Пам’яті оператора БПЛА Антона Ігошина (позивний «Мультик»)
Антон Ігошин з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом із батьком та братом у лавах тероборони став на захист рідної землі. Воїн загинув 22 вересня 2023 року поблизу селища Дніпровське Херсонської області. Йому було лише 27 років.
Як розповіла Укрінформу тренерка Херсонської дитячо-юнацької спортивної школи №6 Анна Павлюк, вона знала Антона ще з часів, коли він ходив у дитсадок, де вихователькою була її мама. Коли Анна стала його тренером, Антону було 9-10 років. «Дитиною він був дуже емоційною, з багатою уявою, дуже любив тварин, любив фантазувати, у дитячому садочку цікавився динозаврами. У нього позивний був «Мультик», від побратимів його дізналася. Не здивувалася, адже «Мультиком» називали ще його друзі по команді у спортивній школі. Бо дуже любив мультфільми і був дуже позитивним. Завжди усміхнений, багато планів мав. Він любив жартувати, у нього була багата фантазія, вмів давати людям дотепні прізвиська, до речі», - каже жінка.
Вона згадує, що у спортшколі команда хлопців була дружна, ніхто ні під кого не прогинався, не було «дідовщини». І вони дружать досі. Антон у 2014 році виконав норматив майстра спорту України, був кандидатом збірної команди України. Пізніше працював у шоу за кордоном - стрибав на батуті.
Хоч зв’язки з вихованцями з роками трохи втрачаються, Анна та Антон спілкувалися і стежили за життям один одного у соцмережах. Вона знала, що він займався фото- і відеозйомкою.
«А потім я дізналася з Інстаграм, що він в ТрО. До цього він в армії не служив, це його було свідоме рішення - вступити у тероборону… А ще, у нього незабаром мало бути весілля», - каже Анна.
Тренерка згадує, що в Антона день народження був 17 липня, вона його привітала і написала, щоб беріг себе і отримала відповідь: «Добре, буду». Анна каже, що у свій цьогорічний день народження Антон написав в Інстаграм «…Я щасливий і повний життя. Я молодий. В мені живе кохання... Є ще дуже багато того, що я хочу спробувати і здійснити…».
«Антон - дуже талановита людина, в нього виходило все, за що він брався, він доводив справу до кінця. Навіть коли він вступив у фізико-технічний ліцей, і мама наполягала, щоб Антон більше уваги приділяв навчанню, він встигав все і все одно приходив на тренування», - каже тренерка.
Друг Антона, Антон Оцупок, з яким вони разом реалізовували проєкти в медіа, каже, що той був вільною душею, він вмів налаштовувати всіх навколо на те, що все можливо. Тривалий час Антон Ігошин прожив з родиною Антона Оцупка, тоді вони працювали над спільними проєктами і робили свій внесок в українську медіакультуру. «На нашу думку (і не тільки) - це було щось нове. Кожного дня я прокидався і йшов до кімнати Антона, щоб підняти його з ліжка - бо я часто виїжджав на роботу, а він до ночі сидів і монтував проєкти, які ми знімали. Якось перед зйомками я дуже нервував через те, чи все в нас вийде, адже ми знімали кліп на даху з вертольотною площадкою, за яку не домовилися, але вже все спланували та скасувати зйомку було б неправильно. Тож Антон, побачивши мене дуже засмученим та невпевненим, подивився на мою позу на стільці й сказав: «Ця позиція, в якій ти зараз сидиш, дуже впевнена та багато що каже за себе. Так сидів до тебе Цезар та козаки перед боєм», - згадує друг.
Він каже, що так було завжди. Антон міг змінити настрій та підбадьорити, задати більш продуктивний напрямок. Це його особливість, що допомогла завершити всі їх справи.
«З того часу ми кожен вечір виходили на вулицю, брали з собою пуфи, ноутбуки, блокноти та ручки і дивилися на зорі - де планували наше майбутнє. Якось в один вечір ми заговорили на тему: «Якщо хтось з нас перший помре, що б ти хотів, щоб я передав друзям та рідним?». Антон дуже любив природу, і біля нашого будинку була лісова гора, на яку кожні вихідні зранку ми піднімалися, де робили спортивні вправи - іноді навіть боролися. Його мудрість збагачували фільми, що не були дуже популярними, але мали безцінні, на його думку, захоплюючі кадри. І він був правий. Тож Антон сказав: «Якщо я помру перший, передай, що я любив природу та лицарів», - розповідає Антон Оцупок.
