72 бригада ЗСУ для кожного киянина - особлива. В яку б сторону від столиці ми не поїхали (Ірпінь, Демидів, Бровари), всюди вас чекає історія минулої зими, як ці хлопці захистили столицю всупереч всім прогнозам, всім військовим теоріям, всупереч всім ймовірностям.

Сьогодні вони воюють на Донбасі. По території Донецької області розмістилися підрозділи бригади, яка свого часу врятувала Київ. Ми заходимо у помешкання містечка, де стоять бійці роти безпілотників. Тут на дев’яти моніторах показується кольорова картинка: висять у повітрі українські дрони «точки», видно, який гарний український степ. За монітором сидить упізнаваний по багатьох інтерв’ю керівник роти ударних БПЛА з позивним «Студент».

Якщо на початку війни казали, що ця війна буде війною артилерій, то зараз кажуть, що вона перетворилася на війну БПЛА. Якщо минулого року ми запитували фахівців, чи долетить дрон до Москви, то сьогодні ми аплодуємо, коли вони регулярно туди долітають.

Власне, про те, як БПЛА змінювали війну ми й говоримо з нашим співрозмовником.

Нашу розмову переривають короткі команди. Часто це сленг «пілотів» і я вслуховуюся у ці «діалоги війни».

- Пінгвін, вилітай, - каже Студент.

- Є анекдот, що пінгвіни це ластівки, які їли на ніч, набрали вагу і перестали літати, - кажу я.

- Наш Пінгвін літає, - каже Студент, - він спортивний. Загалом це відбувається так: шукаємо ціль, відразу направляємо туди своїх «пташок». І наші пілоти б’ють по цілі тими чи іншими видами БК (боєкомплект).

- Скажіть, а росіяни так само бачать, нашу територію, як ми ту, що контролюють вони?

- Принаймні, вони намагаються. Тому ми зараз й не показуємо монітори, не розповідаємо про принцип роботи - вони швидко опрацьовують цю інформацію.

- Коли ви захищали Київ, у вас ще не було дронів? І як ви згадуєте час після оборони Києва?

- Масово БПЛА там не використовувалися. До «Байрактарів» тема була нерозвинена. Після звільнення Київщини ми ще працювали в артилерії. Проводилися рейди, ми висунулися, щоб наздоганяти ворога. Один батальйон пішов у бік Чорнобиля, інший - у бік Сум. Із Сум - на Харківський напрямок. У тому рейді, разом з ТРО, артилерією дійшли до кордону.

З Харківського напрямку нас перекинули на Лисичанськ, потім - Комишуваха, ми й там повоювали. На той момент ще для «Градів» було достатньо снарядів: за дванадцять днів ми відпрацювали більш як 1000 снарядів, інтенсивність бою була дуже високою. І ми розуміли, що без аеророзвідки артилерія сліпа, почали активно тим цікавитися. Перший функціонал БПЛА – розвідка. А потім зрозуміли, наскільки дрон ефективний, коли необхідно знищити ціль. В артилерії цілей дуже багато, і деякі з них є досить швидкими, можуть втекти... Тож ефективніше було б одразу точково щось знищувати з безпілотника. Не ми одні це зрозуміли, наказом главкома Залужного на початку 23-го року почали створюватися роти саме ударних БПЛА. В січні ми дізналися, що ударна група формується у нас теж. Мені запропонували її очолити. Вчимося щодня. Січень цього року був найактивніший у розвитку ударної розвідки. На розвідувальних «Мавіках» почали використовувати системи для скидання БК.

Студент відволікається, даючи накази знову Пінгвіну, Койоту, Люльці. На моніторах над яскравим українським степом «гуляють» точки.

- Що відбувається зараз? – показую я на екран.

