Пам’яті нацгвардійця, солдата Андрія Месюка

Андрій Месюк загинув 7 березня 2023 року під Кремінною на Луганщині. Нещодавно мамі загиблого Героя вручили посмертну нагороду сина – орден за мужність ІІІ ступеня. У військового залишилися двоє синів та однорічна донечка.

Мама Ганна Месюк розповідає, що в дитинстві її молодший син був непосидючим і всього хотів навчатися.

«Він ріс веселим, здоровим, гарним хлопчиком, світлим таким. Мав багато друзів і завжди захищав ображених. У нього було загострене почуття справедливості. Пригадую випадок, коли ми купили Андрію новий дорогий светрик. А через кілька днів він прийшов зі школи уже без нього. Я запитала в Андрія, де подівся новий светр. А він мені відповів: «На мене у школі один хлопчик так дивився, його батьки не можуть купити йому новий светрик. Тому я свій подарував цьому хлопцю». Такий випадок дуже мені запам’ятався», – ділиться спогадами пані Ганна.

Андрій навчався у гімназії №1, нині це Чернівецький ліцей №8. Класний керівник майбутнього Героя Галина Сухолотюк пригадує, що хлопець ще з дитячих років умів відстояти свою думку. Навіть коли ця позиція розходилася із переконаннями його друзів, він не відступав.

«Це говорить про його особистість. Про те, що Андрій мав такий стержень, яким він керувався і не відступав від свого. Завжди відстоював свою позицію, навіть якщо потрібно вступити в якусь бійку чи суперечку», – говорить Галина Василівна.

За словами вчительки, Андрія виховували у дусі патріотизму, любові до рідної землі. Головними чеснотами хлопця були порядність, чесність і відповідальність. Також він дуже любив природу, тварин.

Мама розповіла, що під час служби у війську Андрія також оточували тварини. Їхній підрозділ був у полі, за 20 кілометрів від найближчого поселення і одного дня до них в окоп прийшла вагітна кішка та всілася Андрію на рюкзак.

«Він подзвонив такий схвильований, розказав про цю кішку і питав поради, що йому робити. Переживав, як вона тут виживатиме з малятами, адже у підрозділі на той час і так було дві кішки. Також з ними жив собака, Андрій його десь підібрав із перебитою лапкою і вилікував. Був там і великий павук, його не чіпали, бо охороняв хлопців від комарів. Їжак в окопах з ними жив… Він любив тварин, а тварини любили його», – підсумовує мама.

Як і більшість хлопчиків у його віці, Андрій у шкільні роки любив грати у футбол, а ще цікавився музикою.

«У нас досі вдома залишилося його піаніно, на якому він грав у дитинстві для мами. А вже коли виріс, захопився грою на гітарі. Навіть під час служби в армії любив грати і співати сучасні пісні своїм побратимам. Скрізь його було багато», – пригадує Ганна Месюк.

Після школи Андрій вивчився на юриста, а потім ще здобув спеціальність «Державне управління». Працював як у державних структурах, так і на приватних підприємствах, деякий час був помічником народного депутата.

Від першого шлюбу в Андрія народилися двоє синів – Андрій і Максим. Але життя із першою дружиною не склалося і вони розлучилися. Андрій пізніше знову одружився. А перед повномасштабним російським вторгненням у них з дружиною народилася донечка. І одразу після того, як дитину похрестили, Андрій пішов до військкомату для участі в обороні країни. Це було 28 лютого 2022 року, донечці на той час виповнилося три тижні.

Строкову військову службу свого часу Андрій не проходив. Під час мобілізації його направили у військову частину Національної гвардії.

«Коли їхній підрозділ відправили на схід, я про це дізналася пізніше. Він сказав дружині і брату про це, але їм заборонив мені розповідати, щоб я не хвилювалася. Кожного дня він надсилав повідомлення у вигляді смайлика. Це означало, що в нього все добре. Коли з Андрієм спілкувалася, то він багато про службу не розповідав. Казав із посмішкою: «Тут звичайні армійські будні, коли війна закінчиться, то буде що згадати». Але так і не дочекався її закінчення…», – каже мама Героя.

Андрій Месюк загинув 7 березня 2023 року під Кремінною, що на Луганщині. Їхній підрозділ відправився на штурм ворожих позицій. І під час гранатометного обстрілу воїн отримав травми, несумісні з життям.

Під час одного із переїздів на інші позиції Андрій зателефонував мамі і розповів про свою мрію, яку він хотів реалізувати після повернення з війни.

«Там у них на позиції була дуже смачна ожина. Син подзвонив і сказав, що дуже хоче закласти вдома сад, в якому посадить кущі сортової ожини та інших ягід. Я вже мушу виконати його бажання і сама спробую посадити такий сад», – ледве стримуючи сльози, запевняє Ганна Месюк.

Поховали Героя у Чернівцях на Алеї слави.

Вічна пам'ять Захисникові!

Фото з сімейного архіву, Чернівецька ОДА