Російський ВПК зіткнувся з низкою великих проблем
За звітними даними ради безпеки рф, темпи зростання обсягів у сфері «военно-промышленного производства» досягли свого пікового значення у вересні 2023 року й становили +38,9% від обсягів середньомісячного показника попереднього року.
Однак далі почалось суттєве падіння цих показників:
● жовтень – +34%;
● листопад – +27,6%;
● грудень – +11,2%;
● січень 2024 р. (прогноз) – +7%.
За оцінюваннями аналітичних структур ради безпеки рф подальшому нарощуванню обсягів військового виробництва у рф заважають декілька суттєвих факторів.
КАДРОВЕ ПИТАННЯ
По суті, особливих складнощів із найманням працівників на низькокваліфіковані посади у промисловому виробництві у рф немає, труднощі починаються із середньо- та висококваліфікованими кадрами робітничих спеціальностей. Навіть автоматичне збільшення середньої заробітної плати у галузі, різноманітних соціальних та державних «бонусів» для персоналу відповідної категорії не дає змоги механічно розв’язати цю проблему, позаяк для його підготовки у достатньому обсязі потрібен певний час.
У середньому на виробництвах російського ВПК нестача висококваліфікованого робітничого персоналу коливається у межах 15–20% від реальної потреби. Причому із збільшенням інвестицій з боку державного бюджету рф в цю галузь (кратно) й відповідно до постійно зростальної потреби у розширенні обсягів виробництва військової продукції ця потреба отримала стійку тенденцію щодо збільшення своїх розмірів.
Цілком можливо, що через певний час гострота цієї проблеми російського ВПК буде подолана (росіяни тепер дуже серйозно вкладають у професійно-технічну освіту та підготовку своїх громадян). Але «у моменті», прямо зараз, вона цілком наявна. І для її усунення потрібен певний час.
ТЕХНОЛОГІЧНІ СКЛАДНОЩІ
Для подальшого нарощування виробництва, розширення номенклатури та оновлення «модельного ряду» кінцевої продукції російському ВПК потрібне належне промислове обладнання. Починаючи з верстатів, здатних виточити артилерійський ствол із заданими якісними параметрами, закінчуючи спеціалізованим обладнанням для монтажу складних електронних блоків.
Частка власного виробництва такого обладнання у рф не перевищує показника у 32–35% від реальної потреби (це за власними звітами російських структур… Насправді вона ще нижча). Закупівля такого обладнання (мається на увазі у всій номенклатурі, задіяній у військовому виробництві) за кордоном, зокрема у КНР, протягом останніх чотирьох місяців, згідно зі звітом ради безпеки рф, поступово ускладнюється.
Так, ви не помилилися, китайці не дуже охоче постачають у рф складне та спеціалізоване промислове обладнання, яке можливо задіяти у військовому виробництві. Якщо такі верстати та обладнання з лейблом «маде ін Чіна» потрапляють до росії, то це має характер якихось унікальних та ексклюзивних випадків.
Зі свого боку, в результаті рішень урядів Японії та Південної Кореї «ужесточить» контроль за постачаннями унікальних промислових технологій та промислового обладнання «подвійного призначення» на територію рф, також «через треті країни», російські структури прогнозують загострення цієї проблеми як у загальному промисловому виробництві, так і зокрема у ВПК.
На сьогодні росія просто не виготовляє промислового обладнання такої номенклатури, яка потрібна в її ВПК для виробництва сучасних та перспективних типів і зразків озброєння та військової техніки (ОВТ) ні достатньої якості, ні в достатніх обсягах (особливо це загострюється в умовах виникнення об’єктивної потреби у нарощуванні обсягів виробництва ВПК).
Отже, перед широкомасштабним вторгненням на територію України урядові рф протягом кількох років і завдяки реалізації декількох цільових програм вдалося оновити парк промислового обладнання свого ВПК (наявного на той момент) приблизно на 64–65% (принаймні «по папірам»). Причому переважно завдяки імпортному обладнанню та устаткуванню.
Однак і тут виникають певні проблеми. Адже навіть придбане та ввезене на територію рф до вторгнення складне технологічно промислове обладнання, виготовлене у Європі, США, Японії та інших розвинутих країнах світу, які росіяни використовують у військовому виробництві, потребує регулярного сервісного обслуговування.
ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ, ВИТРАТНІ МАТЕРІАЛИ Й Т. Д.
Навіть більше, нарощування обсягів військового виробництва об’єктивно веде до понаднормового «юзання» цього обладнання, допоки «не зламається» чи «не розсиплеться». І це стає суттєвою проблемою, коли таке обладнання або його деталі чи запасні частини через перманентне посилення санкцій стають дефіцитом.
І я дуже сумніваюсь, що якась закордонна фірма чи компанія, мабуть, окрім китайців, зголоситься тепер посилати своїх фахівців у рф на військове виробництво обслуговувати верстати чи обладнання, які поставила туди раніше. Принаймні відкрито.
Тому, як на мене, нічого дивного у зниженні темпів та обсягів зростання військового виробництва у рф наприкінці минулого року немає. Інакше кажучи, через об’єктивні причини російський ВПК почав потроху сповільнюватися у своєму рості, принаймні в обсягах. Як з’ясувалося, просто «залити грошима» ВПК задля його реального зростання (точніше, для збільшення його віддачі) – мало.
І потім, окрім обсягів, потрібно визначитись із тим, що саме треба виготовляти й нарощувати. Після великого «кинджального» шкандалю з гучними «посадками» розробників «компетентні органи» рф отримали з кремля недвозначний наказ «тщательно проверить» усі перспективні та «сучасні» розробки ОВТ (особливо в категорії путінських «вундерваффе», якими він періодично лякає світ) і на які старці-чекісти тратили російську значну бюджетну копійку протягом останніх років.
Це ж зовсім різні речі (як за вартістю, так і за «ефектом») – наклепати якихось «залізяк», нехай розробки «позднесоветского периода», чи створити якусь принципову нову «устрашающую» фігню, яка плаває, літає, їздить, стріляє чи влучає «через пень-колоду».
Старенький радянський Т-72, може, і не новітня зброя, але надійна та всебічно відпрацьована як технологічно-виробничо, так і щодо використання. Принаймні на це вказує кількість модернізацій цього танка.
Також Т-14 «Армата» – «унікальна, новітня, красіва, страшна та з туалетом», але глохне прямо посеред параду, «в аккурат перед мавзолеем».
І таких прикладів можна навести немало, починаючи із ЗРАК «Панцирь-С1», який «тут стріляє, а тут не стріляє», закінчуючи останніми розробками «суперавтоматов» типу АК-12/19 або створення «новітніх армійських засобів тактичного зв’язку», які на повірці виявляються перелицьованою китайською радіостанцією.
Тобто гроші гатяться значні, а на виході – якась фігня. І, врешті, це ще одне «проблемне питання» російського ВПК.
Звісно, до якихось критичних меж (або, краще сказати, «пределу роста») російський ВПК ще дуже далекий. Він цілком здатний ще потроху рости (й відповідно нарощувати обсяги свого виробництва), але, як бачимо, певні тенденції щодо збільшення проблем у ньому цілком проглядаються.
Костянтин Машовець, координатор групи «Інформаційний спротив»
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама