Пам'яті волонтерки, бойової медикині Яни Рихліцької (позивний «Яра»)
Яна Рихліцька, волонтерка, бойова медикиня 93-ї бригади «Холодний Яр», загинула напровесні, 3 березня 2023 року. Вона мала сонячний позивний «Яра». Дівчина не дожила місяць до свого тридцятиріччя місяць.
Життя Яни було яскравим і насиченим. Вона закінчила Вінницький ліцей №7, згодом здобула освіту юриста у Харкові. До війни працювала рекрутеркою в IT. Янині друзі розповідали, що вона була дуже різнобічною особистістю. Захоплювалася бойовими мистецтвами, любила книжки, подорожі, спорт. На початку лютого минулого року Яна повернулася з мандрівки Бразилією.
А після повномасштабного вторгнення займалася волонтерством, допомагала цивільним і військовим, вона віддавала себе, не шкодуючи, людям і справі повністю. Друзі називали її «магістром магії волонтерства».
«Навіть на загальному згуртовано-волонтерському українському фоні «Яра» була особливою. Особливою якоюсь своєю емпатичністю, толковістю, вмінням встигати скрізь і з усім, і, мабуть, добротою», – писала про загиблу Христина Морозова. У свій останній збір Яна нафандрайзила понад мільйон гривень.
У жовтні 2022 року дівчина добровільно пішла у ЗСУ, була медикинею у стабілізаційному пункті Бахмута. Друзі і знайомі загиблої кажуть, що вона робила все заради перемоги, ризикувала життям, щоб допомогти пораненим. «Поки ми спимо, хтось помирає за нас», – говорила вона. І не просто говорила – робила все, щоб цих смертей було менше. На фронті її навіть називали янголом бійців.
Близькі дівчини розповідали, що вона мала чимало планів на життя, але усі їх відклала, коли почалася війна. На новий рік, коли вона приїздила у відпустку, рідня просили її більше не повертатися на фронт. А вона відповіла: «Я люблю Україну! Хто як не я її боронитиме?»
Тетяна Зенарт, подруга Яни, розповідала, що стабілізаційний пункт – це місце, де поранених, витягши з поля бою, перев'язують і готують до довгої дороги до медиків. «Щоб дожили. Потік поранених, який був на Бахмуті, я навіть осягнути не можу. Але коли я спитала, як вони, відписала: «Поки весело, цілі». Це було за кілька годин до того, як медична евакуаційна автівка, у якій їхала Яна, потрапила під обстріл…
За день до поховання телефон «Яри» був біля її тіла, і кожен міг написати повідомлення для неї.
«Не кожен може приїхати, попрощатися, віддати шану незламній людині. Але кожен може написати ті слова, які у вас є, ті емоції, що вам даровані зараз», – казав тоді її чоловік.
Бойові побратими, які приїздили на прощання з «Ярою», розповідали, що вона була дуже емпатичною та сміливою людиною, завжди і всюди встигала. Холодноярівець з позивним «Рем» згадував, як вони до початку великої війни разом займалися капоейрою.
«Вона була дуже веселою, постійно щось робила, заводила людей», - розповідав він.
Яну поховали у рідній Вінниці, на Алеї Героїв Сабарівського кладовища.
«Яна там - охороняла наші життя тут, - говорила розпорядниця похорону. - Дівчинку з косичками ви вже не побачите»…
«На землю падають сині пелюстки. Біля труни кажуть: «пташечка», «вона була пташечка». Їй було 29. Мені теж 29, і я народилась теж тут. Але я жива і фотографую, як твоя мама гладить твоє волосся і кричить «Ти ж мене чуєш?» на Алеї Героїв. На тіло кладуть тюльпани. Нескінченні крихкі букети, яким би квітнути, але їх зрізали. Чуєш, тане сніг, і крапають сльози. Жінки тримають квіти, чоловіки стискають кулаки і обіймають незграбно. В 29 років дуже хочеться жити. Твоя мама гладить твоє волосся, і ми мовчимо», - написала тоді Юлія Кочетова.
Яну знало чимало людей, адже вона була відомою волонтеркою. Тому підтримати й допомогти її батькам виявилось чимало охочих. Але вони відмовилися від збору коштів для себе і закликали всіх охочих донатити у пам'ять про їхню доньку на потреби ЗСУ.
«Така була воля батьків Яни. Останній збір Яни, яка навчила всіх нас, що неможливих цілей не існує. Вона часто приписувала під своїм збором «на помсту», – розповідала тоді Тетяна Зенарт.
Перша Леді Олена Зеленська, дізнавшись про загибель «Яри», написала тоді у Фейсбуці:
«Якраз напередодні міжнародного форуму Forbes 30/50 надійшла звістка про загибель надзвичайної української дівчини. Її звали Яна Рихліцька. До вторгнення вона працювала в IT-сфері, після вторгнення – навчилася тактичній медицині і рятувала людей. Десятки, можливо, сотні бійців зобов’язані їй життям. Днями рятувальна автівка Яни потрапила під обстріл під Бахмутом.
Це лише один болючий приклад змін, які трапились у житті українських жінок. Як звичне життя вмить змінилося на боротьбу і смертельний ризик. Неможливо змиритися з тим, що ми втрачаємо таких людей».
Указом Президента України від 7 квітня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку солдата Яну Миколаївну Рихліцьку посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Фото з відкритих джерел
