Пам'яті спецпризначенця Романа Чорнія з позивним «Чорний»
Роман Чорній народився 2 липня 1997 року в селі Рата на Львівщині. Його душа завжди лежала до військової справи, тому після закінчення школи і ліцею Роман у 18-річному віці добровільно підписав контракт і пішов служити у 24 бригаду ЗСУ імені короля Данила Галицького, де 2 роки виконував бойові завдання на Сході України в зоні проведення АТО.
За час служби в зоні проведення антитерористичної операції він чітко зрозумів, що хоче розвиватися у військовій сфері та поставив мету – стати снайпером. Згодом доля подарувала йому таку можливість.
Від свого побратима з бригади він дізнався про відбір до полку спеціального призначення Збройних Сил України. Чорній взяв відпустку і поїхав до міста Хмельницького, щоб вступити до лав 8 полку ССО. Він успішно здав випробування та став розвідником. Незабаром Роман досягнув своєї мети і став розвідником-снайпером.
За словами дівчини Діани, Роман був надзвичайно наполегливим і постійно досягав поставлених цілей, був впевнений у своїх рішеннях та не любив, коли його перехвалювали, щоб тримати себе в тонусі.
«Рома був чоловіком не слова, а справи. Якщо він щось пообіцяв зробити, то зробить це обов'язково. Не піти на тренування – це не про Рому. Піде, навіть якщо погано, дощ, сніг, тощо», – згадує дівчина.
Ці якості також відмічали його побратими. «Я служив з ним в одному підрозділі. Кращого стрілка з автомату ніж Рома я в ССО не бачив», – згадує один із побратимів.
Роман був хорошим командиром. Завдяки його діям у 2020 році вдалося повернути втрачену позицію, яка була залишена однією з українських бригад через натиск росіян.
Тоді «Чорний» за власною ініціативою почав стежити за новозайманою росіянами позицією, шукав шляхи підходу та планував операцію тільки своєю групою без підтримки інших. Сам він пересувався першим, ведучи за собою групу, і вже за 2 години позиція була відбита.
У вільний час Роман самовдосконалювався, він переглядав усі відео з військової тематики, вивчав англійську мову та займався спортом. Також він цікавився фінансами та психологією, читав книжки з саморозвитку.
За 2 ротації в зону проведення ООС Чорній був нагороджений орденом «За му́жність» III ступеню.
Роман Чорній загинув 9 квітня під час ведення спеціальної розвідки поблизу міста Семенівка на Чернігівщині внаслідок мінно-вибухового поранення. На момент загибелі йому було 24 роки.
«Як це втратити своє кохання? – Наче згоріти заживо, але залишитись живою. Страшно, дуже боляче, важко. Серед ночі прокидатись і не вірити у свою реальність. Уявляти тисячі варіантів твого поля бою, лиш би в кожному з них ти залишився живий, разом зі мною. Жити, наче наосліп, дуже обережно, крок за кроком. Бути максимально вразливою, але водночас дуже сміливою і безстрашною. В молитві за твою душу знаходити найбільший спокій, бо тепер це єдиний спосіб проявити мою любов до тебе», – написала дівчина Романа після його загибелі.
Поховали Романа на міському кладовищі місті Рава-Руська.
Відповідно до Указу Президента України №328 від 11 травня 2022 року, Чорнія Романа Ярославовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
Вічна слава і шана Герою!
Фото: Інстаграм
