Пам'яті поліцейського Віталія Антощука
Спецпризначенець поліції Віталій Антощук загинув наприкінці травня минулого року, виконуючи бойові завдання у Запорізькій області. Йому було 33 роки.
Віталій народився у Вінниці. Після закінчення університету вступив до лав ЗСУ. Проходив службу в окремому батальйоні морської піхоти десантно-штурмової роти. Саме у цей період хлопець зрозумів, що хоче, аби його майбутня професія була пов’язана з правоохоронною діяльністю — і його мрія здійснилася.
Спочатку Віталій служив у спецроті групи затримання батальйону міліції охорони, згодом - у роті мiлiцiї громадської безпеки особливого призначення. У 2018 році його призначили на посаду стаpшого iнспектора з особливих доручень 1-го вiддiлу з проведення спецоперацiй (штурмового) управлiння “КОРД” Головного управлiння Нацполіції у Вінницькій області.
Чоловік знав, що таке війна, з власного досвіду, бо ще з 2014 року неодноразово брав участь у антитерористичній операції на Донеччині та Луганщині. І отримав відзнаку “За участь в АТО” - за рішучість, професіоналізм, наполегливість, бездоганне служіння українському народу, відвагу і ініціативу.
З березня 2022 року Віталій у складі зведеного підрозділу Нацполіції “Сафарі” брав участь у зачистці звільнених від росіян населених пунктів і виконував інші бойові завдання, пов’язані із відсіччю збройній агресії РФ. Через два місяці за відданість службі йому достроково присвоїли звання капітана поліції.
Але 22 травня минулого року боєць трагічно загинув під час ракетного обстрілу у Запорізькій області.
Тіло загиблого героя привезли у Вінницю 28 травня 2022 року, а церемонія прощання з ним пройшла наступного дня.
Указом Президента Володимира Зеленського №891/2022 від 27 грудня минулого року поліцейського було посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Колеги згадують Віталія як людину, яка завжди могла подати руку допомоги, як справедливого, хороброго чоловіка. “Ми завжди називали його Антошка, і він ніколи не ображався. Завжди вмів підняти бойовий дух. Нам не вистачає його жартів”, - кажуть вони.
Окрім цього, Віталій займався спортом і писав вірші, які накладав на музику та сам виконував. Свої перші музичні твори він присвятив дружині Юлії та їхньому коханню.
Дівчина розповіла, що чоловік постійно робив їй сюрпризи у вигляді записок із віршованими рядками, які залишав у квартирі, аби вона побачила.
Юлія поділилася, що завжди хвилювалася за чоловіка, навіть у мирний час, бо його робота – це суцільний ризик. “Але якби складно та важко не було, Віталій завжди знаходив у всьому позитив. У ньому було стільки позитивної енергії та сили, що іноді здавалося, що він заряджає нею і всіх оточуючих. Ми пишаємося його здобутками, роботою і тим, яким він був”, - розповіла дівчина.
Без найріднішої людини залишилася і 5-річна донька Аліса, появу якої Віталій дуже чекав. Після народження донечки він весь вільний час проводив із нею. Вона була його віддушиною. Віталій навчав Алісу дотримуватися життєвих принципів, які, за його переконаннями, людина не має порушувати за жодних обставин.
“Ми будемо і далі жити, як тато навчав”, - сказала дівчинка.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Нацполіція, сайт "20 хвилин"
