Звільнення Харківщини: блискавичний удар готували тижнями
У результаті контрнаступу на Харківщині рік тому українські воїни звільнили більше 10 тисяч кв. км території і пів тисячі населених пунктів. Воєнна наука 50 років не бачила подібного загальновійськового бою, вважає представник Центру досліджень воєнної історії ЗСУ, старший лейтенант Андрій Коваль.
За його даними, в результаті наступальної операції, яка почалась 6 вересня 2022 року і тривала близько місяця, українські війська захопили понад 400 танків, більше 400 БМП, до 200 БТР та велику кількість боєприпасів і стрілецької зброї.
ПРОТИВНИК НЕ РОЗУМІВ, ДЕ БУДЕ ОСНОВНИЙ НАСТУП
Але найважливішим було те, що успішна операція усунула небезпеку артилерійських обстрілів для Харкова, а також загрозу для угруповання українських військ у Донецькій області.
Андрій Коваль зауважує, що вдалою була інформаційна кампанія: починаючи від наказу Президента у липні – розробити план звільнення півдня, завершуючи “натяками” військових, які в соцмережах активно розміщували дописи з кавунами. Відтак після ударів по Антонівському мосту в серпні загарбники були змушені перекидати свої резерви, в тому числі з Харківщини, у Херсонську область, де ЗСУ 29 серпня почали наступ одразу на трьох ділянках фронту – з боку Посад-Покровського, біля Снігурівки та поблизу Високопілля й Архангельського.
“Відповідно, це лише посилило впевненість ворога в тому, що наші дії матимуть лише обмежений характер. Ворог був дещо заспокоєний тим, що саме на Херсонщині йому вдалося впродовж двох літніх місяців суттєво наростити оборону. Тому те, що відбулося далі, стало несподіванкою як для ворога, так і для українського суспільства, відверто кажучи, та й для всієї світової спільноти. Шостого вересня відбувся стрімкий і раптовий наступ на Харківщині. Було приховане зосередження військ вздовж лінії від Чугуєва до Слов’янська – про це не було жодного, навіть випадкового повідомлення в інформпросторі”, – констатує Коваль.
В операції були залучені: 14-та, 30-та, 92-га механізовані бригади; 80-та і 95-та десантно-штурмові, 25-та повітряно-десантна; 71-ша окрема єгерська бригада; 3-тя і 4-та танкові бригади та окремі підрозділи з інших танкових бригад, зокрема, 1-ї; також залучалися підрозділи з інших Сил оборони України, зокрема підрозділ ГУР МО Kraken, бригади Нацгвардії, територіальної оборони, прикордонного загону, окремі загони 61-ї та 65-ї механізованих бригад. У силах виділили ешелони: ударний, розвідки-наступу. Бригади готували до раптових і маневрених дій, оскільки противник очікував фронтальних атак, а не швидких проривів.
ПЛАНУВАННЯ, НЕСПОДІВАНКА, ВИСОКОТОЧНІ УДАРИ
Шостого вересня наступ біля Балаклії розпочався одразу за чотирма напрямками. Зокрема, 80-та ДШБ першою прорвала напрям від села Пришиб до міста. І раптово за спинами росіян, у тилах з’явилися загони спецпризначення. Буквально за добу окупанти опинилися під загрозою повного оточення та подальшого знищення.
 |
Того ж 6 вересня 92 бригада разом із 25 повітряно-десантною та 113 бригадою ТрО почали наступ у напрямку від Чугуєва до селища Шевченкового в Куп’янському районі. Також українські війська почали рух в напрямку від Барвінкового Ізюмського району.
“Противник не розумів, де відбувається основний удар, – говорить Коваль. – Він не міг зосередити резерви. Більше того – високоточними ударами ракетних військ і артилерії ми знищували його пункти управління і системи зв’язку, в результаті чого війська росіян у перші дві доби втратили контроль і не могли ефективно оборонятися. Вже 8 вересня вони були змушені дезорганізовано, панічно втікати з Балаклії”.
