Іранські балістичні ракети Fateh-110 та Zolfaghar: перехоплювати складно, але можливо

21 лютого видання Reuters із посиланням на одразу шість неназваних джерел написало, що Іран уже передав Росії близько 400 балістичних ракет. При цьому, як випливає з тексту оригінальної публікації, балістичні ракети сімейства Fateh-110 з дальністю стрільби від 300 до 700 кілометрів, є не єдиним типом такого озброєння, який отримали в своє розпорядження рашисти.

Зазначається, що поставки іранських балістичних ракет для РФ стартували ще на початку січня 2024 року після кількох раундів перемовин, що відбулись у Москві й Тегерані. При цьому вже відбулось чотири поставки ракет, “а в найближчі кілька тижнів” має відбутись ще кілька поставок.

Стверджується, що частина ракет була доставлена кораблем через Каспійське море, ще частина – авіатранспортом з Ірану до РФ. При цьому неназваний іранський чиновник у коментарі для Reuters заявив, що “поставок буде більше” і що вони мають право експортувати зброю “в будь-яку країну, яку побажають”.

Відзначимо, що Міністерство оборони Ірану, Корпус вартових Ісламської революції та Міноборони РФ відмовилися від коментарів Reuters щодо цієї інформації. Офіційних коментарів від урядовців США, а вони завжди швидко реагують на подібні речі, також наразі ще не було.

Що стосується нашого воєнно-політичного керівництва, то у ГУР МО розповіли, що ця інформація перевіряється та уточнюється. Водночас речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат прямо не підтвердив, але й не спростував факт імовірної передачі іранської балістики РФ.

“Ми про іранські ракети говорили вже більш як рік тому. (Нагадаємо, що у жовтні 2023 року закінчився термін дії обмежень Радбезу ООН на експорт Іраном деяких ракет, безпілотників та інших технологій, – ред.). Чудово розуміємо, що для нас це становить серйозну загрозу. Але поки що в наших офіційних джерел інформації даних про отримання такої кількості ракет немає”, – зазначив пан Ігнат.

Тож, що це за ракети такі, чим вони небезпечні? Про все це - трішки згодом. Найперше дуже важливо підкреслити разючу різницю між “віссю зла” (Росією, Іраном, Північною Кореєю та Китаєм) та “коаліцією добра” – колективним Заходом на чолі зі США. Поки цивілізований світ реагує часто “по факту”, що називається, “викручує кишки” очікуваннями та нескінченними обіцянками про “от-от передамо Україні” – винищувачі F-16, далекобійні “Таурус” (22 лютого Бундестаг проголосував за рекомендацію надати ці ракети Україні, тепер рішення - за канцлером Шольцом – ред.) і так далі... Союзники РФ тим часом роблять свою чорну справу - без довгих розмов беруть і передають їй все необхідне. Ракети з КНДР уже вбивають українців, ракети з Ірану – на підході.

Захід має нарешті зрозуміти: добро таки має бути з кулаками, демократія повинна бути з кулаками. Не можна перемогти зло, лише висловлюючи «занепокоєння». Так у світовій війні не перемагають.

“США та Заходу не можна проявляти слабкість, інакше це означатиме, що диктатури та авторитарні режими зробили ще один крок до можливої перемоги. А цього не можна допустити. Як казав Теодор Рузвельт, демократія – це добре, але іноді потрібно підтримувати цю демократію і берегти її за допомогою великої дубинки. Іран, авторитарні режими, Північну Корею, Путіна, Росію потрібно зупиняти, їм потрібно протидіяти”, – погоджується з нами керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

А тепер – про іранські ракети.

FATEH-110 ТА ZOLFAGHAR: ЩО ВІДОМО ПРО ЦЮ ЗБРОЮ?

Аналітики мілітарного видання Defence Express, аналізуючи інформацію Reuters, звернули увагу на те, що заявлена цифра в 400 балістичних ракет від Ірану – це буквально більше навіть за річний обсяг виробництва такого виду озброєнь російським ВПК.

“Бо якщо виходити з актуальних даних, то наразі рашисти здатні виготовляти до 30 балістичних ракет до ОТРК “Іскандер” на місяць, або ж, орієнтовно, 360 одиниць на рік, – розповідають фахівці. – На цьому тлі логічно припустити, що Москва у відповідь могла теж почати нові поставки озброєнь для Ірану, не кажучи вже про можливу оплату за поставлені балістичні ракети грошима”.

