Лівобережна Херсонщина: чого очікувати від плацдарму ЗСУ за Дніпром
Українські плацдарми на лівобережжі Херсонської області нарешті перестали бути «секретом Полішинеля». З середини листопада Генштаб ЗСУ офіційно підтверджує цю інформацію, наголошуючи, що на цьому відтинку південного фронту проводяться «диверсійні, рейдові та розвідувальні дії, Сили оборони відстежують шляхи логістичного постачання боєприпасів та продовольства росіян, а також шукають і знищують їхні особовий склад та техніку». Ворог же, за даними української сторони, зазнає великих втрат.
За словами речниці ОК «Південь» Наталії Гуменюк, наші військові посунули окупантів на 3-8 км від Дніпра. Все частіше згадуються такі населені пункти як Кринки, Пойма, Піщанівка, Підстепне, Олешки, Нова-Каховка, Козачі Лагері. Обстановка там дуже непроста, тривають важкі бої. Однак, вбачаються і певні перспективи.
Як розвивається ситуація на лівому березі Дніпра та як вона впливає на обстановку на інших фронтах цієї війни?
Ситуація на лівобережній Херсонщині може змінюватись непередбачувано, але поки що росіяни не можуть стримати розширення наших плацдармів
У коментарі Укрінформу військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко розповів, що формування плацдармів Сил оборони України на лівому березі Дніпра в Херсонській області поставило в глухий кут російське командування в той момент, коли воно цього ще навіть не розуміло. А почалося все 10 жовтня, саме тоді, коли лампасоносці (так експерт називає окупантів - Ред.) отримали від свого «верховного» наказ піднести йому на блюдечку з блакитною облямівкою Авдіївку.
«Згідно з первинним планом у рамках наступу 10 жовтня двома ешелонами російські окупаційні війська мали оточити Авдіївку, тим самим створивши оптимальні умови для окупації міста до Нового року, надавши Путіну «перемогу», яку б він згодував своїм споживачам інформаційного фаст-фуду. План провалився з тріском», - каже аналітик.
У підсумку, зазначив Коваленко, Авдіївка почала тягнути ресурс з інших ділянок фронту, насамперед, із луганської, зі складу групи військ "Центр". Фактично, під Авдіївку зараз перекинуто найбоєздатнішу частину цієї групи військ, зокрема, майже в повному складі 2-га загальновійськова армія, 55 окрема мотострілецька бригада 41-ї загальновійськової армії, 239-й танковий полк 90-ї танкової дивізії. Але цього не вистачило російським окупаційним військам для того, щоб вирішити питання з оточенням Авдіївки, каже експерт.
«Воно й не дивно, адже я неодноразово звертав увагу на те, що можна бути найбільш боєздатною бригадою, але це не означає - ефективною, бо ти - найбільш боєздатний, порівняно з іншими. В умовах відсутності в російських військах повної штатної комплектації, полк за своєю боєздатністю, можливо, можна порівняти з батальйоном. Хоча, чому "можливо" - так і є, - стверджує пан Коваленко. - Крім того, нервозність командування ворога в районі Авдіївки змушувала їх задіювати неповноцінні частини і з'єднання, а кидати в бій окремі підрозділи. Усе це призвело до того, що до нового року поставлені Путіним завдання під Авдіївкою не будуть виконані. А прискорити цей процес можливо тільки за рахунок насичення в зони оперування додатковим ресурсом. Простіше кажучи - продовжувати тиснути кількістю. Але де взяти ресурс?».
Група військ "Центр", за словами експерта, виснажена і навіть частково буде посилюватися підрозділами групи військ "Захід". То, може, «Південь»? Але на півдні в окупантів теж погано.
«Лівий берег підминають під себе ЗСУ, продовжуючи розширювати плацдарми. Дорога першого рубежу з Олешок до Нової Каховки перерізана в кількох місцях, а над трасою Т2206 нависає привид неминучого фізичного контролю. Командування ГВ "Дніпро" спішно сформувало три тактичні групи, для блокування Сил оборони України в районі Козачих Лагерів і Кринок, а 70-та мотострілецька дивізія і 7 десантно-штурмова дивізія - у "режимі очікування". Причому, нагадаю, що 7-а ДШД була повернута із Запорізької області для посилення групи військ "Дніпро", хоча до того, повинна була посилювати групу військ "Схід"”, - звертає увагу оглядач групи «Інформаційний спротив». На його думку, “безпосередньо із Запорізької області забрати когось буде складно, адже тоді послабиться сковуючий потенціал окупантів у клині, який забили ЗСУ в другу лінію оборони».