- Евакуація поранених кацапчиків, зараз їх будуть забирати. Ми вже щось скинули, і он вони розбігаються по хатах. Дуже часто буває, що ми одного поранимо, за ним приходить евакгрупа, ще когось поранимо - приходить ще група. Максимальний результат з такого одного дійства чотири – 200-х та дев’ять – 300-х. От бачите: ми зараз розкурочуємо мінами їм бліндажі.

- Ви маєте технічну освіту?

- Вчився в політеху. Але тут ми просто досліджували, як розвивається розвідка в бригаді, самі трохи літали, проходили різні курси, онлайн - набиралися досвіду. Нормальні курси займають півтора місяця. Є навчальні центри.

- Ходять розмови про начебто перевитрату ресурсу, коли дрони, той самий «Мавік», використовують, як ударний безпілотник.

- Щоб знищити одну ціль артилерія часто витрачає десятки снарядів. А «Мавіком» точково і точно «розкриваємо» бліндажі, «двохсотих», «трьохсотих» ворога, знищуємо техніку. Тому чути такі розмови дуже неприємно. Ви кажете: витрачаємо коптери? Ціна одного «Мавіка» - дорівнює ціні одного снаряда 155 калібра. Якщо перевести ціну коптера в еквівалент снарядами, то це копійки будуть. Наприклад, за червень (у нас трохи було «Камікадзе» і здебільшого «Мавіків»), у нас результат такий - двадцять два – 200-их, п’ятдесять два – 300-их, знищено п’ять одиниць бронетехніки. І на це все ми витратили два десятки «Мавіків» тобто за місяць. Витратили 25-30 тисяч доларів, і це ніщо в порівнянні з тим, яку ми знищили кількість і ворога, і техніки, там одиниця знищеною техніки повністю перекриває всі наші витрати.

- Деякі волонтери кажуть: не шкодуйте, ціна одного «Мавіка» у розвідці, це ціна життя одного нашого бійця, якому не треба буде йти в тил ворога.

- Ми як військові рахуємо. Кожен «Мавік» ми бережемо, у нас уже є навіть свій міні-цех по їх ремонту. Вони ж падають, їх збивають, ми все знаходимо, що можемо - ремонтуємо, перезбираємо.

А у другій половині червня ми отримали перших півтора десятка FPV-камікадзе.

- Щоб навчитися так літати, потрібно насамперед що?

- Бажання. У нас є дядьки, яким за 40 років і літають краще, ніж пацани яким по двадцять. У них є розуміння цього всього: що, для чого, як і куди. Але загалом всі хочуть внести свою частинку до Перемоги. Наймолодшому нашому бійцю дев’ятнадцять років, найстаршому – п’ятдесять п’ять.

Ми від всіх спочатку вимагаємо навчитися проводити розвідку, щоб люди зрозуміли, як все це виглядає зверху, тільки після цього ми їх уже пересаджуємо на скиди (скидування БК – ред.). Попробували деяких пілотів відразу на скиди садити - зрозуміли, що не вистачає їм практики. Тут все як і в пілотуванні літака: спочатку великий нальот, лише після цього - займайся скидами, тут треба вже включати голову, щоб не втратити дрона, досвід потрібен, знання тактики, хитрість…

- Як працює «дует» безпілотник-арта?

- Гармонійно, ми постійно на зв’язку із артилерією. Вони починають роботу, ми підлітаємо додаємо, коригуємо. Між залпами можна докидувати щось в певні точки - в окопи, в бліндажі. Спочатку з ударних рот БПЛА більше посміювалися. Це поки було навчання, щось не виходило, коптери втрачалися. А сьогодні вже всі розуміють цінність ударної роти і обсяг роботи, яку ми проводимо. Дуже часто артилерія нас просить: ви можете оце чи те знищити?

- Скажіть, коли у вас було колись на війні відчуття тріумфу?

- Коли була знищена ворожа техніка першими влучаннями камікадзе. Спочатку було складно: то антена не працює, то глушать, то ще щось. Перші успіхи й були як тріумф. А сьогодні, коли не вбив ворога або не знищив якусь техніку, ходиш з відчуттям, що день провів дарма. А коли ти вбив декількох, за трьохсотих з десяток, ще якусь техніку спалив - тоді і настрій нормальний.

- А є зв’язок між ефективністю роботи та висотою, на яку піднімається дрон?

- Це по-різному, дивлячись, що ви хочете. Якщо провести розвідку хочете, то, звісно, можна й повище піднятися. Але для коригування потрібно підлетіти максимально близько до цілі, чим більша дальність, тим менше ефективно, бо пілот має визначити - переліт, недоліт, вліво або правіше, на скільки метрів. А для ударних задач ми опускаємося максимально низько. Тому у нас апріорі розхід БПЛА більше, ніж у розвідки. Ми ризикуємо.

У січні кілька випадків було, що артилерія стріляє - не може попасти. А тут вилітає один «Мавік» з одним снарядом, кидає, одного трьохсотить - вони одразу все розуміють, хапають пораненого під барки і тікають назад. Під артобстрілами росіяни ще пересуваються. Але коли по них б’ють коптери, точність набагато більша. І тоді один БК скинули - і все, весь штурм скінчився у ворога.

- Який вклад дронів у те, що ЗСУ стільки тримають Вугледар?

- У січні 23-го почався штурм Вугледару, нас штурмували три чи чотири бригади, але ми їх достойно відбили. В найбільший штурм вони задіяли одночасно сто двадцять одиниць броньованої техніки. Складні були дні. Але й знищеної ворожої техніки півтори сотні одиниць…

Ми показали, наскільки ми є боєздатними сьогодні. Тому й вже більше як рік без ротації на Донецькому напрямку. А якщо взяти тих, хто з Києва до Сум йшов, то хлопці взагалі ніколи не були на ротації, тільки мали невеликі відпустки.

Зараз набагато цікавіше працювати, ти бачиш ворога, бачиш, як ти його нищиш. Це не так, як хтось тобі сказав: туди вистрілили, а потім – напевно, два 200-х. Кожна наша цифра це на 100% підтверджений результат.

- Зараз більше безпілотників у нас чи у «рускіх»?

- За кількістю, напевно, у них, але застосування у нас краще. При тому, у них РЕБ в рази кращий, ніж у нас.

- Краще мати вже готові західні зразки чи свої?

- Потрібно своє розвивати. Воно, до речі, жваво у нас розвивається, просто необхідно вкладати в те, що вже показує результат. А якщо не показує, казати розробникам: хлопці, доказуйте, привозьте, випробовуйте не десь там у Дніпрі, в Києві, у Львові. Показуєте тут, як воно літає, приїжджайте сюди, де РЕБ працює. Бо буває виробник привезе шість бортів, а чотири злетіти не можуть, бо при транспортуванні його десь хитнуло. Але в цілому наші розробки цілком нормально можуть змагатися.

Камікадзе наші, які коштують 500-600 доларів, виконують ті ж задавдання, що й імпортні.

Дуже важливо, щоб рота була постійно забезпечена, бо якщо будуть просідання по поставках тих же «Мавіків», ще чогось, ми десь не допоможемо піхоті, десь пілот втратить вправність, бо він тиждень буде дурницями займатися. Або коли у тебе є лише два камікадзе, і ти дивишся на ціль і думаєш: ні, на цю не полечу, бо шкода, бо у мене є тільки два… Вчора, скажімо, міномет знищили з другого заходу, бо перший - метр недоліт був, зробили дорозвідку, запустили другий - пряме потрапляння в ствол(!). Два камікадзе, це, грубо кажучи, 1100 доларів, а знищений міномет коштує десятки тисяч доларів…. І цей міномет завдав дуже великих втрат піхоті...

- Яку б ви самі зробили класифікацію безпілотних апаратів?

