Захід прокидається: військово-політичні підсумки Давосу
На тлі Всесвітнього економічного форуму, що проходив у Давосі з 15 по 19 січня, глава Міноборони Великої Британії Грант Шаппс виголосив майже Фултонівську (як у Черчилля) промову. Наведемо одну з його тез: «Ми пройшли від повоєнного світу до передвоєнного світу. На зміну епохи ідеалізму прийшов період жорсткої реальності. Старі вороги оживають, нові вороги – набирають форму. 2024 рік має стати переламною точкою. Стримувати ворогів – вже недостатньо. Ми повинні перехопити ініціативу, стаючи на захист наших цінностей по всьому світу. Україна – тест нашої спроможності».
Що ж, наші дуже важливі союзники британці завжди були сміливі й радикальні у своїх заявах. Згадаймо хоча б полум'яні промови прем’єра Джонсона, глави МЗМ ЛізТрасс, а тепер ще Гранта Шаппса. Після них щоразу з’являлася надія на появу нових – Рузвельта, Черчилля, Тетчер. На жаль, це не завжди справджується: Джонсон просто не встиг, а Трасс, яку називали «зіркою наступної генерації світових лідерів», - не змогла. Щодо Шаппса… Це фігура високого чину, міністр оборони однієї з найсильніших держав. Чи стане він у майбутньому тим, кого чекають – поживемо-побачимо. Наразі важливіше інше, а саме: чи почули його голос у Давосі, чи є ознаки того, що Захід нарешті прокинувся? Зрештою, очевидно, що крім правильних і красивих промов для порятунку світу демократії потрібно щось надійніше, але що саме – питання.
Форум у Давосі уже давно не тільки про економіку, а після 24.02.22 – й поготів. Тож як його можна оцінити у військово-політичному плані? Що важливого «на полях» прозвучало для нашої країни? Які підсумки та прогнози на 2024-й щодо подальших дій партнерів у ракурсі російсько-української війни?
Поступово приходить розуміння: для того щоби вистояти перед обличчям зла світ демократії повинен нарешті повернутися до ключового – єдності
В коментарі Укрінформу дипломат Вадим Трюхан окреслив ключовий висновк після форуму в Давосі: з'явилося усвідомлення, що час такого собі заспокоєння і прагнення до економічного добробуту й екологічного розвитку завершився.
«Нарешті, принаймні частина світових лідерів, почали усвідомлювати, що світ стоїть напередодні нової глобальної війни, - каже він. - Цю війну можна називати Третьою світовою, Четвертою світовою, можна говорити, що вона уже триває в гібридній формі, але мова йде конкретно про глобальну війну, в якій братимуть участь більшість ключових світових потуг».
З одного боку, це демократії, такі як США, Німеччина, Франція, Велика Британія, а з іншого боку, автократії – Росія, Китай, Іран, Північна Корея, їхні сателіти, терористичні групи ХАМАС, Хезболла…
«Ще ніколи до днів, коли проходив давоський саміт, наскільки відверто та гучно не звучала теза про те, що світ має готуватися до війни. Єдина проблема в тому, що чомусь вважається, навіть у найсміливіших прогнозах, що глобальна війна може початися через п'ять-вісім років (таку думку нещодавно висловив міністр оборони Німеччини Пісторіус, - Ред.). Натомість міжнародна ситуація складається таким чином, що глобальна війна може початися вже через декілька місяців, якщо не тижнів, - вважає пан Трюхан. - Адже доволі несподівані удари Ірану по об'єктах на території Іраку та Пакистану показують, що у певних тоталітарних чи авторитарних, як завгодно їх можна називати, але точно недемократичних держав світу «чешуться руки».
Символічно, звертає увагу дипломат, що в цей же час й Росія устами Мєдвєдєва заявила, що війна з Україною триватиме вічно, допоки існує Україна: «Росіяни остаточно зняли маску. Ні про які «братські народи» більше не говориться, а йдеться про екзистенційну війну. І для Заходу стало вже зрозуміло, що Україна – це перша лінія оборони перед державами «осі зла», яка остаточно сформувалася. А «вісь зла» - це уже згадані Росія, Іран, Північна Корея та Китай, який тривалий час балансував, але зараз все більше і чіткіше артикулює свою позицію».
