Пам'яті капітана поліції Віктора Мельниченка
Йому було 33 роки.
Він народився у Тернополі. Як згадує його матір, Надія Миколаївна, її син був активною і дуже позитивною дитиною.
«Пам’ятаю ще з садочка: виходить у нього співати, чи не виходить, він співає, виходить у нього танцювати чи ні - він танцює. Пішов до школи – теж всюди перший. Із 10 років почав займатися боксом. Спочатку відмовляла: ти маленький, худенький, не потрібно тобі це. Не слухав, переконував, що буде поліцейським, тому має займатися спортом», - сказала мати.
До здійснення дитячої мрії - стати правоохоронцем – йшов наполегливо: навіть після того, коли не вдалося з першого разу стати курсантом Національної академії внутрішніх справ, пішов на строкову службу у спецпідрозділ Національної гвардії України «Барс».
Згодом, після конкурсного відбору, він почав працювати у Тернопільському відділі служби охорони. А у 2014 році Мельниченко перейшов у спецроту міліції, одночасно при цьому навчаючись у НАВС. Як зазначила Надія Миколаївна, Віктор дуже пишався своєю роботою.
Його дружина Ілона сказала, що її чоловік постійно вдосконалював свої знання і вміння та ставився до своєї роботи відповідально. «Він знав, що має зробити її бездоганно, аби не підвести команду, побратимів», - заявила Ілона.
Коли у 2014 році розпочалися бойові дії на сході України, 5 жовтня з Тернопільщини туди захищати рідну державу поїхав перший зведений загін поліцейських, і серед тих добровольців був і Мельниченко. У 2017-му році чоловік став одним із бійців «КОРДу».
Як заявила його дружина, коли розпочалося широкомасштабне вторгнення РФ, Віктор сказав, що не може залишити свою країну і що у його донечки – Ілонки, має бути майбутнє у вільній Україні. Мельниченко загинув 13 лютого, виборюючи мир для української держави.
Церемонія прощання із полеглим захисником пройшла 16 лютого у Тернополі. Віддати останню шану герою прийшли сотні містян. Поховали Віктора на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі.
Звання «Почесний громадянин міста Тернополя» було посмертно присвоєне Мельниченку 3 березня. А 17 березня указом Президента Володимира Зеленського капітана поліції було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю відзнаку 28 липня у Тернополі було вручено матері загиблого правоохоронця.
Колеги згадують його як одного з найбільш професійних спецпризначенців, який мав досить високу кваліфікацію.
«Він був фанатом своєї роботи і постійно вдосконалювався. Віктор був позитивним чоловіком і надійним товаришем. Під час бойових завдань я завжди був упевнений в ньому, він ніколи не підводив», - сказав начальник управління «КОРД» ГУНП в Тернопільській області Дмитро Болтян.
Товариш поліцейського Сергій Глущак згадує про нього як про дужу, сильну і щиру людину. За його словами, Віктор був дуже відповідальним і зібраним чоловіком.
Надія Миколаївна зазначила, що її син виховував у собі найкращі чоловічі риси, але при цьому залишався ніжним і турботливим. За словами сестри загиблого правоохоронця Оксани, брат був для неї прикладом.
Дружина Ілона вважає ті 11 років, які вони прожили разом із коханим, чудовими.
«А коли на світ з‘явилася доня, вся наша увага зосередилася на ній. Вітя любив грати на гітарі і в нього була пісня про дочку, у якої будуть татові очі та мамина усмішка. Коли я була вагітна, він сідав ближче до мене і грав, щоб чула наша донечка», - сказала жінка поліцейського.
Маленька Ілонка пам’ятатиме свого татуся вродливим, мужнім, веселим і добрим.
У спогадах друзів правоохоронця він назавжди залишиться вихованою, життєрадісною, культурною і порядною людиною.
«Ми ним дуже пишаємося, цінуємо і любимо його», - зазначила дружина.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Фейсбук, Суспільне, Нацполіція