Спостерігається цікавий «шпагат». Щоби спробувати таки взяти Авдіївку до нового року - росіянам потрібен ще ресурс. Взяти його начебто є звідки, як ніяк, а понад 400 тисяч окупантів у зоні бойових дій. Але якість не дає ефекту. А там, звідки забирають, виникає проблема ослаблення ділянки, яку теж потрібно кимось компенсувати.
«Ресурсний глухий кут? І без мобілізації його не вирішити? А поки в Росії не пройдуть «вибори», тема мобілізації - табу. Ось і виникає явище, коли пресинг українських сил на лівому березі Херсонської області та відчайдушне бажання окупантів взяти Авдіївку, створюють непередбачуване натягнення в російських військах, за якого десь, та щось, але має затріщати», - обнадіює Олександр Коваленко.
Отже, як бачимо, ситуація на лівому березі Дніпра істотно впливає на події в зоні бойових дій. Але є важливе «але».
«На лівобережній Херсонщині українські сили справді мають певні успіхи, це факт. Втім, проводити там, принаймні наразі, якісь серйозні операції складно. Росіян на лівому березі кількісно більше, зрештою, можливостей у них набагато більше. Ми ж – перебуваємо у меншості».
З боку Сил оборони України на лівому березі переважно діють піхотні підрозділи обмеженого функціоналу без підтримки механізованої складової.
«Переважно підтримка, яка здійснюється, це артилерія з правого берега, а також дрони. Все дійсно працює ефективно, але цього недостатньо. Ситуація може змінюватися непередбачувано. Втім, поки що росіяни не можуть стримати розширення наших плацдармів. Більш того, ми вже перерізали дорогу першого рубежу від Олешок до Нової Каховки. Це дорога, яка йде через такі населені пункти, як Піщанівка, Козачі Лагері, Кринки, Корсунка – і на Нову Каховку. Зараз росіяни переважно використовують трасу Т2206 – ту саму, яка переходить у М-14 і йде від Олешок аж на Мелітополь. Але між Козачими Лагерями та Кринками, особливо біля Кринок, ми вже зайшли в ліс, і до самої траси Т2206 залишається менше ніж три км».
Перерізання цієї траси значно погіршить становище ворога.
«Втім, якогось масштабного прориву на Крим, про що я часто чую від деяких колег, - не буде, принаймні поки що. Те, що зараз відбувається на лівому березі, слід оцінювати з погляду створення буферу безпеки, який в подальшому буде розширюватися. Буфер безпеки не тільки захищатиме правий берег від терористичних атак росіян, а й дозволить нам більш ефективно розбудовувати логістику з правого на лівий берег, дозволить на цих плацдармах формувати умови для більш масштабних наступальних дій у майбутньому. Але наразі про саме цю фазу ще зарано говорити. Наша ціль – відтіснити ворога якомога далі від правого берега. Чим далі російська артилерія стоятиме від Херсона – тим краще», - підкреслив Олександр Коваленко.
Однозначно, дії наших військ на лівому березі змушують ворога нервувати, метатись резервами між декількома плацдармами і ділянками
Наші військові продовжують операції на лівому березі Дніпра в Херсонській області, діючи з трьох «базових» плацдармів у районі Кринок, а також біля Антонівського автомобільного мосту та малого залізничного мосту, за шість кілометрів на схід від Антонівського мосту, розповідає керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук. ЗСУ не просто утримують плацдарми, а здійснюють маневрену оборону, переходячи в наступальні дії.
«Підготовка до переходу на лівий берег, «промацування» оборони противника РДГ тривали досить тривалий час, що, очевидно, до певної міри ввело росіян в оману щодо задумів нашого командування – поява українських плацдармів на лівобережжі Дніпра стала для них дещо неочікуваною. Результат – нестача резервів, більшу частину яких перекинули на Запорізький напрямок. Саме через це командування групи військ «Днєпр» противника вимушене використовувати тільки те, що є «під рукою» – частину сил 7-ої десантно-штурмової дивізії, морських піхотинців, добряче «проріджених» Севастопольської 810-ої окремої бригади морської піхоти і 177-го окремого полку морської піхоти з Каспію, та іншою шушерою типу «БАРСиків» і «зет-штормістів», - перелічує військовий експерт.
Останніми днями росіянам, незважаючи на значні втрати в особовому складі і техніці, фланговими ударами вдалося дещо звузити плацдарм ЗСУ в районі села Кринки.
«Вузол доріг в цьому напрямку має важливе значення: «розрубати» його - значить позбавити ворога рокадної логістики на придніпровській ділянці. Отже, українські війська мають тактичний успіх в напрямку до траси Е58 Олешки-Кам’янка, «нависають» над російським позиціям біля перехрестя Е58-Е97 на південь від лінії Пойма – Піщанівка – Підстепне. За оцінками деяких оглядачів, передові підрозділи ЗСУ продовжують контролювати територію північніше Підстепного та ділянку прибережної дороги, хоча противник постійно атакує з боку села», - акцентує пан Лакійчук.
Щось «цікаве» відбувається і на захід від Олешок…
«Перевагою наших сил оборони на лівому березі Дніпра є те, що в прибережній смузі ми маємо можливість прикривати їх вогнем артилерії з правого берега, слабкою стороною є складність форсування річки «важкою бронею». Свої корективи вносить і погода – за низької хмарності менше можливостей бити по нашим передовим позиціям має ворожа авіація, але й наші дрони літають гірше і менше. На землі теж нелегко – це все ж таки пойма, напівзаболочена місцевість», - констатує експерт.
Чим закінчиться наш наступ через Дніпро, – розвитком оперативного успіху чи тактичними здобутками, – поки прогнозувати важко.
«Однозначно, дії наших військ на лівому березі змушують ворога нервувати, метатись резервами між декількома плацдармами і ділянками – зосередження оперативних резервів умовах вогневої ініціативи української артилерії в оперативно-тактичній зоні для ворога стає надскладною задачею», - додав наш співрозмовник.
Згодом, в залежності від успіху ЗСУ на Лівобережжі, перед ворогом може постати дилема – чи продовжувати зосереджуватись на утриманні оборони на Запорізькому напрямку, чи якось стримувати наступ на Херсонщині.
«Така собі «вилка для Теплинського» (йдеться про генерал-полковника Михайла Теплинського, який відповідає за окуповані райони Херсонської області, включно зі східним берегом Дніпра, - Ред). Цугцванг?» - запитує Павло Лакійчук.
Ми виграємо за будь-якого розвитку ситуації на лівобережній Херсонщині
Своїм баченням поділився з Укрінформом також полковник запасу ЗСУ Роман Світан, на думку якого, плацдарм на Лівобережжі Херсонщини досяг тактичного рівня. Сили оборони намагаються його розширити до рівня "оперативного". Для цього він повинен бути щонайменше 15 км. в глибину.
«Зараз ми на середині цього шляху знаходимося. До 8 км вже є просування від берега. А плацдарм оперативний повинен бути хоча б кілометрів 15, щоб відбудовувати інженерні споруди, якщо буде прийнято рішення, для перекидання на лівий берег вже важкої техніки, ЗРК, артилерії. Це повинні бути понтонні переправи, дебаркадери для прийому барж. Це процес, який ще не почався, рішення поки не прийнято. Тож наразі ми говоримо про тактичні, малі плацдарми», – пояснює військовий експерт.
За його словами, подальший хід подій, прийняття відповідного рішення командування по форсуванню Дніпра із розширенням плацдарму до рівня оперативного залежатиме від конкретного розуміння наших спроможностей – кількості сил і засобів, а також озброєння, яке передадуть партнери.
«Тут ми напряму залежимо від партнерів. Не можна форсувати Дніпро без техніки і боєприпасів, і там триматися. Росіяни нас одразу скинуть у річку», - наголошує пан Світан.
Втім, ми все одно виграємо за будь-якого розвитку ситуації. І таких розвитків може бути три.
Перший – якщо росіяни зараз відреагують і почнуть перекидати, скажімо, з-під Авдіївки, Роботиного або з-під того ж Куп’янська сили і засоби на Херсонський напрямок, щоб забезпечити оборону лівого берега.
«І це вже буде виграш і реалізація планів генерала Залужного, і Генштабу України. Тобто, ми розтягнемо сили росіян. Усунемо проблему Авдіївки, Роботиного і Куп’янська, зв’яжемо боями росіян ще на Херсонському напрямку. Ми вже у виграші, навіть якщо нічого далі не станеться», - акцентує пан Світан.
Ще варіант, який може бути – росіяни не стануть зривати свої частини з фронту для спроби ліквідації нашого плацдарму:
«Виходячи з малочисельності тактичних плацдармів, з бачення, поки що, неготовності ЗСУ на серйозні дії на лівому березі, росіяни не поспішатимуть з рішенням про серйозне перекидання сюди додаткових сил. Тим не менш, ми продовжуватимемо свою роботу з розширення плацдарму до оперативного рівня, роботу з витіснення ворога подалі, аби лінія фронту відсунулася від Херсона», - додав військовий експерт.
Навіть просто розширення санітарної зони, яку створили наші війська на лівому березі, уже полегшить життя херсонців, які дуже потерпають від обстрілів ворожої артилерії.
Ну, і третій сценарій…
«Якщо і на це росіяни не відреагують — може, просто не буде чим – тоді нам буде відкрито дорогу на Армянськ до Криму. Те, про що ми вже щонайменше пів року говоримо», - наголосив експерт.
Станом на зараз, звертає увагу Роман Світан, не видно, що ворог готується до того, аби розпочати перекидання військ зі східного фронту, зокрема, з-під Авдіївки, на фронт південний.
«Росіяни виконують певні дії, виходячи з дій наших. Це, як танго, танець удвох, де багато залежить від партнера. Наразі можна більше говорити про такий собі ротаційний режим, тобто без якихось серйозних рухів бригадами, корпусами, арміями - не та кількість військ, яка нам була б вигідна, аби росіяни зняли, припустимо, зі східного фронту… - каже полковник запасу ЗСУ. - Хоча, виходячи із волань деяких їхніх «воєкорів», - до таких кроків вони у принципі готуються».
До слова, про волання. Як пише Інститут вивчення війни, російські військові блогери постійно скаржаться, що їхні війська не в змозі придушити українські операції на лівому березі Дніпра: «21 листопада російський військовий блогер заявив, що українські війська знищили цілу російську штурмову групу під Кринками. А раніше – 17 листопада – російське інсайдерське джерело заявило, що внаслідок українського удару загинуло 76 росіян у 1-му батальйоні 35-ї ОМСБр (41-ша загальновійськова армія ЦВО), які намагалися провести "відволікаючий маневр" у Скадовському районі».
Та й загалом – по всіх фронтах противник несе величезні втрати в особовому складі. Незрідка добові втрати окупантів перевалюють за тисячу.
«Це свідчить про те, що у ворога баланс зміщується в негативний. Як відомо, росіяни мобілізують в місяць близько 20 тисяч осіб. Але якщо ми щодня відмінусовуємо їх до тисячі, а то й більше, то це означає, що в місяць під 30 тисяч мінусується. Дефіцит 10 тисяч щомісяця. Це хороший показник, нам потрібно усіляко намагатися й надалі його тримати на такому рівні – від тисячі і більше», - запевняє пан Світан.
Загалом же ситуація на інших фронтах Великої війни не сильно змінилася з часу публікації нашого крайнього матеріалу (детальніше – за посиланням). На більшості ділянок ЗСУ готуються ставати в активну оборону, але при цьому не зупинятимуть рух у напрямку того ж Бахмута, де є позитивна для нас динаміка.
«ЗСУ перебувають там у дуже непоганій позиції — на панівних висотах. У районі Кліщіївки на східній стороні залізниці, що йде з Горлівки до Бахмуту, є кілька плацдармів, які наші війська розширюють. Основне завдання – перетнути шосейну дорогу – ми її вже тримаємо під вогневим контролем – і далі вже вийти на річку Бахмутку. Коли буде серйозний плацдарм на лівому березі Бахмутки, можна буде рухатися у бік Бахмуту, заходячи з півдня до центру міста та відтинаючи росіян. Це стратегічне завдання, яке ми виконуватимемо в осінньо-зимовий період», - вважає військовий експерт.
Щодо напрямку Токмака… Розвиток ситуації там прямо залежатиме від поставок озброєння, а також від номенклатури боєприпасів.
“На Запоріжчині ми залишили активним один стратегічний напрямок. У районі Роботине ведеться розширення плацдарму та зміцнення флангів, щоб рухатися на південь, - коментує Роман Світан. – Але наші перспективи на цьому напрямку безпосередньо залежатимуть від поставок озброєння, зокрема, нових видів. Якщо нам передадуть кілька тисяч снарядів М-26 з касетною головною частиною до HIMARS — можна буде рухатися в сторону Токмака, перетнути залізницю...».
Якщо ж снаряди не дадуть (або дадуть у недостатній кількості), то наш рух там все одно буде, але повільний, на рівні 100-200 метрів на добу.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: AP Photo/Алекс Бабенко
