Пам’яті захисника Маріуполя Ігоря Дубика (позивний «Дуба»)
«Братику, вже дев'ять днів, як тебе немає з нами, але ти назавжди залишишся у нашій пам'яті як дуже позитивний, дуже хоробрий, дбайливий зі своїм особовим складом воїн! Ти – Офіцер з великої літери!!!», – написав побратим загиблого воїна Антон Воронов у Фейсбуці.
Ігор Дубик захищав Батьківщину з початку російсько-української війни. Чоловік служив у полку «Азов», брав участь у звільненні Маріуполя у 2014-му році. Вів активну громадську діяльність: став одним із засновників «Маріупольської дружини», очолював ГО «Патріот».
У день повномасштабного вторгнення Ігор одразу пішов до маріупольського військкомату.
Сам Ігор сказав у одному зі своїх інтерв’ю: «У чоловіка вибору немає, вибір один – захищати свою землю».
Отримавши зброю, військовий пристав до «Азову», воював за рідне місто.
В одному з боїв поруч із захисником розірвалась граната, він отримав осколкове поранення обох ніг та перелом кістки правої ноги. «Азовці» відвезли його до шпиталю на меткомбінат «Азовсталь». Ігор перебував на «Азовсталі», поки не потрапив до російського полону.
«Кожен день, навіть кожну годину були такі втрати… По всьому місту таких втрат не було, як там. Бо «Азовсталь» прострілювалася зі всіх боків – з кораблів, літаків, з артилерії, мінометів, зі всього. Операції людям робили прямо там. Ми дивилися, як людям руки відрізали, ноги, як лікарі намагалися завести серце, у кого воно стало…», – згадував Ігор.
Він розповідав, що коли військові з «Азовсталі» потрапили до полону, загарбники привезли їх до Оленівки та кинули в барак, де спочатку було близько 500 людей.
Обмін полоненими, після якого Ігор повернувся до родини, відбувся 1 грудня 2022-го року. Чоловік тоді важив 42 кілограми. Він повернувся на фронт після лікування та нетривалої реабілітації.
«Його Дружина пані Оксана показала його фото з часу полону. То після цього нервово здав і зліг пластом: там виднів скелет, обтягнутий шкірою, як було колись у концтаборах, – згадує про Ігора священнослужитель Леонід Григоренко. – А вістка про звільнення по обміну пана Ігора стала Благовістю! Однак він не жив для себе і навіть для родини присвятив тільки місяць, начебто намагаючись за місяць віддати всю любов, яку назбирував все життя, щоб їхати і знову життя підставляти під смертельні вогняні дощі заради мене і заради тебе – заради нас».
Ігор Дубик загинув 11 жовтня під час виконання бойового завдання.
«Не можу сприйняти, що Ігоря немає. Він завжди був, усі ці 37 років. Пишу, а він дивиться на мене зі світлини, наче хоче щось сказати. Безкінечно переглядаю ті відзняті фото і відео після полону, бо всі інші залишились у Маріуполі. У нас було стільки планів: перемога, спалити москву, затишний будинок із садком і вуликами, своя пекарня, друзі за філіжанкою кави, діти з онуками всі вихідні. Зараз я знаю тільки те, що має вистачити сил, щоб дочекатись Ігоря з поля останнього бою», – написала дружина Оксана.
Військовий Володимир Кучерявенко дуже тепло згадує про загиблого побратима. «Вічна пам'ять тобі, друже! Ти назавжди залишився в моєму серці! Мужній, добрий чоловік, який завжди підтримував побратима, ділив із ним шматок хліба... В мене немає високих слів, мені просто дуже боляче…», – написав Володимир.
Син загиблого Героя Дмиро Дудик написав у Фейсбуці, що батько навчив його любити Україну.
«Росіяни вбили мого тата. Він завжди був люблячим батьком та завжди підставляв своє плече, коли мені потрібна була порада або допомога. Тато був прикладом для мене все своє життя. Він навчив мене багатьом речам, які зробили мене тим, ким я є, я йому дуже за це вдячний. Все своє життя він був патріотом України та боровся за те, щоб ми мали світле майбутнє».
Дмитро закликав збирати кошти на дрони, аби допомагати українським воїнам нищити загарбників.
«Я хочу конвертувати свій біль у те, що, на мою думку, найефективніше допоможе нищити загарбників на нашій землі. Я напряму звʼязався з підрозділом у складі Донецької окремої бригади Сил територіальної оборони, який займається запуском FPV-дронів, щоб допомагати йому на регулярній основі доставляти «подарунки» від тата. Для цього я створив постійну банку, яку буду поповнювати щомісяця не менш як на 20 000 гривень. Гроші з банки будуть використовуватись тільки на дрони та обладнання для них. Звіти щодо накопичень та списань буду робити 11-го числа кожного місяця», – написав Дмитро у Фейсбуці та розмістив посилання на «банку».
У посиланні йдеться: «Конвертую біль від втрати у лють. Збір на FPV дрони та обладнання до них для 109 БрТРО, де служив мій тато Дубик Ігор «Дуба». Банка буде доступна до перемоги».
Вічна пам'ять і слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Оксана Дубик, Фейсбук-сторінка Леонід Григоренко
