Ситуація на фронтах: чи справді ворог перейшов у масштабний наступ?

Днями розвідка Міноборони Великої Британії видала тривожне повідомлення: “Протягом останніх двох тижнів російські загарбники знову перейшли до наступу по всій лінії фронту. Ключовим фактором, який цьому сприяє, скоріш за все, є замерзання ґрунту”.

Але наскільки це відповідає дійсності?

Військові експерти, з якими поспілкувався Укрінформ, розповіли, що ситуація на деяких напрямках дуже складна, втім, є нюанси. За їх словами, ворог справді активізувався, проте це сталося не вчора і не два тижні тому, як пишуть західні розвідники, а набагато раніше.

“Наприклад, якщо ми говоримо про Авдіївський відтинок фронту, то там активізація триває уже понад три місяці – з жовтня минулого року. На Лимано-Куп’янській вісі – з травня-червня. У районі Бахмуту – з жовтня-листопада. А на Запоріжжі, особливо це стосується кишені Вербове, Новопрокопівка, Роботине, вона (активізація росіян, – РЕД.) не зупиняється з листопада-грудня”, – коментує агентству військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Звісно, каже він, час від часу спостерігаються короткотривалі оперативні паузи на тому чи іншому напрямку, але в цілому: “Починаючи з другої, частково з першої половини 2023 року більшість ділянок фронту є достатньо активними“.

А це – керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ“ Павло Лакічук: “Ворог намагається наступати, ЗСУ тримають оборону. В оперативному мистецтві – хто має ініціативу, а це як правило наступаюча сторона, той і нав’язує характер бою. Той, хто обороняється, змушений реагувати на дії противника. (…) Ситуація важка. Триває стратегічна оборонна операція. Очевидно, що для напрямку основного удару росіяни вибрали східну ділянку фронту, де у них коротке логістичне плече від кордону з РФ, сконцентровані резерви. На півдні вояки Теплинського (генерал-полковника Михайла Теплинського, який командує угруповання окупаційних військ “Дніпро”, – Ред.) ставлять перед собою скромніші завдання – відновити свої позиції після літнього контрнаступу ЗСУ”.

Найгарячішою точкою театру бойових дій називають Авдіївку. Далі за інтенсивністю йдуть Бахмут, Новомихайлівка, Куп’янськ...

“На Куп’янському напрямку росіяни не перестають тиснути в районі села Синьківка. Крім того, намагаються вести наступальні дії у Серебрянському лісництві, а також у бік Лимана. Втім, не можу сказати, що це щось нове чи несподіване. Ще раз: на більшості напрямків цей процес тягнеться з середини 2023-го, але про якісь масштабні наступи росіян не йдеться. Їхні здобутки – це десятки чи сотні метрів просування вперед, це захоплення якоїсь позиції або об'єкта рівня села, яке повністю вже зруйноване. Тобто не йдеться про якийсь критичний прорив нашої лінії оборони або рубежів”, – наголошує пан Коваленко.

Отже, цікавимося: по-перше, як загалом можна оцінити ситуацію на фронті, що там нині відбувається, які тенденції, а, по-друге, де ЗСУ мають найбільші успіхи, які напрямки є найбільш перспективними?

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ НА ЛІНІЇ ФРОНТУ

Військові експерти розділити всю зону бойових дій на чотири основні плацдарми, а саме: Херсонський, Запорізький, Луганський і Донецький. Почнемо з останнього.

• Донецький плацдарм

Тут оперує група окупаційних військ “Південь”, яка є найчисельнішою, понад 165 тис. особового складу, і найбільш боєздатною з усіх. Крім того, цю групу посилюють підрозділами ГВ “Центр", зона відповідальності якої – Луганська область, а також за південно-західний сектор відповідає в Донецькій області ГВ “Схід“.

“Група військ “Південь” концентрує свій основний наступальний ресурс на Авдіївці та в районі Бахмута. Біля Авдіївки вони сконцентрували 45 тис. особового складу, а в районі Бахмута – близько 80 тис. Водночас Авдіївську локацію посилено підрозділами ГВ “Центр”, а саме, 15-та, 21-ша та 30-та окремі мотострілецькі бригади (ОМСБр) у складі 2-ї гвардійської загальновійськової армії, а також 55-та і 74-та ОМСБр 41-ї загальновійськової армії”, – розповідає Олександр Коваленко.

А загалом, каже він, картина бойових дій біля Авдіївки зараз така:

• на північ від міста задіяні підрозділи 114-ї та 132-ї ОМСБр 1-го армійського корпусу та 15-ї окремої ОМСБр 2-ї гвардійської загальновійськової армії;

• північно-східніше – 114-та ОМСБр 1 АК;

• південний сектор – 1-ша ОМСБр 1 АК, 55-та і 74-та ОМСБР 41-ї загальновійськової армії;

• в Авдіївській промзоні оперує так звана Добровольча розвідувально-штурмова бригада ”Ветерани” і мобіки 1-ї ОМСБр 1 АК.

“Наступ у районі Авдіївки в окупантів розпочався пафосно і багатообіцяюче, як заявляли російські воєнкори 10 жовтня 2023 року, але станом на січень 2024 року вони так і не спромоглися досягти всіх поставлених тоді цілей”, – наголошує військовий оглядач і перелічує:

• захопити контроль над Авдіївським териконом – виконано;

• перерізати залізницю в північному секторі та вийти на правий фланг – виконано;

• захопити село Степове і взяти під вогневий контроль з північно-східного сектора трасу 0542 – провалено;

• у південно-західному секторі вийти через Водяне на село Тоненьке і захопити його – провалено;

• встановити з південного заходу вогневий контроль над 0542 – провалено.

“Тобто, проваливши половину поставлених на 10.10.23 завдань, окупанти отримали карт-бланш до виборів президента Росії показати в районі Авдіївки результат, тож гіпертрофований тиск у районі цього містечка тільки наростатиме. Зокрема, саме з цією метою з-під Бахмута було перекинуто підрозділи 57-ї ОМСБр 5-ї загальновійськової армії під Авдіївку”.

За його словами, ці дії підкреслюють те, що для командування російських окупаційних військ Авдіївка відіграє основну, домінуючу роль у планах оточення і захоплення, ніж будь-який інший населений пункт. Навіть порівняно з локацією Бахмута, що виводить ситуацію до рівня критичної, адже основною метою для ворога стає не стільки початок міських боїв і входження в промзону, скільки перерізання єдиної логістичної артерії – траси 0542 та ізоляція авдіївського гарнізону ЗСУ.

На цьому ж наголошує Павло Лакійчук: “Авдіївський виступ залишається для ворога центром докладання зусиль. За будь-яку ціну ворог намагається оточити і розчленувати оборону Авдіївки. І це не тільки через політичні цілі (”подарунок” на вибори Путіна), а й через військові – падіння Авдіївки в купі з успіхами на Мар’їнському напрямку створило б росіянам перспективу наступу на захід у бік Покровська і на південь з метою купірувати Вугледарський виступ. А він росіянам муляє давно”.

“Щодо Авдіївки... Ворог продовжує тиск з декількох напрямків, починаючи з півдня на Степове, Коксохім від Кам’янки. Впродовж останніх діб противник протиснув нашу оборону з півдня та має просування по декількох вулицях від промзони, від Ясинуватської розв'язки. Є повідомлення від наших офіційних аналітиків, що російські війська роблять спроби заходити в Авдіївку, а це означає, що вони намагаються пробитися у тил нашого угруповання, яке тримає там оборону”, – коментує директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, акцентуючи, що ЗСУ здійснюють там максимально щільний опір противнику. І це дійсно так.

Колишній командир взводу батальйону “Айдар” Євген Дикий каже, що Авдіївка зараз працює як величезна страшна м'ясорубка: Звісно, бути всередині м'ясорубки – жахливо, в тому числі й для наших захисників. Але зараз там співвідношення втрат 1 до 10, на нашу користь.

“В цьому сенсі ”Авдіївська м'ясорубка”, однозначно, зараз для нас дуже вигідна. Так залишатиметься до тих пір, поки тримається траса через Горлівку", – зазначив експерт.

Лише за умови, якщо окупантам вдасться перерізати трасу, ЗСУ доведеться відходити з Авдіївки. Зараз траса через Горлівку тримається, хоч і прострілюється, використовується в екстремальному режимі по ночах і не колонами, а окремими машинами.

“Але БК їде, їжу завозять, поранених вивозять. Відповідно, коксохім – надійна фортеця, з дуже хорошими бетонними перекриттями, які в принципі навіть КАБи витримують. Тому поки працює траса і ЗСУ тримаються на коксохімі, ситуація об'єктивно для нас є вигідною. Адже втрати, які несуть окупанти на цьому напрямку, вдесятеро більші за наші, саме через коксохім, зауважив військовий експерт. Це навіть не Бахмутське співвідношення - 1 до 7 чи 1 до 8. У Бахмуті не було такої фортифікації”, – підкреслив пан Дикий.

Що ж до Бахмута...

“У районі Бахмута зараз ведуться основні бойові дії у напрямку села Богданівка з метою подальшого виходу на Часів Яр, який є не тільки найближчим найбільшим населеним пунктом поблизу Бахмута, а й домінантною висотою в цьому районі”, – звертає увагу Олександр Коваленко.

У районі Богданівки наші позиції ворог намагається продавити підрозділами 200-ї ОМСБр, яку посилив перед Новим роком підрозділами 331-го парашутно-десантного полку 98-ї повітрянодесантної дивізії.

У напрямку села Іванівське, яке є форт-постом по трасі 0504, росіяни задіяли 11-ту ОДШБр, для посилення 102-го мотострілецького полку 150-ї мотострілецької дивізії. Своєю чергою 11-ту ОДШБр, яка в районі Іванівського також оперує, військовий оглядач називає для командування ПДВ РФ піар-бригада. І ось чому: “У грудні 2023 року цю бригаду вивели зі складу 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу і разом із 56-ю і 83-ю ОДШБр включили до складу формування ПДВ для централізації управління десантними військами. І саме ця бригада за будь-яку ціну має до виборів у Росії показати результативність, щоб командування ПДВ отримало свій власний бюджет і свободу дій. Тобто для командування ПДВ окупація Іванівського стає не справою тактичного характеру, а внутрішньо-політичного, що зумовлено повною зневагою до втрат заради мети”.

Південно-західний сектор у районі Бахмута перебуває під постійним тиском штурмових дій підрозділів 72-ї ОМСБр, у напрямку Кліщіївки та Авдіївки, де так само оперує 1307-й мотострілецький полк 6-ї мотострілецької дивізії. У районі Курдюмівки, північніше, інтенсифікувалися дії 57-ї ОМСБр 5 загальновійськової армії.

“Підсумовуючи... Станом на початок 2024 року в усій зоні бойових дій найактивнішою і критично небезпечною зоною залишається Авдіївка. Увага російського військово-політичного керівництва до цієї локації може свідчити про посилення тиску з метою захоплення містечка до виборів президента РФ за будь-яку ціну. У контексті Авдіївки навіть бойові дії в районі Бахмута не мають такого пріоритету і мають скоріше характер підготовки умов для масштабнішого наступу в перспективі, який, імовірно, заплановано на другу половину 2024 року. Не виключено, що більш потужні наступальні дії під Бахмутом розгорнуться восени 2024 року, але за умови успіху окупантів під Авдіївкою”, – акцентує пан Коваленко.

• Лимано-Куп'янська вісь

За Лимано-Куп'янською віссю, що є, по суті, адміністративним розмежуванням між Луганською та Харківською областями, відзначається активізація на всіх ділянках, але найбільш інтенсивні наступальні дії зберігаються в Куп'янському напрямку. Але тут є кілька дуже важливих моментів. Свій наступ, нагадує Олександр Коваленко, війська РФ розгорнули на цьому напрямку ще наприкінці травня-початку червня 2023 року. Метою було просування до лівого берега річки Оскіл, по лінії Лиман-Борова-Куп'янськ, для чого були задіяні дві групи військ – “Захід“ і “Центр“, загальною чисельністю 100 тис. особового складу.

“Підсумок: мінімальне просування в напрямку Куп'янська, з піврічним просіданням у районі села Синьківка, де укріпрайон Сил оборони України ніяк не піддається для розтину. Наступ тривалістю пів року в районі одного села? – іронізує військовий оглядач. – У напрямку на Борове “наступ“ окупантів розпочався не як годиться, з розвідки боєм, а відразу з використанням основних ударних груп, кістяком яких були танкові підрозділи, зокрема 12-й і 13-й танкові полки 4-ї танкової дивізії. І закінчився тим, що ці танкові полки змушені зараз відновлювати боєздатність”.

Відзначимо, що у серпні минулого року російська пропаганда заявляла про захоплення Синьківки, але далі заяв справа не дійшла.

“А тому цей напрямок для командування окупаційних військ саме на цій ділянці стає справою принципу. Можливо, саме з цієї причини вороже командування сміливо відправляє найбільш боєздатні бригади зі складу ГВ “Центр“ з Лиманського напрямку під Авдіївку, а ГВ “Захід“ не чіпає, намагаючись усе ж таки протиснути Синьківку”, – розмірковує пан Коваленко.

Його доповнює Павло Лакійчук, який називає Лимано-Куп’янський напрямок у перспективі найбільш гарячим.

“Тут кордон зовсім поруч, розбиті підрозділи ворога можуть швидко поновлюватися і поповнювати запаси. Він для росіян є і стратегічно важливим. Почергово переміщуючи напрямок докладання зусиль з півночі на південь і навпаки ворог намагається дезорганізувати нашу оборону – вчора намагалися прорвати оборону на півночі біля Куп'янська, а сьогодні тиснуть на півдні, в напрямку Білогорівки, в Серебрянському лісництві”, – звертає увагу військовий експерт.

• Запорізький плацдарм

Загалом, Запорізький плацдарм – це саме те, що у своїй статті для The Economist головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний називав позиційною війною. За словами Олександра Коваленка, тут лінія боєзіткнень практично не рухається, а одна й та сама позиція може протягом доби переходити з рук у руки по кілька разів. Тобто ситуація у певному сенсі стагнуючо-стабільна.

В іншому ж експерт відзначив, що в Запорізькій області оперує російська група військ ”Запоріжжя” чисельністю близько 60 тис. особового складу. На озброєнні цієї групи перебуває:

• танки – близько 350;

• ББМ – близько 950;

• ствольна артилерія – близько 300;

• РСЗВ – 100.

“Усе це вказує на штатну комплектацію цієї групи військ у межах 1/3 від необхідної, а це значить, що вона здатна проводити локальні, тактичні дії, але очікувати масштабних наступальних операцій у напрямку Оріхів, Гуляй Поле і тим паче Запоріжжя, взагалі не варто. Цей напрямок поступово перетворився на класичну зону позиційної війни”, – переконує аналітик.

А це – Павло Лакійчук: “На півдні завдання росіян скромніше – відновити лінію фронту до положення, яке було до літнього контрнаступу ЗСУ. На Запорізькому напрямку вони намагаються видавити наші війська з Оріхівського виступу. Завдання мінімум – відбити другу лінію оборони ”лінії Суровікіна”.

• Херсонський плацдарм (Лівобережка)

На лівому березі Херсонської області найболючішим місцем для окупантів залишаються Кринки. Дуже маленьке село, яке перетворилося для ЗСУ на плацдарм, блокувати і придушити який російські війська, незважаючи на тотальну кількісну і технічну перевагу, не можуть.

“У цій локації оперує група військ ”Дніпро”, яка чисельно становить понад 72 тис. особового складу. Причому на початку листопада 2023 року ця група військ налічувала 64 тис. особового складу. Тобто проблематика Кринок змусила росіян нарощувати цю ГВ, відчуваючи загрозу і неконтрольованість ситуації, – каже оглядач групи “Інформаційний спротив”. – Найбільш боєздатними в цій групі вважаються 70-та гвардійська мотострілецька дивізія 18-ї гвардійської загальновійськової армії, 104-та десантно-штурмова дивізія і 810-та окрема бригада морської піхоти. Саме їх РФ застосовує у спробі протистояти плацдармам ЗСУ по лівобережці”.

Деякий час тому, нагадує Олександр Коваленко, підрозділи 337-го десантно-штурмового полку 104-ї десантно-штурмової дивізії були переміщені в районі Абрикосівки і Великих Копанів, на південь від Раденська по трасі Е97. Підрозділи проводили рекогносцировку, що могло вказувати на підготовку росіянами нових рубежів оборони. Своєю чергою частина підрозділів 810-ї окремої бригади морської піхоти була переміщена на захід від Олешок, хоча раніше вони брали участь у складі трьох тактичних груп у штурмах на Кринки.

“Очевидно, що наразі командування російських окупаційних військ не може адекватно відповідати загрозам на лівому березі з боку ЗСУ, окрім як спробами кількісного нарощування групу військ ”Дніпро”. Не виключено, що генерал Теплинський прагне домогтися збільшення підпорядкованої йому групи військ до 80 тис. і більше. Тим не менш, лівобережна Херсонщина створює командуванню росіян проблеми, вирішення яких не було знайдено у 2023 році і навряд чи знайдеться в 2024-му”, – констатує пан Коваленко.

ПЕРСПЕКТИВНА ЛІВОБЕРЕЖКА: УСПІХИ ЗСУ НА ХЕРСОНЩИНІ

На думку експертів, тенденція першої половини 2024 року для ЗСУ – перебувати в стратегічній обороні.

“У першому півріччі наші війська вестимуть на більшості напрямків стратегічні оборонні дії. Як буде далі – побачимо. Втім, зараз нам справді вигідно тримати позиції саме в такому форматі. Паралельно, звісно, намагаючись виснажувати ворога, наносити йому максимально можливого ураження”, – коментує Олександр Коваленко.

У перспективі він не виключає успіхів ЗСУ на Лівобережній Херсонщині.

Таку ж думку висловив і Павло Лакійчук: “Наразі наше військове командування прийняло рішення про перехід від стратегічної контрнаступальної операції до стратегічної оборони. А стратегічна оборонна операція – це не ”заритися в окопах”.

Тобто це не про стояння на місці, як дехто собі думає, а про активність. Зайнявши стратегічну оборону, наші війська завдаватимуть максимального ураження по логістиці, по тиловому забезпеченню ворога, діятимуть малими групами, вестимуть те, що називається турбуючий вогонь, з метою морально-психологічного впливу на противника.

“Тактика активної оборони передбачає завдання противнику дошкульних втрат контрударами і контратаками на тих напрямках, де це можливо, де проявиться його слабина». Ворога потрібно поставити в таку позу, щоб він не міг зрозуміти звідки «прилетить» і куди – так досягається стратегічна ініціатива в обороні. Наше завдання – «переформатувати» фронт, в оборонних боях знекровити ворога, накопичити потужний (кількісно і якісно) резерв сил, створити умови для переходу до наступальної операції», – переконує керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”.

Щодо лівого берега Дніпра, то, каже пан Лакійчук, ворог страшно боїться цього плацдарму: “З їх точки зору – це вихідний майданчик для ривка на Перекоп. А Крим це святе!”

Наші морпіхи на «кринківському плацдармі» творять чудеса, незважаючи на величезну різницю з силами ворога, який намагається їх скинути в річку.

“Зараз, до слова, настає критично важкий період – наша логістика з правого берега здійснюється човнами через Дніпро, який підмерзає, суттєво її ускладнюючи. Але плацдарм тримається. Ба, більше, розширяється вглиб і по флангах”, – каже Павло Лакійчук.

Своєю чергою полковник запасу Петро Черник наголошує: “Те, що ми зуміли втримати й взагалі створити плацдарм на лівому березі Дніпра – це вже успіх. Чому він нам потрібний? Тому що Херсон мав би видохнути від артилерійських ударів. Маємо розуміти, що утворення справжнього великого плацдарму – це робота по Перекопському перешийку в потенціалі”.

За словами військового аналітика, подальше завдання ЗСУ – відсунути лінію боєзіткнення на 20-30 км у глиб суходолу, щоб нарешті HIMARS могли запрацювати по Перекопському перешийку в частині логістики.

“Але й росіяни це усвідомлюють. Бо якщо Перекопський перешийок стане під повноцінний вогневий контроль ЗСУ, то південний плацдарм може задихнутися. На лівому березі точаться надважкі бої. Наразі складно спрогнозувати, де відбудеться точка перелому”, – резюмував пан Черник.

Мирослав Ліскович. Київ