Станом на листопад 2023 року, було відомо, що РФ уже почала постачати Ірану не тільки літаки типів Су-35 та Як-130, але й ударні гелікоптери Мі-28. Можна пригадати і деякі дані про те, що Тегеран заявляв про інтерес отримати від Москви новітні ЗРК та берегові протикорабельні комплекси. А ще – в експертному середовищі також “гуляли” припущення, що РФ могла передати Ірану ядерні технології. Так це чи ні – питання нині для нас другорядне. Головне – це іранські ракети, які невдовзі можуть полетіти на голови українців.

Як неодноразово пояснював Юрій Ігнат, будь-які балістичні ракети та ракети, що заходять на ціль за балістичною траєкторією, – найнебезпечніші і найскладніші для перехоплення українськими силами ППО.

Технічні характеристики іранських ракет:

• Fateh-110:
  • на озброєнні – з 2002 року;
  • вага – 3,45 т;
  • маса бойової частини – 400−650 кг (залежно від покоління ракети, втім, для розуміння максимальна потужність БЧ іранської Fateh-110 у 2-2,3 раза більша, ніж у російської крилатої ракети типу “Калібр”, – ред.);
  • довжина – 8,86 м;
  • діаметр – 0,61 м;
  • дальність – до 300 км;
  • максимальна швидкість – 3−4 Маха (залежно від покоління ракети);
  • заявлений радіус відхилення від цілі – 3 м;
  • наведення – інерціальне/супутникове/електрооптичний термінал.

Транспортується і запускається Fateh-110 з переобладнаних вантажівок на платформі Mercedes-Benz (6x6). На кожній машині встановлена одна ракета.

• Zolfaghar:
  • на озброєнні – з 2017 року;
  • вага – 4,62 т;
  • маса бойової частини – 579 кг;
  • довжина – 10,3 м;
  • діаметр – 0,61 м;
  • дальність – до 700 км;
  • максимальна швидкість – 3 Маха;
  • заявлений радіус відхилення від цілі – 5 м;
  • наведення – інерціальне/супутникове.

Ракети Zolfaghar транспортуються і запускаються з переобладнаних вантажівок на платформі 8×8. На одній машині встановлено дві ракети.

БАЛІСТИКА З ІРАНУ МОЖЕ БУТИ НЕ ТАКОЮ НЕБЕЗПЕЧНОЮ, ЯК ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ, АЛЕ Є ОДИН ВАЖЛИВИЙ НЮАНС

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко вивчав історію створення цих ракет та питання, наскільки вони небезпечні для України.

За його словами, Fateh-110 створена на основі некерованої ракети Zelzal-2. А Zelzal-2 – на базі Zelzal-1.

“Саме Zelzal-1 дає нам можливість уявити собі, що таке Fateh-110 у її нинішньому вигляді. Справа в тому, що розробка Zelzal-1 зрушила з мертвої точки в Ірані, обкладеному санкціями та обмеженому ракетними технологіями, після того, як Ісламській Республіці було поставлено китайські ракети CSS-8”, – розповідає військовий експерт.

CSS-8, також відома як Project 8610, була тактичною балістичною ракетою класу “земля-земля”.

“Основа CSS-8 – радянська ракета С-75 “Десна”, яку дещо переналаштували: із завдання ударів по повітряних об'єктах – на удари по поверхні”, – додав пан Коваленко.

Відмінна особливість цих ракет – здійснення пуску під нахилом.

“Zelzal-1 повторювала характеристики китайських ракет, а саме дальність польоту до 200 км, а маса бойової частини - близько 500 кг. Але не лише CSS-8 вплинула на розвиток ракетної програми Ірану, – звертає увагу оглядач групи “Інформаційний спротив”. – Zelzal-1 увібрала в себе й особливості іншої радянської ракети, а саме тактичної 9К52 “Луна-М”. Таким чином, іранська ракетна програма – це, по суті, симбіоз радянських технологій із китайською модифікацією. Але як не дивися на цю субстанцію, це саме “коктейль” із 9К52 “Луна-М” та С-75”.

До чого це все? А до того, що іранські вироби, вважає Олександр Коваленко, можуть мати ті ж уразливі місця, що й радянські прототипи. Навіть незважаючи на модернізацію.

“Fateh-110 ґрунтуються на технологіях більш як півстолітньої давності”, – підкреслив він.