Пекін підтримує усіх ізгоїв - і Пхеньян, і Тегеран, і Москву. Експерт не виключає, що невдовзі сам Пекін почне відкрито йти на загострення ситуації, зокрема в тому, що називається «тайванським питанням».
Щодо Грантf Шаппса та його промови…
«Це доволі новий політик, він не був прем'єр-міністром, лише нещодавно очолив Міністерство оборони Великої Британії. Про його амбіції говорити зарано. Лише час покаже, чи стане він Черчиллем №2. Однак те, що Шаппс сказав у своїй промові – вже давно крутиться на язику багатьох світових лідерів, - переконує експерт. - Якщо візьмемо ту ж Німеччину, то там ще понад рік тому було ухвалено рішення про збільшення фінансування сектора оборони на понад 100 мільярдів євро. Там уже прозвучали заяви від низки політиків про необхідність готуватися до глобальної війни. ФРН, мабуть, першою усвідомила, що, з одного боку, це для неї історичний шанс остаточно позбутися негативного шлейфу минулого сторіччя, а з іншого – замахнутися на лідерство не тільки в межах ЄС і НАТО, а й загалом на Європейському континенті. І це їм, так наразі виглядає, вдається».
Водночас Німеччина розуміє виклики пов'язані з наступними президентськими виборами у США. А тому поспішає, намагаючись підбадьорити європейців, підготувати до того, що їм насправді слід більше інвестувати у власну безпеку й оборону, бути готовим захищати себе, не сподіваючись лише на «дядька Сема».
«Рішення ФРН про підтримку України – вдвічі більшу ніж в минулому році, до 8 млрд доларів – це показник. На цьому тлі Великій Британії та Франції буде досить складно, що називається, «пасти задніх». Тож і вони будуть підтягуватися», - прогнозує дипломат.
І ми це вже спостерігаємо, як от нещодавній візит британського прем’єра Ріші Сунака, який приїхав до Києва не з пустими руками. Також президент Макрон уже заявив, що планує відвідати Україну в лютому, щоб завершити двосторонню угоду про гарантії безпеки, а ще пообіцяв надати новий пакет військової допомоги, в який увійдуть близько 40 ракет великої дальності Scalp і кілька сотень бомб. Крім того, Париж зобов’язався поставити нам у 2024-му понад 70 артилерійський систем «Цезар».
«Чи свідчить це про те, що Захід нарешті повністю прокинувся? Поки що ні, вірніше це стосується не всього Заходу, але є дуже обнадійливі сигнали», - додав пан Трюхан.
Він наголошує: щоби Україна змогла вистояти й не довелося, наприклад, Польщі, Естонії, Фінляндії чи іншим державам східної Східної та Північної Європи «приміряти» на собі роль першої лінії оборони проти РФ – не лише американцям, німцям, британцям і французам, а усьому колективному Заходу необхідно збільшити свої оборонні бюджети.
«Зокрема, збільшити в рази підтримку України. Бо маємо справу з потужними ворогами. Саме так, у множині. Росія вже не самостійна, вона діє за підтримки інших держав «осі зла». Якщо ще раніше можна було говорити, що, мовляв, держави-члени ЄС – це майже 50 трильйонів ВВП, а Росія всього 2, то зараз, коли за спиною РФ маячить постать Дракона (Китаю, - Ред.)… Ну, все це точно не на користь європейців, а особливо, якщо пауза з боку США затягнеться, якщо господарем Білого дому раптом стане хтось, хто вирішить, що Америка має концентруватися більше на собі, а не на інших», - застерігає дипломат.
Так що попереду дуже непростий шлях, який цивілізованому світу треба пройти не за роки, а за тижні, максимум за місяці.
«2024 рік буде дуже важким – і для України, і для Європи, і для США. Та й загалом для усього світу демократії. Щоби вистояти Захід повинен нарешті повернутися до ключового – єдності перед обличчям зла. Завдання для всіх спільне: зберегти демократію в якості домінанти у світі. А для цього потрібно щонайперше осадити Росію, забезпечити її програш в Україні. А ще - ослабити Китай, домогтися поступової зміни режимів в Ірані та Північній Кореї, - наголошує експерт. - Інакше «вісь зла» буде й надалі загрожувати миру і спокою у світі протягом наступних не років, а десятирічь. Інакше, не виключено, що раніше чи пізніше десь прорве, буде застосована зброя масова знищення і наслідки для планети Земля стануть невідворотними».
Між тим, Вадим Трюхан залишає місце для обережного оптимізму: «Мені здається, що 2024-й стане початком кінця і режиму Путіна, і загалом усієї «вісі зла», вона розсиплеться. Бо та динаміка, яка прослідковується в усвідомленні лідерами демократичного світу тих загроз, які йдуть від РФ, Ірану, КНДР, Китаю, від різноманітних терористичних організацій, вона наскільки серйозна, що подальше зволікання із вжиттям заходів по протидії – просто згубна».
Підтримка України в боротьбі з РФ продовжиться. А от для консолідації та посилення цієї підтримки знадобляться певний час і більш рішучі дії
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, який цими днями перебуває у Давосі, розповів агентству, що вже в перші дні роботи форуму був зроблений висновок, що головний виклик для сучасного світу і глобальної економіки – це геополітичні ризики.
«Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що в світі почалася епоха «конфліктів і конфронтації, роздробленості та страху». Її висновок: «Без сумніву, ми стикаємося з найбільшим ризиком для глобального порядку в післявоєнну епоху». І вже майже два роки поспіль головною проблемою для міжнародної безпеки є російська війна проти України, яка опосередковано спровокувала й низку інших міжнародних конфліктів. Путін дав поганий приклад того, що можна спробувати вирішувати політичні проблеми воєнним шляхом», - акцентує політолог
Розуміння того, що цю небезпечну тенденцію треба припинити, а для цього необхідно зупинити Путіна і допомогти Україні, у західних лідерів в основному є. Але далі, каже пан Фесенко, починаються «але»: від ризиків прямого військового зіткнення з Росією як ядерною державою – до внутрішніх проблем і коливань політичної кон’юнктури, які заважають швидким і потужним рішенням на допомогу Україні і стримування Путіна.
«Зупиняти, і не тільки Путіна, все ж таки доведеться. Однак відбудеться це не так швидко, як ми всі прагнемо», - вважає наш співрозмовник.
Згадав він і про спіч міністра оборони Великої Британії: «Чи почули його промову на Давосі? Виступ Шаппса дійсно був яскравим. Втім, у нього поки що немає глобальної політичної ваги, та й у своїй країні він не є серед найбільш популярних лідерів».
А от виступ Президента України Володимира Зеленського, який закликав зупинити Путіна, поки не пізно, на Давосі обговорювали активно.
«Обговорювали і конкретні кроки на підтримку Україні, зокрема механізми використання на користь нашої держави заморожених російських активів, - ділиться Володимир Фесенко. - Про необхідність активізації підтримки України заявили в Давосі (зокрема на «Українському сніданку», який був організований Фондом В. Пінчука, - Ред.) лідери і державні діячі різних західних країн – від США і Великобританії до Польщі, Латвії і Хорватії. Взагалі на українських заходах в Давосі, в тому числі в «Українському домі», був аншлаг, і тема підтримки України там пролунала потужно».
А ще – після первісних виборів в Айові дуже активно обговорювали в Давосі тему ймовірного нового президентства Трампа, його потенційних викликів і ризиків.
«Чи прокинувся Захід і готовий встати на боротьбу з Путіним і наступом авторитарних режимів? У кращому випадку можна сказати, що прокидається, - вважає експерт. - Проте політичної волі для більш рішучих і швидких дій все ще не вистачає. А от усвідомлення великих військово-політичних загроз для Європи від Путіна з’являється, навіть у лідерів Німеччини і Франції – тих країн, які традиційно виступали за «конструктивний діалог» з Росією. І це позитивна тенденція».
Але, на жаль, є і ризик протилежної тенденції – агресивного і егоїстичного популізму, який пропонує прості рішення, і більше піклується про внутрішні проблеми, а не про міжнародну безпеку.
«Які прогнози на 2024-й? Поки напевно можна сказати лише одне – міжнародна підтримка України в боротьбі з російською навалою продовжиться. А от для консолідації і посилення цієї підтримки знадобляться певний час і більш рішучі дії», - наголосив Володимир Фесенко.
Основними темами на форумі в Давосі стала війна в Україні, близькосхідне напруження та потенційна війна на Тайвані
За словами політолога Олега Постернака, давоський форум – це, передусім, майданчик для зв’язків та дискусій між найбільш впливовими особами в світі. Раніше там дійсно домінував економічний порядок денний, у цьому році – силова геополітика та штучний інтелект. І все це під гаслом «Відновлення довіри».
«Основними темами форуму стала війна в Україні, близькосхідне напруження, потенційна війна на Тайвані. Очевидно, що пріоритет міжнародної тематики зумовив той факт, що американську делегацію представляли держсекретар Ентоні Блінкен та Джейк Салліван. Їх зустріч із Президентом Зеленським вважаю найважливішою в контектсті «формули миру» та Глобального саміту миру, який відбудеться, як стало відомо, у Швейцарії», - коментує експерт.
Давос – це дискусійний та виставковий простір, що має генерувати PR-активність. Тому від представлених на форумі осіб він потребує часто феноменальних зусиль, щоб потрапити до заголовків та обговорення соціальних медіа. Саме цим, вважає пан Постернак, був продиктований спіч Володимира Зеленського, який особливо відзначився випадами в бік Путіна (Президент назвав його «божевільним» і «хижаком»).
«Разом з тим, головне завдання України – використовувати будь-які приводи для утримування україноцентричного порядку денного, конвертувати його в сталу безпекову допомогу та співпрацю, а також просуватися у напрямку євроатлантичної інтеграції», - додав політолог.
Олег Постернак теж прокоментував промову Гранта Шаппса: «Це не промова Рузвельта, Черчилля чи Тетчер. Це промова Шаппса – відповідального міністра оборони своєї країни, яка одна з перших системно усвідомила геополітичний зсув останніх років та намагається заявити лідерську позицію в процесі трансформації світового порядку. Її мета - перехопити ініціативу нової безпекової візії, представити Британію як локомотив захисту західних цінностей, закликати Європу переозброїтись та тверезо відчути ймовірність глобальної війни, що вимагає перегляду підходів».
Тези Шаппса – надреалістичні, тверезі та можуть здатися «холодним душем». Але, стверджує експерт, він є першим західним чиновником, який сказав про необхідність відмовитися від попереднього ставлення до оборонної політики.
«Він абсолютно правий, коли заявляє, що ера «дивидендів від миру» завершилась, що у період розслабленості Європи противники мобілізувалися, що наразі набирають обертів ядерні центри (Іран, КНДР, Росія). Тому й є очевидним той факт, що ми перейшли від повоєнного до передвоєнного світу», - зазначив пан Постернак.
Загалом же – у 2024 році Україна потребує перестратегування війни та миру.
«Все більше відчувається потреба чітких та конкретних відповідей на питання щодо здатності України вести війну на виснаження, здатності забезпечити якісну мобілізацію, можливості вийти із глухого кута позиційної війни, забезпечити сталу та комплексну воєнну допомогу західних країн, перспективи отримати запрошення на вступ в НАТО, перезавантажити власну оборонну індустрію, нівелювати внутрішні політичні ризики, - перелічує політолог. - На жаль, до цього відповіді формулювались кон’юнктурно, в залежності ірраціональних сподівань, очікування дива на театрі воєнних дій, перегрітих очікувань».
Тож зараз суспільство має прийняти перспективу тривалої війни, продовжити допомагати армії, перебудовувати життя адекватно реаліям війни із сильним ворогом, а держава – зробити ставку на воєнні технології, безпекові договори із партнерами, внутрішні зміни для пришвидшення євроінтеграції та боротьби із корупцією.
«Це єдино правильний шлях для нас, який хоч і не виключає помилок, але стратегічно має бути прийнятий як рамка національного виживання та стійкості», - резюмував Олег Постернак.
Мирослав Ліскович. Київ
