не торкнулась війна», - згадує про «Тамерлана» один із його знайомих.

Друзі знали Тімура як лідера у всьому, який умів вести за собою, а ще ерудита та вірного і чесного приятеля.

«Тимур першим записаний в моїй телефонній книзі. Він першим був не лише по алфавітному порядку прізвища. Він лідер по своїй суті. Першим вийшов на Говерлу, коли ми разом підіймалися. Усім подавав руку. Завжди був готовий очолювати, діяти, створювати, аби не стояти… Обсяг його знань колосальний. Розмах рук, якими він обіймав при зустрічі, безрозмірний. Посмішка неповторна. Тимур – опора. Він надійний, вірний, чесний, далекоглядний. Був…», - поділилася спогадами про загиблого Тетяна Дроздюк.

У Тімура Абубакарова залишилися мама, дружина і маленька донечка.

«Люблю безмежно, ти знаєш, любий. Зараз стадія заперечення, ти б сказав, що це нормально. Ти б сказав, що скоро буде гірше, тому треба бути готовою. Я не знаю, куди гірше, я не знаю, як бути до цього готовою…», - написала після прощання з Героєм його дружина Катерина. 

Тімура Абубакарова поховали у Звягелі на Житомирщині – місті, де раніше знайшов вічний спочинок його побратим Андрій Верхогляд.

Фото з відкритих джерел: Фейсбук, сайт zhytomyr.travel