Складніше з ракетою Zolfaghar, яка має дещо кращі характеристики. Вона б’є дальше і точніше...

“Найбільшу проблему нашим ППО становлять Zolfaghar. Ці ракети мають бойову частину масою 579 кг, яка відокремлюється при заході на ціль, що ускладнює її виявлення, відстеження та знищення”, – розповідає військовий експерт.

До речі, в цьому плані Zolfaghar навіть обійшли “Іскандери”. У росіян ракета цілісна, вона статична.

Ще одне питання – швидкість цих ракет.

“Близько 4М. Через це знижується ефективність ЗРК, що застосовують ЗКР (зенітні керовані ракети, – ред.) із меншою швидкістю. Загалом будь-яку балістичну ракету складно перехоплювати, але можливо”, – додав пан Коваленко.

Підсумовуючи, він зазначив, що іранські ракети – це щось середнє між ТРК “Точка-У” та ОТРК “Іскандер”, втім, зі своєю специфікою. “Розробка алгоритмів протидії нашими ППО проти них потребуватиме часу, але було б набагато краще, якби партнери поспішили надати нам більше ЗРК, які здатні ефективно боротися з балістичними цілями, а саме – Patriot і SAMP/T, які Україна має в дуже обмеженій кількості”.

Оглядач не виключає, що після отримання іранських ракет Росія застосовуватиме Fateh-110 у ближніх зонах, з найменшою концентрацією ППО, а Zolfaghar – значно більшою площею тилової України, де немає засобів ППО, здатних перехоплювати ці ракети. Хоча заради експерименту можуть спробувати прорвати ешелоновану ППО Києва.

“Росія цілком може запускати ці ракети з району Бєлгорода чи навіть з більшої відстані і завдавати ударів по території України, – вважає пан Коваленко. – І хоча жодної ракети іранського виробництва по Україні застосовано не було, але це “поки що”. Адже й справді, Тегеран, за прикладом Пхеньяна, безкарність поставок боєприпасів якого Росії стала показовою, міг піти на поставки”.

Ще менше оптимізму у військового експерта Дениса Поповича, який інформацію про нібито передачу 400 іранських балістичних ракет РФ називає “найбільш паскудною за останні кілька місяців”.

“Для розуміння: якщо показник ураження однієї повітряної цілі однією ракетою МІМ 104 для ЗРК Patriot складає приблизно 0,8 (де 1 – це 100%), то треба мати 800 протиракет, щоб збити ці 400. Ні, це не означає, що не може бути співвідношення один до одного. Просто для гарантованого ураження треба розраховувати пропорцію у 2 зенітні ракети на одну балістичну”, – акцентує пан Попович.

Чи є у нас 800 ракет для ЗРК Patriot? Експерт називає це питання “близьким до риторичного”. Особливо, враховуючи ситуацію, яка склалася у Конгресі США.

“Поки республіканці відпочивають, сюжет закручується... Та навіть якщо Америка проголосує 61 мільярд для України – є ще один нюанс. Ракета Zolfaghar не є моноблочною. У неї роздільна бойова частина. Тобто, в якийсь момент утворюється не одна повітряна ціль, а дві. І це ще більше ускладнює перехоплення і без того непростої цілі, потенційно збільшуючи розхід зенітних ракет, – застерігає Денис Попович. – І я б не пащекував щодо того, що точність іранських ракет може наближатись до точності польоту телеграфного стовпа. По-перше, далеко не факт. А, по-друге, навіть якщо коефіцієнт кругового відхилення у неї складає 500 на 500 метрів, то замість умовного складу чи заводу вона падатиме на житлову забудову”.

Що у підсумку?

Чи будуть нові цілі – Fateh-110 і Zolfaghar – важкими для Повітряних сил ЗСУ? Очевидно, що так. Але не забуваймо, що ми спершу мали проблеми й з дронами-камікадзе типу Shahed-136, які, однак,  навчилися збивати. Власне, як і різноманітні путінські “вундерваффе” – ракети “Кинджал” та “Циркон”. Так, це вдається нам не завжди. Тим не менш, хоч іранська балістика і має свої особливості, та ми будемо вчитися їй протидіяти. І навчимося. Звісно, не без допомоги партнерів, від яких ми чекаємо додаткові ракети ППО, пускові установки й батареї Patriot, SAMP/T і не тільки.

Мирослав Ліскович. Київ