Пам’яті бойового медика Діани Вагнер (позивний «Змія»)
Діана приїхала в Україну, про яку раніше лише читала в новинах, невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення: у березні 2022 року вона привезла зі Львова до Києва гуманітарну допомогу - ліки та медичне приладдя. І залишилась.
Спочатку про те, щоб вступити до лав ЗСУ, дівчина не думала, воювати не збиралась, адже вважала себе «невійськовим типом», навіть фільмів про війну ніколи не дивилась.
Приєднатися до української армії Діана вирішила після того, як на власні очі побачила наслідки окупації та масштаби злочинів російських військових. Відразу після звільнення Київщини вона допомагала іноземним журналістам як водій, тому бачила, що накоїв «рускій мір» у Київській та Чернігівській областях. Вдячність місцевих жителів і жахи війни, свідком яких вона була, усвідомлення звірств Росії на окупованих територіях перетворили німкеню з добровільної помічниці на активну захисницю. «До біса лікування симптомів. Давайте усунемо першопричину», - заявила жінка в інтерв’ю восени 2022 року.
Німкеня, яка до приїзду в Україну не мала жодного бойового досвіду, у червні 2022 року, на початку Ізюмської кампанії, стала солдатом підрозділу «Карпатська Січ» (який спочатку був сформований як добровольчий підрозділ і згодом інтегрований до регулярної армії). До цього Діана пройшла двомісячну підготовку: вчила ази військової справи, а також українську, адже до приїзду в Україну зовсім не знала мову.
Спочатку молода жінка опинилась у піхоті, в окопах на передовій, разом з іншими іноземцями-добровольцями, і лише згодом почала виконувати завдання бойового медика. Можливо, в хаосі перших місяців війни місцеве начальство просто не повідомило про базову медичну підготовку.
На батьківщині, в Бонні, Діана вивчала медицину, але не завершила навчання. Працювала репетитором математики, латинської та німецької мов, а також вебдизайнером. Невдовзі перед війною РФ проти України переїхала зі своїм чоловіком Карлом, розробником програмного забезпечення, до Галле, де знову вступила до університету, цього разу - щоб вивчати математику.
Рішення дружини воювати на боці України Карл зрозумів і підтримав. «З одного боку, я хотів, щоб вона повернулася. З іншого боку, вона робила те, у що твердо вірила – боролася за свободу Європи, не тільки України. Вона заплатила своєю кров'ю за свободу, яку на Заході часто сприймають як належне», - розповів чоловік Deutsche Welle. Після війни подружжя планувало жити почергово у Німеччині та Україні.
Діана загинула під час артилерійського обстрілу біля Сватового на сході України наприкінці січня 2024 року, намагаючись евакуювати поранених колумбійських солдатів. Їй було 36 років.
У Києві попрощалися з бойовим медиком Діаною Вагнер / Фото: Руслан Канюка, Укрінформ
Поховали жінку на Алеї слави Лук'янівського цвинтаря у Києві. Рідні вирішили за правильне залишити Діану з товаришами, з якими вона воювала пліч-о-пліч. «Вона була захоплена справою. Вона була настільки ангажована, що віддала там своє життя. Ми будемо раз на рік їздити до Києва, відвідувати її», - сказала DW мама Улла Вагнер.
Вічний спокій Захисниці!
Фото з відкритих джерел