Дев’ятого вересня ЗСУ були на околицях Ізюма, а наступного дня звільнили це місто та Куп’янськ. Російські війська продовжували відступати за природний рубіж – річку Оскіл, сподіваючись на можливість перегрупуватися. Тобто за два дні героїчні українські військові здійснили прорив на 70 кілометрів углиб окупованої території.
НА ПІВНОЧІ ВОРОГ НАВІТЬ НЕ СПРОБУВАВ ОБОРОНЯТИСЯ
Коваль нагадує, що 11 вересня також було завдано потужного удару поблизу Харкова, на півночі, де були зосереджені значні сили противника.
“Там теж було доволі сильне угруповання, противник ще сподівався взяти обласний центр, але ці війська, перебуваючи під враженням стрімкої поразки та хаосу, який панував у штабах через втрату Балаклії, Ізюма, Куп’янська, фактично втратили боєздатність. І як тільки почався наступ наших військ, тут теж була втеча ворога, який навіть не робив спроб оборонятися”, – зауважує військовий.
Усе це дозволило вже до 13 вересня витіснити росіян на їхні “болота” та звільнити селище Козача Лопань і місто Вовчанськ – основні логістичні пункти окупантів на півночі Харківщини.
16 вересня ЗСУ стрімко форсували річку Оскіл у двох місцях – біля Куп’янська та селища Борова, – таким чином створивши плацдарм на східному березі вже для наступу на Луганському напрямку. Першого жовтня звільненням Лимана росіянам було перекрито просування до Сіверська та Слов’янська.
ВЕЛИКОМУ УСПІХУ ПЕРЕДУВАЛИ ТИЖНІ КОПІТКОЇ РОБОТИ
Герой України, полковник Євген Межевікін, який брав участь у Харківській операції, зауважив, що завдяки спланованості та блискавичності наступу в його підрозділі був лише один загиблий воїн.
“Я не враховую техніку, яку ми втратили на мінних полях, це кілька одиниць”, – говорить військовий.
Герой України, заступник командира батальйону 3 окремої танкової бригади Сергій Пономаренко підкреслює: такому масштабному успіху ЗСУ і втечі окупантів із нашої землі передували тижні бойової роботи з руйнування лінії оборони противника та логістики.
“Коли ти ці фортифікаційні споруди руйнуєш і ворогу немає за що зачепитися, тоді відбуваються такі блискавичні наступи. Бо в чистому полі тримати оборону на непідготовлених позиціях досить складно.Тому після великої копіткої роботи по підготовці, по систематичному враженню ворожих позицій, це було досить логічним продовженням. До цього були тижні важкої праці. Нічні виїзди, хибні укріплення. Навмистне виїздили в певні місця, щоб нас зафіксували “Орланами”, а на другий день вели вогонь зовсім з іншої точки. Багато різних хитрощів”, – пояснює Пономаренко.
Він підтверджує, що масштабний наступ на Харківщині був настільки неочікуваним для окупантів, що вони практично не готували другу, третю лінії оборони.
Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов говорить, що такого результату контрнаступу ніхто не очікував.
“За два дні було звільнено біля 30 населених пунктів, включно з великими містами – Балаклія, Ізюм, Куп’янськ. Для нас це була велика несподіванка, і радість, і велика відповідальність, тому що люди чекали на наші війська, на відновлення влади, функціонування інфраструктури, відновлення зв’язку”, – зазначає керівник області.
За рік після звільнення на деокупованих територіях майже повністю відновили електропостачання. У регіоні працюють над відновленням зруйнованих житлових будинків та соціальної інфраструктури. Більше 300 фахівців ДСНС щодня займаються розмінуванням, масштаби якого величезні. Очистити ще треба частину населених пунктів, узбіччя доріг, ліси, близько 600 тис. га сільгоспземель.
Юлія Байрачна, Харків
