Пам’яті молодшого сержанта, бійця «Азова» Володимира Васьковського
Хмельничанин Володимир Васьковський приєднався до осередку «Пласту» на початку 2000-х років. Був виховником гуртка, займався з дітьми у місцевому курені ім. Симона Петлюри.
Після школи він закінчив історичний факультет і став одним із засновників молодіжної громадської спортивно-патріотичної організації «Тризуб» ім. Степана Бандери.
У «Пласті» згадують, що Володимир упродовж 10 останніх років розвивав гру «Джура» на Хмельниччині. Якийсь час був головою обласного проводу Молодіжного конгресу українських націоналістів.
Захопленням Володимира була риболовля, тож із часом він очолив обласну федерацію риболовного спорту й організовував чимало змагань. Окрім того, чоловік часто допомагав місцевому притулку для тварин.
Ще задовго до повномасштабної російської агресії Володимир разом із побратимами стояв біля витоків Хмельницької територіальної оборони. Після участі в АТО був резервістом у 106-й бригаді. З початку великої війни став на захист України.
Загинув воїн у бою на Донеччині 20 січня 2023 року.
«Із сумом повідомляємо про те, що під час бою на Бахмутському напрямку в ході ворожого артилерійського обстрілу загинув молодший сержант Володимир Васьковський. Йому було 39 років… У нашій бригаді він служив спочатку як резервіст, а з моменту її формування за новим штатом – уже як військовослужбовець. Побувавши у бригаді на кількох посадах і маючи бажання зробити більше для вигнання окупантів з рідної землі, Володимир зрештою прийняв рішення перевестися до полку «Азов». У складі цього підрозділу він брав участь у боях з ворогом і віддав своє життя, захищаючи Україну», - повідомила у Фейсбуці 106-та бригада Тероборони ЗСУ.
У своєму останньому дописі в соцмережах у день загибелі Володимир повідомив: «Хочете прикол? Я зі своїм двоюрідним братом по різні боки фронту…»
У коментарях його друзі згодом написали: «Нема братів по той бік фронту. Нема там людей. Вони – твої вбивці».
Ті, хто знали Володимира, запам’ятали його як патріота і безкомпромісну людину, яка вірила у високі ідеали й завжди їх відстоювала.
«Патріотичний, оптимістичний, безкомпромісний. Він був відмінним організатором молодіжного руху. І дуже переживав перед публічними заходами, які часто проводив. Це переживання він маскував (здається, непомірними) порціями випитої кави. Він вірив в Ідею Нації і високі ідеали. Але останній час знаходив своє задоволення і в організації змагань зі спортивної риболовлі. Такі люди рухають сірий світ, додаючи йому барв…» - згадує полеглого Героя його приятель Олесь Вітряний.
Побратими знали Володимира як людину, що завжди боролася за Україну, і пообіцяли помститися ворогам за його загибель.
«Мав відверту розмову з Володимиром Васьковським, вийшло щиро, дружньо поговорити і дуже змінив про нього думку. Патріот, організатор, лідер, добрий і чесний, але життя його побило свого часу, і він все одно намагався завжди з будь-якої ситуації вийти з відчуттям людяності, він завжди хотів і боровся за Україну, віддавав усього себе. Такі, як він, не відсиджуються, він справжній Воїн!.. Величезна втрата, і її не заповнити, будемо мстити, виб’ємо кожного загарбника з нашої країни, знаю, що для мене він так само зробив би. Для мене за честь було служити з тобою», - написав один із побратимів Володимира Ігор Стукан.
У день прощання з Володимиром Васьковським його сім’ї посмертно вручили найвищу пластову нагороду «Залізний пластовий хрест».
«Володя був надзвичайно позитивною і дуже небайдужою людиною. Він завжди по-справжньому любив Україну і завжди переймався за те, аби Україна ставала кращою», - сказав під час прощання з Героєм міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.
Володимира Васьковського поховали на Алеї Слави в його рідному Хмельницькому. У загиблого залишилися дружина, пасинок та дві доньки.
Вічна шана і слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Васьковський, Фейсбук-сторінка 106-та бригада Тероборони ЗСУ, Суспільне. Хмельницький