- Розвідувальні, бомбери, нічні бомбери, камікадзе (ті, які літають в одну сторону), крила (БПЛА, побудовані за «літаковим» аеродинамічним принципом). Крила - це відразу дальність щонайменше тридцять кілометрів. За «крилами» майбутнє, крила-камікадзе ворог уже використовує, ви чули ж про «Ланцети». На кожному напрямку мають бути всі види озброєння. Наприклад, якщо окоп, то краще гранату якусь закинути коптером. Якщо автомобіль, міномет, то краще камікадзе нічого не буде. FPV-камікадзе закривають дистанцію десять кілометрів, після цього йдуть «крила». На кожну ціль має бути свій БПЛА. 

- А що краще, одні «Крила» чи кілька «Мавіків»?

- Ні, звісно, «крило» дуже добре, бо це відстань. Це можливість охопити найближчі населені пункти. Ворог дуже боїться там переміщуватися, бо FPV, чи той же самий «Мавік», з «хитрою» переробкою, летить на 12 – 15 кілометрів і може потягнути якийсь мінімальний заряд. А якщо було б «крило», це дало б нам ще кілометрів з п’ятнадцять, ми б могли вже відтіснити техніку ворога ще далі, кілометрів на 30. Це, по-перше, дало б нам запас часу, щоб реагувати на рух їхньої техніки, яку ми могли б відсікати, вибивати їхню артилерію, яка безбожно карає міста, той же Вугледар…

Студент відволікається на екран і каже: от загрався… Потім пояснює.

- Наш боєць вирішив скинути гранату і втратив дрон: спускався-спускався і - втратив коптер. Це лише мить, коли ти хочеш максимально нижче опуститися, щоб гарантовано вразити ціль. І треба відчувати оцю от грань, коли ти ще можеш спускатися, але дуже обережно, а потім скинув - і піднявся.

- Всі вітчизняні безпілотники робилися спочатку десь на колінах, у гаражах? Я правильно розумію?

- Та по-різному, а, в принципі, з цього все починається. Перші українські «крила» «Посейдон» використовували ще наприкінці березня 22-го на обороні Києва.

У кожному місті можна знайти виробників, грубо кажучи, «підвальних», але загалом дехто з них може, робити такі речі, що просто космос. От FPV-дрони, які зараз використовуються, ми ними дуже задоволені. Але «крило» - це майбутнє.

- Як ви можете зберегти життя наших штурмових груп?

- Ми їх прикриваємо. Тобто, бачимо, що вони йдуть в якийсь, наприклад, бліндаж, звідки хтось стріляє - ми підлетіли туди, гранату закинули, а піхота - добиває. Буває, що група ще на підході, а ми вже влучно попадаємо і піхота противника вже відступає.

- Можна буде сказати, коли ми цю війну виграємо, що то її виграв український БПЛА, тобто, ваші?

- Не можна. Сьогодні ми більше популярні, а завтра будуть якісь суперхаймерси, ще щось. Ми можемо показати класну картинку, як нищать ворога. На сьогодні, напевно, ми один з найефективніших підрозділів, загалом, у кожній бригаді, якщо там правильно все побудовано. Але не можна нівелювати роботу артилерії, тих, хто відбиває ворога, хто штурмує, хто веде важку техніку, прикриває.

А загалом, ударні роти, це постійна робота з вибухівкою, гранатами, це все небезпечно. Боєзаряд слід підготувати для скидування. А граната, наприклад, має різні запобіжники, і деякі з них погано спрацьовують.... Ну, тьфу-тьфу, у нас не було втрат через це, але в сусідніх підрозділах траплялося.

Україна зараз попереду всіх інших країн на цьому напрямку. Колись у Штатах розповідали, що там коптер може залетіть у вікно і когось одного вбити. А для нас зараз це вже така собі буденність…

Лана Самохвалова, Київ – Донецька область – Київ

Фото Павла Багмута