Пам’яті старшого прапорщика ЗСУ Темура Юлдашева (позивний «Тренер»)

Темур Юлдашев (позивний "Тренер") народився в Луганську 11 березня 1969 року. Служив у Південній групі військ в Угорщині, а коли радянські війська почали виводити з країн «соцтабору», повернувся до рідного міста.

Темур займався пауерліфтингом і чимало досяг у цьому виді спорту: став чемпіоном світу, тричі чемпіоном Європи, здобував перемоги у національних змаганнях. Військовослужбовець Сергій Шакун розповідає, що тренувався саме у Юлдашева.

– Він був тренером у спорткомплексі «Динамо», я разом із ним займався в залі. Темур відрізнявся яскраво вираженими проукраїнськими настроями, підтримував усі наші теми, які ми просували на Луганщині. Під час Майдану він неодноразово виступав біля пам’ятника Шевченку. Коли почалася ота «русская весна», він відкрито виголошував свою позицію, казав, що нам треба готуватись до нападу москаля. Коли постало питання щодо створення батальйону поліції особливого призначення Луганської області, я запропонував, щоб його очолив Юлдашев. Він погодився. Темур – добряк. Душа, людяний. Коли він був тренером, вишикувалася черга бажаючих займатись саме в нього, – Темур дуже добре контактував.

У батальйоні поліції “Тимур”, який очолив чоловік, зібралося понад 100 осіб. Навесні 2014 року Темур став головою Штабу народної самооборони Луганська. Багато очевидців подій, коли "Тренер" потрапив до полону, дотримуються думки, що його зрадили. Так, 28 квітня 2014 року три десятки добровольців виїхали до Щастя, де на той час розташовувалась школа міліції, аби провести на її базі тренування. Чому міліцейське керівництво відправило їх туди, хоча в самому Луганську існували десятки місць для подібних заходів, можна лише здогадуватись.

У Щасті на них чекав чималий натовп. До великої крові не дійшло, хоча перші стусани вже почалися. Командир запропонував бандитам обмін: ті відпускають його бійців, натомість він погоджується залишитись у заручниках. Бандити погодились, і Темура відвезли… до будівлі нещодавно захопленого обласного управління СБУ. Ще один доказ, що напад у Щасті стався геть невипадково – інакше бранця залишили б у місті.

– Я займався у нього в клубі, – каже співголова ГІ «Права Справа», історик і воєнний експерт Дмитро Снєгирьов. – Незважаючи на свої чемпіонські титули, жодної «зірковості» у нього не було. Абсолютно рівно ставився до всіх – від початківців до майстрів. На момент формування батальйону проявив яскраві лідерські якості і зумів сформувати в нашому місті поліцейський підрозділ, хоча сам був військовим. Плюс харизма. Він постійно був на позитиві, жартував. Сильна, вольова впевнена в собі людина. У полоні поводився гідно. Жодних претензій до його поведінки не було, – окупанти теж ставились до нього з повагою. Сам момент затримання… його здали. Я йому казав… Юлдашев був глибоко віруючою людиною. Що ще можна сказати: він прикривав Філарета під час освячення Свято-Троїцького кафедрального собору.

…У полоні Темур провів 35 днів. Вийшов на волю і нових бійців набирав у батальйон вже на заході України. У серпні він захищав Савур-Могилу в групі полковника Ігоря Гордійчука.  Останні дні оборони кургану наші воїни провели у повному оточенні. Наказ про відхід надійшов 24 серпня. Того дня Темур Юлдашев і солдат Володимир Бражников загинули в бою.

Загиблих українців ворог поховав у безіменній могилі на околиці села Петрівське. Тіло Темура було ексгумовано місією «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). Згодом був опізнаний за експертизою ДНК. 26 травня 2015 року командира батальйону «Тимур» поховали на Лук’янівському військовому кладовищі.

Чоловік був одружений, виховував п’ятьох дітей. Молодший син Арістарх – випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Темур нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Він також є кавалером недержавного ордену «Народний Герой України». Про нього пам’ятають друзі, земляки, бойові побратими. До повномасштабного вторгнення в Попасній щороку проводили турнір з пауерліфтингу, присвячений пам’яті Темура Юлдашева.

У 2021 році Попаснянській дитячо-юнацькій спортивній школі було присвоєно його ім’я.

Шана і слава Воїну!

Фото з відкритих джерел, перше фото - Радіо Свобода