Вони з Антоном були знайомі з часів їх спортивної кар'єри. Не дивлячись на те, що з різних міст - Херсона і Києва, це не було для них проблемою. Навпаки: більше тем, ситуацій, питань, які вони разом могли з різних точок зору обговорити.
«Це була єдина людина, що розуміла мене з пів слова, творча людина, що розуміла мої дивні побажання та мрії. Завдяки цьому ми дуже «спіймали» один одного, і я відчував його вже як рідного», - каже друг.
Антон Оцупок розповідає, що ними було розписано багато медіапроєктів, які хотів втілити Антон. Зазначає, що зараз дуже важко щось обіцяти, але він з хлопцями пам'ятає та спробує відтворити те, що було написано у нотатках.
«Хочу відзначити його найбільшу за розміром роботу, яку ми разом з ним зробили, - це кліп «SAMOTUG - TOIN» на ютуб-каналі «RODINA X». Все, що було змонтовано, є його творчістю.
Також був членом асоціації RODINA X - РОДИНА ІКС, (Родина там, де ми всі разом, «Х»- це місце призначення) що поєднує у собі спорт, кіберпанк та медіакультуру України, де займав місця помічника головного режисера, головного відеооператора та сценариста. Майстер спорту зі стрибків на батуті, майстер монтажу, майстер «смачних» кадрів, майстер ораторства та історій, улюбленець слухачів, чоловік та мій друг-напарник - Антон Ігошин. Також у перший день війни сказав мені, що буде захищати свою землю, і це його остаточний вибір», - розповідає друг Антона.
Майстер спорту України Маргарита Гордова каже, що Антон називав її Маргошею, а вона його - Тохою, Антохою. Каже, що він би хотів, щоб про нього казали все як є, без прикрас.
«Ми з ним разом виступали у цирку в Австралії, там уже потоваришували, і коли він повернувся в Україну, а я поїхала у США, то ми листувалися», - каже Маргарита.
«Ще до війни його дуже змінив цирк, бо від нас він їхав закордон, знаєте, як дитина був, «бєшєний», - каже вона. А потім у нього в Австралії була важка депресія, її Антон переживав з найкращим другом, який в шоу працював клоуном. Був карантин через коронавірус, хлопці лишалися без грошей, щоб вижити, вони заробляли, миючи вікна, жили в хостелах, десь пів року там борсалися, а потім Антон вже повернувся додому, за яким він дуже сумував. «В Австралії я мала можливість поговорити з ним щиро, він розповідав про свою родину, про цирк. Коли ти роками не бачив свою родину, друзів - це нелегко», - каже вона.
Вона згадує, що головна проблема Антона в цирку була в тому, що він ненавидів сірість, він дуже виділявся і деякі колеги, заздрячи, намагалися його «придавити».
Маргарита згадує, що в Австралії у них спочатку стосунки не склалися, ймовірно, саме через депресію Антона, а потім вони вже здружилися і навіть мали свої невеликі ритуали.
«Я любила полежати сама під час шоу на маті, налаштуватися на виступ. А якось я туди приходжу, а Тоха вже там лежить. Я така: посунься. І то було вже таке наше «гніздо», ми там сиділи і інколи щось теревенили, жартували», - каже Маргарита.
Вона ділиться: Антон найбільше хотів вигнати росіян з Херсона і загалом з України. Це була його головна мета.
«Це була дуже зрозуміла мета, йому вистачило всього, щоб на фронт піти. Я про нього розповідала своїй родині і друзям, як про супергероя, і тому вдарило по мені і по наших спільних знайомих, по нашій одеській команді… Здавалося, що якщо Антоха вже півтора року в армії, то він буде просто безсмертний. А коли твого супергероя вбивають - це шок. Ти прокидаєшся зранку: Антоха все ще не живий. Сидиш на краєчку дивана і плачеш. Багатьох зачепила його смерть», - каже Маргарита.
Антона Ігошина поховали у Херсоні 26 вересня 2023 року.
Вічна слава і шана Герою!
Фото з соцмереж і надані друзями
