«Новорічні» ворожі обстріли: війна переходить у фазу «битви інженерів»
Наприкінці минулого і на початку цього року Росія завдала вже чотири масовані ракетні атаки по Україні. Тож те, що в країни-агресорки є спроможності завдавати подібних ударів з такою частотою, – ми бачимо. Однак, ми бачимо також і зміну пріоритетів та підходів як в російських, так і в українських збройних силах.
Кожен з масованих «новорічних» ракетних обстрілів мав свою специфіку. Скажімо, 2 січня – це поки що найпотужніший за кількістю випущених ракет удар, який росіяни спрямували в першу чергу на столицю та Харків. Тоді українська ППО знищила 72 ракети із 134 одиниці різних типів ракет та дронів. Детальніше щодо подальших спроможностей ворога та наші можливості, а також про сам обстріл читайте у матеріалі Укрінформу.
«Родзинкою» першої атаки у новому році, як повідомляли американські джерела, а потім було підтверджено Офісом генпрокурора, – Росія застосувала північнокорейські балістичні ракети для ударів по Україні.
8 січня 2024 збройні сили Російської Федерації завдали наступного масованого удару зі стратегічних бомбардувальників та інших повітряних ракетоносіїв. Як звітували у ЗСУ, зокрема, написав у телеграм-каналі головком Валерій Залужний, було зафіксовано 59 засобів повітряного нападу, з яких 26 було знищено українськими силами ППО, повідомляє Укрінформ. Під удар третьої масованої хвилі потрапили Харків, Дніпро, Хмельницький, Кривий Ріг та Запоріжжя.
Четвертий масований обстріл з цієї серії відбувся 13 січня 2024 року і підняв хвилю обговорень: як так вийшло, що понад 20 ракет «не досягли своєї цілі?» Удари були завдані з ракетоносіїв МіГ-31К, бомбардувальників Ту-95мс та Ту-22М3.
Оцінюючи результати четвертого удару, Юрій Ігнат сказав в ефірі телемарафону «Єдині новини»: «Це була комбінована атака із застосуванням різних типів, фактично така, як була 8 січня і попередня. Ми нарахували 40 засобів повітряного нападу. Знищено 7 крилатих ракет і одну керовану авіаційну». Кількість збитих ППО повітряних цілей досить невисока, всього 8. Однак, понад 20 ракет не потрапили у статистику збитих цілей».
Тим часом, у звіті американського Інституту вивчення війни стверджується важливий факт: «Виведення з ладу понад 20 ворожих ракет українськими силами ППО за допомогою «активних контрзаходів засобами радіоелектронної боротьби» може бути переломним моментом для українських можливостей РЕБ». Важливо зазначити, що під останній удар потрапили міста Дніпро, Кропивницький, Чернігів та Шостка.
Спільними рисами усіх масованих ударів 2024 року можна назвати використання різноманітних засобів ураження, в тому числі ракет – гіперзвукових, крилатих та балістики. Ворог застосовує все складніші комбінації, атакуючи з різних напрямків, висот, планує нестандартні маневри та застосовує різноманітні «обманки». Фахівці також відзначають цієї зими переорієнтацію цілей ворога з критичної інфраструктури на оборонні об’єкти.
Як відзначає Олександр Мусієнко, «росіяни мають три цілі у цих атаках – оборонка, промисловість і використання С-300 по цивільних об’єктах».
Іван Киричевський стосовно оборонних об’єктів додає те, що безперечно підлягає глибшому аналізу: «Виявилось, що у відкритому доступі можна знайти занадто багато даних про наші оборонні спроможності, і тут мова, скажімо, не тільки про географічні координати. Не знаю і не візьмусь стверджувати, наскільки це може допомагати рашистам при їх плануванні нових ударів. Але те, що проблема має місце – на жаль, факт».
Важливо зауважити також, що ворог після масованої атаки 2 січня вже не концентрується на столиці, оскільки йому важко пробити ППО Києва, натомість намагається «ефективно» цілити по територіях, які може пройти відносно легко, там, де Україні бракує засобів протидії. Саме тому ми бачимо, що ворог зосередився на застосуванні балістичних ракет по прифронтових зонах – по Східній і Центральній частині України, не забуваючи і про Захід.
Втім, є важливий нюанс – як стверджує речник Повітряних сил України Юрій Ігнат, хоча Росія має потужні засоби радіоелектронної боротьби, однак Україна також не стоїть на місці.
Висновок 1: Частотність обстрілів є безпрецедентною і на те є причини
Більшість експертів ще восени попереджали про ймовірність зростання частотності обстрілів України росіянами, особливо з настанням холодів. В українців були очікування, що росіяни ще битимуть концентровано, аби пройти ППО, але тактика ворога виявилась іншою». Були ще чисельні прогнози щодо того, що запаси ракет у ворога вичерпуються, а складати нові через санкції для рашистів проблемно. Втім, не все складалося так, як бачилось.
Іван Киричевський, військовий експерт порталу Defence Express, у своєму огляді прокоментував: «Судячи з усього, в цій кампанії росіяни взяли для себе за пріоритет робити мінімальні перерви між обстрілами, навіть якщо встигають підготувати меншу кількість ракет. Бо, як можемо зауважити, останні 2 тижні росіяни проводять удари стабільно раз на 5 діб.
Треба міряти проміжки між атаками саме в добах (орієнтовно 100 годин, якщо завгодно), бо десь саме стільки минає від моменту посадки російських бомбардувальників після попереднього удару та зльоту для виконання нового».
Політолог Олег Саакян в розмові з Укрінформом наголошував, що росіяни адаптуються і не збираються зупинятись. «Допоки в них буде ресурс і поки триватиме російсько-українська війна, вони це робитимуть. Не існує магічного способу зупинити їхні атаки».
Українські експерти можуть порахувати наявність у ворога певного виду озброєння. Скажімо, «кинджалів». Розвідана їхня кількість на початок зими, зазначає Мусієнко, була близько 60 одиниць, зараз дещо зменшилась. Крилатих ракет у ворога виготовляють близько 100 штук на місяць. По балістиці запаси у них невеликі, але багато С-300. «Ворог намагається компенсувати нестачу балістики північнокорейськими ракетами. Тепер важко оцінити кількість цих боєкомплектів». Попри суперечливу інформацію, Олександр Мусієнко в розмові з Укрінформом оцінив кількість так: «Американські партнери кажуть про кілька десятків, але це відносна величина. Вочевидь, можемо припускати наявність таких ракет до сотні».
Висновок 2: Якість ракет падає
Падіння ракет «на кого Бог послав, тобто на своїх», чи як їх називають росіяни «аварійне сходження боєприпасу», трапилося за ці дні на території РФ як мінімум двічі (2 та 13 січня), ще один раз «впало» на окупованій території неподалік Рубіжного (Луганщина) 8 січня. Передусім це є ознакою зниження якості боєприпасів. Про це, зокрема, говорив в інтерв’ю Le Monde очільник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов: «З кінця літа 2023 року спостерігаємо збільшення кількості виготовлених Росією боєприпасів. Водночас відзначаємо зниження якості цих снарядів».
Але не лише це. Олександр Мусієнко звертає особливу увагу на обстріл 13 січня: «Україна здійснила певний ривок у застосуванні систем радіоелектронної боротьби проти певних видів цілей і зробила це, очевидно, за допомогою наших партнерів та внутрішніх ресурсів».
Як це працює? Військовий експерт припускає, що архіви Росії (які потрапили в розпорядження української розвідки) з базами даних різноманітної зброї були ретельно вивчені і досвід застосування ворогом певних типів ракет проаналізований і на базі цього були вироблені конкретні способи протидії. «Наприклад, відводити ракету від цілей. Як саме? Ставляться потужні системи РЕБ, які генерують для ракети оманливу ціль і тоді ці засоби ураження падають десь у полях».
Як зазначає пан Мусієнко, існує ще інший спосіб, на застосування якого вказує практика – деякі ворожі ракети розривались у повітрі, не долетівши до цілі: «можливо, це було теж досягнуто за рахунок створення радіоперешкод. Я не думаю, що це просто збіг обставин». Зрозуміло, що деталізація такої роботи наразі відсутня у відкритому доступі.
