Під чорними «хмарами» ворожих дронів

Щодня російська армія засипає українські території сотнями снарядів. Ворог гатить з артилерії, РСЗВ, атакує авіаційними бомбами... Але вороже безпілотне військо несе ще більшу загрозу.

Бійці 65-ї окремої механізованої бригади кажуть, що нині на Запорізькій ділянці фронту з боку противника суттєво зросла кількість безпілотників різних типів.

“Дрони-камікадзе вони штампують сотнями, і це дуже страшна зброя: від неї майже неможливо заховатися, бо залітає і в бліндажі. Вони постійно модифікують дрони, і це справді дуже небезпечно”, - розповідає 54-річний боєць на позивний “Скіф”.

Кореспонденти Укрінформу побували у військових напередодні Різдва. Але цього року, як і минулого, бійцям не до святкувань.

"ВОРОГ БУВ ЗА 250 М ВІД НАС"

- Нам дрони треба. Треба, щоб аеророзвідка була, РЕБ потужно працював. Щоби ми могли боротися з ними. Вони в прямому сенсі штампують ті дрони. Безпілотники навіть за однією людиною можуть полювати, вистежувати. Тобто їх кількість така, що росіяни собі це дозволяють, - додає військовий.

“Скіф” у війську з квітня 2022 року. За цей час багато чого пройшов, але найважчою ділянкою називає Роботине у Запорізькій області.

- Орки дуже сильно обстрілюють, намагаються атакувати, але ми тримаємо позиції, не пускаємо їх. Складно також і в районі Нестерянки, Копанів (окуповані села неподалік Оріхова. - авт.). Ми були і на таких позиціях, де ворог стояв від нас на відстані 250 метрів. Проте зараз скрізь дуже важко. Але ми морально готові до важкої зими. У нас іншого виходу немає. Ми ж захищаємо свою Україну. Тяжко чи ні, але будемо стояти до кінця, - запевняє “Скіф”.

В ході розмови він згадує один із надважких боїв, в яких йому доводилось брати участь. Це було кілька місяців тому, коли наші військові стояли на позиціях біля вже згаданого Роботиного.

- Аеророзвідка попередила, що дві групи орків заходять. Нас було семеро людей. Приблизно о 7-й ранку вони пішли в атаку: мінометами, танками накривали. Але ми відбили, і вони з втратами відійшли. Бій тривав до двох годин. Ми впорались, хоча контузії отримали. Та головне, що вистояли, - згадує боєць.

СИН ХОЧЕ БУТИ, ЯК ТАТО

З ним ми говорили біля бойових прапорів бригади. Поруч із ними висять дитячі малюнки з побажаннями та словами вдячності.

“Скіф” розповів, що вдома на нього чекає семирічний син та дружина.

- Дуже пишається мною. Каже: хочу бути, як тато. Хоче мені допомагати, але я кажу, аби не поспішав речі збирати, вірю в краще, - жартує боєць.

У перші дні повномасштабного вторгнення він відвіз дружину і сина в село Піски на Миколаївщині. Там живе рідня, і чоловік гадав, що вивіз сім'ю подалі від війни. Та вийшло так, що вже за 3-4 дні зателефонувала дружина і ошелешила новиною: їх окупували росіяни.

- Жінка розповідала, що “днр” і орки-спецназівці  ходили по хатах і шукали тих, хто був в АТО. В сільраді були документи на всіх АТОвців. З прізвищами, адресами… Дякувати Богу, наші ворога вибили звідти, - розповідає.

“Скіф” згадує, як місця собі не знаходив, допоки не зустрівся з родиною - був вдома у маленькій відпустці.

ОДИН ДРОН ОГЛУШИВ, ІНШИЙ - ОТРУЇВ

Побратим “Скіфа” на позивний “Міха” також розповідає про потужне “безпілотне військо” ворога. Дрони, які оснащені снарядами, влучають не лише у техніку, а й залітають у бліндажі.

“Міха” разом ще з п'ятьма військовими пережили одну з таких атак.

- Заступили ми на позиції, і близько 11:00-12:00 почали літали ворожі дрони. А потім бліндаж атакували дрони-камікадзе. Загалом їм було два. Спочатку прилетів один, який оглушив нас. Потім - другий, якого ми вже не чули, з газом якимось. Ми відчули, що не можемо дихати. Очі відкрити було неможливо. Пекло сильно. Ми не одразу зрозуміли, що це було, - розповідає.

У лікарні медики діагностували “отруєння невідомою інгаляційною речовиною”. Такий запис є в офіційних довідках, які отримали військові. У лікарні вони перебували впродовж тижня.

Бійці згадують, що газ був синього кольору і стелився низом, над самою землею, тобто в бліндажі від нього неможливо було сховатися.

Командир взводу 26-річний Вадим (псевдо “Ірпінь”) додає, що такий газ сильно вражає слизову.

- Хлопці почали по рації передавати, що їх накрили дрони і вони не можуть дихати. Ми одразу дали команду на відхід, інші хлопці їх швидко забрали і передали медикам. Без медиків ми б не впоралися, - каже співрозмовник.

"ІРПІНЬ" НА ЗАПОРІЖЖІ

Військові розповідають, що дрони, озброєнні невідомою речовиною, то не єдина заборонена зброя ворогів. Росіяни також використовують запалювальні снаряди.

- Схожі на салют. Тільки в укритті можна від них сховатися. Також вони обстрілюють КАБами, мінометами, артилерією. Влітку і на початку осені було по 6-8 прильотів КАБів на день. Зараз їх менше, але побільшало артилерії, ну, і дронів ворожих на позиціях дуже багато, - каже “Ірпінь”.

Питаю в нього, звідки такий позивний. Виявилось, що свого часу він поїхав вчитися у Ірпінь і там залишився жити. На фронті, коли хлопці дізналися, звідки він, одразу так і прозвали.

Вадим на фронті з початку “повномаштабки”.

- Перший тиждень був в Ірпені, потім пішки лісом виходив до траси Київ-Чоп. Зловив попутку, дістався до Макарова, бо там друг жив, там ще росіян не було. Але в той же день, коли приїхав в Макарів, ворожі війська зайшли в місто. Просиділи ми там тиждень. Коли наші пробили коридор, поїхав додому до батьків і одразу пішов в військкомат. Зараз ми тут, на Запорізькому напрямку, тримаємо оборону. Влітку виконували активні наступальні дії, а зараз в обороні. Ховатись складніше стало, бо посадки “поразбирали” росіяни. І добиратися до позицій важко - болото скрізь, - ділиться командир.

- Чого найбільше не вистачає? - питаю його.

- Техніки, машин, бо вони ламаються. Плюс дрони. Нам дуже треба дрони.

Відтак військові відкрили збір на придбання безпілотників. Ціль - зібрати 1 млн грн.

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3qBJWUpU9Q

Номер картки банки
5375 4112 1108 6900

Долучитись можуть усі охочі, кожна гривня важлива.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка