Наші плацдарми на лівому березі Дніпра «муляють» та дошкуляють російському командуванню
Майже за Шекспіром. Нижнедніпровська наступальна, бути чи не бути?
Ймовірно, “ново-поновленому” командуючому угрупуванням військ (УВ) противника “Днепр” генералу А.Теплинському найближчим часом доведеться вирішувати достатньо відповідальне завдання – завадити українським військам перетворити цілий ряд невеликих тактичних плацдармів на лівому березі р. Дніпро у 1-2 оперативних. А при нагоді, взагалі їх ліквідувати.
На перший погляд, видається, що для российского командування це буде не дуже складною справою. Бо, на сьогодні, на боці колишнього командуючого повітряно-десантними військами ри-фи, в цьому сенсі, існує цілий ряд переваг, зокрема:
► невеликий масштаб українських плацдармів (й відповідно, тактичні глибина та ешелонування бойових порядків українських підрозділів, які їх утримують);
► наявність очевидних складнощів у ЗСУ щодо їх матеріально-технічного забезпечення та підтримки;
► обмеженість у кількості та обсягах українських сил і засобів, які їх утримують й відповідно – складнощі з їх поповненням;
► очевидна перевага противника у повітрі.
Однак, було би завчасно передбачати, що на практиці виконати це завдання частинам та з’єднанням російського УВ “Днепр” буде “легко и просто”. Як кажуть самі росіяни – “отнюдь”.
На даний момент.
ЗСУ утримують на лівому березі наступні плацдарми:
► в районі Антонівського автомобільного моста та району “Дачі”;
► навпроти с.Придніпровське (район Антонівського залізничного моста), до залізничного моста через р. Верхня Конка;
► та в районі с.Кринки, до бази відпочинку “Іскра”.
Це ті, які мають більш-менш сталий характер та здатні триматися на постійній основі ще якийсь час.
Окрім цього, так би мовити “у рейдовому режимі”, ЗСУ періодично оперують на осторові Великий Потьомкінский (до бази “Застава”, с.Білогрудове), в районі озера Круглик (до р. Конка), а також в районі озер Мілкий та Глибокий Лиман.
Відповідно, для блокування та ліквідації українських плацдармів на лівому березі р.Дніпро противник зосередив і розгорнув відповідні сили й засоби зі складу свого УВ “Днепр” та навіть ще недосформованих стратегічних резервів…
Очевидно, що й в подальшому противник навряд чи змириться із сьогоднішним становищем (мається на увазі, існуванням цілого ряду тактичних плацдармів ЗСУ на лівому березі р. Дніпро). Більше того, також особливу стурбованість російського командування у цьому контексті викликають достатньо активні та агресивні дії наших військ на цьому напрямку щодо розширення та об’єднання цих плацдармів.
Тому найближчим часом противник явно не тільки продовжить свої спроби ліквідувати плацдарми ЗСУ на лівому березі р. Дніпро, а, ймовірно, спробує наростити свої зусилля у цій царині. За це говорить не стільки призначення, як вважається, найбільш “толкового” російського генерала на посаду командуючого УВ “Днепр”, а й цілий ряд практичних кроків у цьому напрямку, що вже здійснює командування противника.
Тож, підсумуємо.
То, що наші плацдарми на лівому березі р.Дніпро “муляють” та дошкуляють російському командуванню – очевидно. Але, у цьому сенсі, варто вести мову не про це, а про те, як вони МОЖУТЬ ВПЛИНУТИ у перспективі на сам рівень цього дошкуляння (якщо, звісно, противнику так і не вдасться їх ліквідувати).
Очевидно, противник, проводячи, принаймні, на двох оперативних напрямках наступ (Куп’янський та Авдіївський) й готуючи за багатьма ознаками такі ж дії на Лиманському напрямку, спрямовує туди основну масу своїх ресурсів та поповнення у о\с і ОВТ. Більше того, принаймні, ще на двох йому доводиться вести активну оборону (Токмацький та Бахмутський), що також потребує певних зусиль у цьому сенсі.
Тому, “відкриття” ще одного “активного” напрямку явно потребуватиме ВІД ОБОХ сторін “пожертви” активними діями на якомусь з вищезазначених. У противному випадку, кожна зі сторін просто ризикує “надірватися”. Й для ЗСУ це більш актуально, ніж для противника. В першу чергу, у відношенні наявної кількості боєздатного особового складу.
У цьому сенсі буде дуже важливо, які саме найближчі цілі та завдання ставлять обидві сторони перед своїми військами. Це напряму впливатиме на обсяг та склад військ (сил), які залучатимуться ними для ведення активних дій на цьому напрямку. Й відповідно, впливатимуть на хід та перебіг подій на інших напрямках.
Є ще один нюанс – від передових позицій ЗСУ в районі с.Кринки до п-ва Крим – трохи менше 80 км, від наших передових позицій в районі с.Новопрокопівка – більше 186 км. Потужних “вузлів оборони”, на які, очевидно, противник перетворить Токмак та Мелітополь на Кримсько-Таврійському напрямку також менше, принаймні у розмірах.
Звісно, кожний з цих напрямків має свої особливості.
На Токмацько-Мелітопольскому напрямку, наприклад, немає р. Дніпро, яку ще треба форсувати значними силами та засобами й забезпечити утримання для цього більш-менш значних плацдармів. Зате ступінь щільності та ешелонування системи оборони, особливо у глибині оперативної побудови військ противника, на Кримсько – Таврійському напрямку відчутно менші, ніж там.
Кажуть, 1 листопада щось таке “прилетіло” по командному пункту (КП) УВ противника “Днепр”, чи то АТАКМС, чи то “Шторм Шедоу”, чи ще щось.
Якщо ця інформація відповідає дійсності, то генерала Теплинського, судячи зі всього, “тепло поприветствовали” ЗСУ на новій посаді. Як-то кажуть, з “приехалом”, ублюдок.
Костянтин Машовець
Інформаційний спротив
реклама