Водночас Олександр Мусієнко стверджує, що подібні експерименти вже проводились ЗСУ торік. І прогнозує найближчим часом ще багато цікавих новин.
Те саме підтверджує полковник Юрій Ігнат. Речник Повітряних сил в етері «1+1» заявив, що «використання РЕБ – це стандартна світова практика і в нас є підприємства, які цим займаються. Це активний захист від засобів повітряного нападу противника. Ракета може не долетіти до цілі. До нас летіло понад 20 ракет, на які був здійснений такий вплив». Нагадаємо, що є й неякісні ракети, які можуть падати в полі без усякого РЕБ і не лише в Україні.
Питання дня: Збиваємо більше чи менше?
Втім, як і належить бути, оцінки експертів не завжди співпадають.
От як свою точку зору подає Іван Киричевський: «Дискурс в стилі «росіяни випускають менше ракет, бо їх не вистачає» – застарів морально і не відповідає поточним реаліям. Бо чітко можемо зауважити, що особливо зараз росіяни роблять ставку більше на надзвукові, балістичні та аеробалістичні ракети (Х-22/Х-32, Іскандер/С-300 чи С-400, «Кинджал»), проти яких ми маємо вкрай малу кількість засобів протидії (і про збиття котрих останні два рази взагалі не повідомлялось)».
Росіяни, очевидно, будуть аналізувати та діяти, але не припиняти стріляти. Як зауважує Олександр Мусієнко: «Нехай 20 не долетить, а 10 зіб’ють, але ж частина потрапить у ціль. Тому Україна шукає різні способи протидії. Війна – це постійне змагання. Тут важливо зберігати лідерство. І повірте, Північна Корея Росії тут не допоможе, як можуть допомогти Україні Сполучені Штати».
Під час останнього масованого обстрілу, як зазначають у Повітряних силах України, маємо лише 8 збитих ППО ворожих ракет. Одна з причин – використання надзвукових ракет, зокрема Х-22, відомих як «Буря»: «Окремо неприємна історія – що надзвукові ракети Х-22/Х-32 стали занадто часто падати на Сумщину. Такі ракети досі збити не вдавалось, вони мають дуже високу швидкість (до 5000 км/год) та дуже потужну бойову частину – 900 кг, вибух якої робить воронку 18 на 7 метрів, а розліт уламків дає на 500 метрів.
Проводячи такі терористичні удари, ворог може вважати, що вражає якісь важливі промислові потужності. Але для таких ударів РФ вибирає ракети, в яких «паспортна» точність влучання – це квадрат 10 км на 10 км».
А ще – нам не вистачає таких комплексів ППО, як «Петріот», здатних ефективно збивати балістику і «Кинджали».
Одна із циркулюючих версій щодо наших проблем стосується близької відстані, яку долають ворожі ракети для безперешкодного ураження цілей. Йдеться саме про прикордоння. Пан Киричевський зазначає: «Можливо, воно так і виглядає на перший погляд. Але у цій кампанії РФ ставить значно ширші завдання, аніж просто лупити по Запоріжжю, Харкову чи західним областям – РФ хоче всю Україну залишити без оборонних спроможностей. І саме з такої логіки ворог і обирає цілі для ударів».
Олександр Мусієнко додає, що росіяни змінюють свої підходи до обстрілів і називає причину: «це бажання мати якнайбільший ефект, сконцентрувавши удари в районах, де вони можуть діставати балістикою. Саме тому вороги зменшили територію обстрілів, сконцентрувались там, де їм вигідно атакувати...»
Втім, українська сторона, як бачимо з результатів та прогнозів експертів, також шукає і знаходить варіанти, щоб ефективно протистояти ворожим атакам. А ще – проводить «профілактику», знешкоджуючи стратегічно важливі об’єкти ворога. 15 і 16 січня мали дві саме такі приємні новини. Спочатку знищення двох «особливих» літаків ворога – А50 та Іл-22. А через добу – потужна атака дронів на аеродром у Воронежі.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото ілюстративне
