Пам’яті підполковника, комбата Сергія Гулевського (позивний «Дозор»)
Підполковник Сергій Гулевський став на захист України ще у 2014 році. Коли розпочалася повномасштабна війна, він продовжив мужньо боротися за те, аби витіснити ворога зі своєї землі.
«Підрозділ Сергія Гулевського брав участь у багатьох бойових операціях. Це було Богородичне, Краснопілля, Долина, Слов’янський та Харківський напрямки. Ключові пости «орків» взяв його підрозділ. Він був безстрашним офіцером, за солдатів стояв горою і вони його любили», - згадує про Героя ексзаступник командира 86-го батальйону територіальної оборони Хмельницького Володимир Попик.
У підрозділі, яким командував Сергій, пригадують, що його вірні і виважені рішення врятували життя багатьох бійців.
«Сергій був дуже хорошою людиною. Він багатьом із нас був як батько і як командир. Усі задачі, які він нам ставив, хлопці виконували», - пригадує товариш підполковника із позивним «Майстер».
Сергій служив в одному підрозділі разом зі своєю дружиною Лідією - бойовим медиком. Він помер у неї на руках від осколкового поранення в серце. Трагедія сталася 23 травня 2023 року в Запорізькій області.
«Спи з миром, рідненький. Нехай твої натруджені руки відпочивають, зболіле серце знайде мир і спокій у Царстві Божому. Схиляю голову перед світлою пам’яттю про тебе. Молюсь, щоб твоя щира душа була під покровом Матері Божої, а янголи прославляли твої добрі справи, які залишив по собі на цьому світі. Безмежно люблю, довічно пам’ятатиму. Нехай усі, хто тебе знав, згадують добрим словом і посилають Царство Небесне», - написала у соцмережах дружина полеглого.
Загибель «Дозора» стала важкою втратою для його побратимів. У їхній пам’яті він назавжди залишиться мужнім комбатом, імені навіть якого не треба називати, бо всі й так знають, про кого йдеться.
«Останніми днями багато говорили про загиблого комбата, який очолював батальйон ТРО Кам'янського району. Але практично ніхто не називав його прізвище. Хто він? Звідки? Як загинув? Тільки Комбат, і все. Саме так, з великої літери. Дякую Дмитру Федоренку, що зробив цього мужнього, справедливого офіцера видимим. Це підполковник Сергій Гулевський, родом з Хмельницького. Був справжнім офіцером, відданим Україні... Вічна пам'ять і слава! Вічна дяка!», - пригадує Наталія Буланова.
Знайома Сергія Ольга Жовтобрюх, яка працювала разом із ним на одному з підприємств до 2014 року, згадує, що він був найкращою людиною, яку вона знала.
Попри те, що Сергій загинув на руках у дружини, у втрату найріднішою людини їй важко повірити. На сторінці Лідії Гулевської у соцмережах багато фото з чоловіком. Вона періодично публікує болючі дописи про нього.
«Ти памʼятаєш… Ти завжди говорив: ми все встигнемо, ми разом назавжди.
Тепер у серці лиш порожнеча та біль. Я залишилась сама. Мені важко так, що інколи просто немає сил підвестись. Чому так розпорядився Господь? Не знаю. Пекучий біль в грудях не дає дихати, а усвідомлення глибини трагедії повільно вбиває. І найгірше – час не лікує. Неможливо забути. Хіба можна розлюбити людину лише тому, що її вже немає?», - ділиться своїм болем Лідія.
44-річного Сергія Гулевського поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.
У загиблого залишилися дружина та двоє синів. Посмертно Герою присвоїли звання «Почесного громадянина Хмельницької міської територіальної громади».
Вічна слава і шана Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Лідія Гулевська, Сусіпільне.Хмельницький
