Запорізький трикутник: чи реально прорвати російські лінії оборони до кінця року
Мене просять прокоментувати думку директора з аналізу Розвідувального управління Міноборони США Трента Мола про те, що СОУ до кінця 2023 року з ймовірністю 40-50% прорвуть лінії оборони РОВ.
Чесно кажучи, коментувати такі заяви складно. Адже, з одного боку, ця людина – аналітик, який має уявлення про бойові дії і володіє великим обсягом інформації, а не журналіст, який вчора для The New York Times писав про різкий ріст викрадень інопланетянами в штаті Юта, а сьогодні несподівано став військовим оглядачем, який спілкується з безіменними, але “заслуговуючими на довіру” джерелами в Пентагоні. Очевидно, тими самими джерелами, які повідомляли раніше цьому журналісту про викрадення в штаті Юта, але все ж таки.
Коментувати складно, оскільки ми оперуємо різними даними та явно підходи до аналізу у нас різні. А тому – 40-50%? Дивлячись, з якого боку подивитися.
Якщо говорити про безпосередній вихід до узбережжя Азовського моря з подальшою ізоляцією Криму, то можна оцінювати саме в цих рамках. Але якщо говорити, наприклад, про прорив саме другої лінії оборони, то картина змінюється докорінно.
В даний час основним майданчиком найінтенсивніших бойових дій є Запорізький трикутник Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате. Цей трикутник утворився у результаті прориву лівим флангом від траси 0408 першої лінії оборони РОВ і створення клина, фланги якого не тільки тиснуть на Новопрокопівку і Вербове, а й саме вістря клину нависло над Очеретуватим, що є трампліном по трасі 0401.
СОУ знадобилося два з половиною місяці для того, щоб прорвати найскладнішу в сучасній історії смугу забезпечення, глибиною 5 кілометрів, та вийти на кордон із основною лінією оборони РОВ. А тепер, виключно математичний розрахунок – у середньому за добу прорив здійснювався на сто метрів у глибину.
Наразі СОУ розширюють плацдарм у другій лінії оборони, причому прорвавши перший рубіж. Це свідчить, що процес прориву і справді прискорився. Наприклад, за останніми даними розширення зони контролю становило 1,5 км. Скупі і сухі офіційні зведення вже дають зрозуміти, що розширення зони прориву в глибину, в тому чи іншому напрямку, але становить зараз у середньому 400 метрів на добу.
Також окремо зазначу те, що російське командування змушене перекидати із Луганської області, із зони відповідальності групи військ «Центр» і «Захід», 234-ї та 237-ї десантні полки 76-ї ДШД, а також підрозділи 7 -й ДШД. Відбувається це все не від легкого життя у Запорізькому трикутнику, адже, незважаючи на кількісну перевагу в обороні, РОВ її утримати не можуть. І якщо буде втрачено контроль не тільки над трасою 0408, а й над 0401 (про інші сценарії з Вербовим я навіть не кажу), то СОУ наприкінці вересня-початку жовтня опиняться в кращому для окупантів випадку біля північних околиць Токмака, у гіршому – на південних околицях.
У свою чергу Токмак слід розглядати не просто як важливий логістичний вузол і таке інше, але і як місто, що знаходиться на межі другої і третьої лінії оборони РОВ.
А що таке третя лінія оборони, вона ж – тилова? Це безкраї мінні поля? Ні. Це нескінченні, що йдуть за горизонт окопи та ВОПи? Ні. Тилова лінія оборони – це насамперед логістика, що постачає на першу та другу лінії все необхідне матеріально-технічне забезпечення.
І з цього робимо деякі висновки.
Командування РОВ зараз у Запорізький трикутник, щоб стримати наступ СОУ, відправляє всі наявні ресурси і навіть більше, де вони успішно знекровлюються та обнулюються. І, що ж у такому разі трапиться, якщо після того, як Запорізький трикутник поглине все, що в нього згодують, і його прорве до третьої лінії, функціонал якої «оборона» виключно віртуальний? Навіть у цьому віртуальному форматі обороняти його буде просто нікому і нічим.
Бердянськ, не втрачай надії. Все буде.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
Інформаційний спротив
реклама