Пам'яті поліцейського Руслана Грами (позивний «Грифон»)
Спецпризначенець поліції Руслан Грама загинув 18 березня 2023 року у боях за Бахмут. Йому було 34 роки.
Руслан народився 5 жовтня 1988 року на Черкащині. У 2008 році чоловік вступив до ЗСУ на строкову службу, а після неї - пішов працювати в міліцію та переїхав до Києва.
З 2016 року Руслан служив поліцейським полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» Головного управління Нацполіції і брав активну участь в АТО та ООС у Донецькій області, захищаючи Україну від росіян. Грама мав позивний «Грифон».
«З 2016 року він почав їздити у ротації на Донеччину захищати країну. Вважав своїм обов’язком боронити державу. Коли приїжджав додому, то розповідав про реалії тяжкої війни: як їх обстрілювали терористи та як він витягував поранених побратимів із бою. На передовій в нього з’явилося багато справжніх друзів», - розповіли рідні Руслана.
На початку весни цього року чоловік вчергове поїхав на ротацію до Бахмута. Поліцейські їхали до місця призначення складною «дорогою смерті» (так називають останню дорогу, яка веде до міста). У дорозі авто потрапило під російський обстріл, одне колесо пробило. Хлопцям довелося їхати буквально на трьох колесах – машину носило то вправо, то вліво, але вони успішно доїхали.
Наступного дня після приїзду правоохоронці вийшли на бойову позицію.
«Противник знаходився на відстані 30 метрів від нас. Одразу розпочався бій і кожен із нас прийняв його достойно. Усі знали, що робити, працювали злагоджено та давали відсіч ворогам. В один момент куля снайпера потрапила у Руслана і це поранення було несумісне з життям. Ми витягнули його тіло з-під обстрілів», - згадує побратим «Грифона», тактичний медик із позивним «Їжак».
Без найріднішої людини залишилися мати і менший брат. Поліцейський мріяв одружитися і мати дітей, однак не судилося.
Не вийшло у Руслана здійснити й іншу мрію – подорожувати.
Указом Президента Володимира Зеленського №338/2023 від 19 червня 2023 року старшого сержанта поліції було посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
Близькі правоохоронця розповіли, що він з дитинства ніколи нічого не боявся, тягнувся до знань, завжди був добрим, ініціативним, доброзичливим, енергійним і щирим та міг підтримати іншу людину у скрутну хвилину. Змалечку допомагав матері по господарству. Із меншим братом вони були дружніми, і Руслан як старший брат завжди захищав молодшого.
Колеги загиблого поліцейського заявили, що він ніколи не боявся ризикувати і одним із перших йшов туди, де РФ починала наступ.
Побратим Руслана і заступник командира штурмового взводу роти швидкого реагування полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» із позивним «Бобер» зазначив, що познайомився з ним близько року тому на ротації, під час оборони Донеччини. За його словами, Руслан швидко влився у колектив, у тому числі завдяки своїй простоті.
«Жодного разу він не проявив слабкості - лише готовність до будь-яких бойових завдань. Він був дуже сміливою людиною, професійним бійцем та мав гарне почуття гумору. На нього можна було покластися. Вчиняв по совісті. Руслан щиро вірив у Перемогу. Ми втратили побратима, друга, справжнього козака та воїна. Він був Людиною з великої літери», - розповів «Бобер».
Колеги загиблого сержанта поліції характеризують його як сильного, відважного і відданого своїй роботі чоловіка, мужнього і непохитного захисника України, надійного друга і товариша.
Вічна пам'ять Герою!
За матеріалами Нацполіції
