Пам’яті вчителя фізкультури, Героя України Сергія Кулика (позивний «Боцман»)
Сергій Кулик народився 4 вересня 1967 року в селі Верещиця Яворівського району на Львівщині. Після закінчення школи вступив до Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту, бо дуже любив спорт і мріяв передати своє захоплення дітям. Упродовж 25 років був вчителем фізкультури у селі Старичі, де й проживав.
- Учні обожнювали його, - розповідала мама Стефанія Кулик. - Я так гордилась, коли вони та їхні батьки при зустрічі казали: «Який ваш Сергій Григорович добрий, порядний. Спасибі за його виховання. Наші діти хочуть бути схожими на нього». Він у мене був такий: що не попрошу, Сергій завжди слухався. Там дуже великі серце та душа, про кожного він піклувався, тільки не про себе.
У 2014 році, після початку російсько-української війни, Сергій не міг всидіти вдома.
- На війні під Зеленопіллям вбили Юрія Костіва - учня Сергія. Важко він переживав цю втрату, після чого зібрався та поїхав у військкомат. Син мені заявив: «А що я скажу дітям, коли вони запитають: «А що, Сергію Григоровичу, ви тут розказуєте про патріотизм, а самі вдома відсиджувались? Ви мужик чи ні?», - додає пані Стефанія.
На той час чоловік мав двох дорослих доньок, які вже створили свої сім’ї. Не вагаючись, у серпні 2014 року він вирушив на схід України у складі 24-ї окремої механізованої бригади. Згодом Сергій перевівся до 54-ї бригади, до грудня 2016 року виконував завдання у Донецькій та Луганській областях.
Сергій у молоді роки проходив службу на Чорноморському флоті, тому на фронті отримав позивний «Боцман». Спочатку був навідником-оператором БМП, згодом - кулеметником. Підрозділ Сергія утримував легендарний 29-й блокпост на Бахмутській трасі, біля села Новотошківське - одну з найгарячіших точок у перші роки війни. Утримуючи 94 дні цю позицію, українська армія не дозволила ворогу пройти в бік Сєвєродонецька, а звідти - до Лисичанська і на північ Луганщини.
- Найстрашнішим для нього було хоронити побратимів. А ще він дуже боявся полону. Завжди мав при собі гранати. Бо ніколи б не здався - готовий був разом із собою забрати кількох московитів…, - писали про Сергія журналісти інформаційного агентства АрміяInform.
Після демобілізації чоловік не повернувся до викладацької діяльності в школі, адже пережив на війні чимало. Пішов працювати сержантом-інструктором у артилерійському підрозділі до Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. «Боцман» переймав досвід від американських та канадських військових, а потім передавав його нашим воїнам.
24 лютого 2024 року штаб-сержант Сергій Кулик одразу долучився до товаришів й знову став на захист Батьківщини. Із побратимами захищав Гостомель, щоб не дати ворожій навалі прорватися до столиці.
3️ березня, під час звільнення міста від російських військ, у складі батальйонної тактичної групи Сергій вступив у бій із противником, який атакував чисельною силою.
- Українцям було надзвичайно важко стримувати рашистів. Було прийнято рішення відступати. «Боцман» розумів - щоб відділення відійшло у безпечне місце, потрібен час. Сергій Григорович прийняв вогонь противника на себе…Діставши кульових поранень, продовжував прикривати передислокування бійців. Невдовзі його хоробре серце перестало битись…», - зазначили у Міноборони України.
Своїми рішучими діями «Боцман» забезпечив виконання поставлених перед особовим складом завдань, не допустив проникнення диверсійно-розвідувальних груп. Ціною власного життя він зберіг підлеглий особовий склад.
- Це була найкраща, найдобріша у світі дитина. Такої в мене вже більше не буде ніколи. Забрала клята війна, - розповідала журналістам мама Героя.
- Війна забирає тих, хто щиро і безкорисливо любить свою Батьківщину, хто готовий до останнього подиху, до останньої краплі крові боронити її від орди. Веселий, товариський, із чудовим почуттям гумору, завжди готовий прийти на допомогу, улюблений вчитель своїх учнів, - таким залишиться у пам'яті Сергій Григорович, - написали колеги Сергія зі Старицької ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Юрія Костіва.
Сергія Кулика поховали у рідних Старичах 14 березня, в День українського добровольця.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі штаб-сержанта Сергія Кулика удостоєно званням Герой України (посмертно).
28 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» донькам та дружині загиблого воїна.
На фасаді Старицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст ім. Юрія Костіва на честь Героя відкрили меморіальну дошку. Щоби підростаюче покоління ніколи не забувало вчителя, який ціною власного життя виборював для них щасливе майбутнє.
Вічна пам'ять і слава Захисникові!
Фото з відкритих джерел
