Які фактори впливають на ситуацію на фронті
Російський тоталітарний режим довго готувався до повномасштабного вторгнення в Україну. Накопичивши значні ресурси, Кремль, після невдалого бліцкригу навесні 2022-го, зміг перелаштуватися на довгу та виснажливу війну. Ресурси фонду національного добробуту РФ, куди ворог системно відкладав нафтодолари, тепер реінвестують у ВПК. Їхні військові заводи нині працюють значно інтенсивніше, ніж до війни.
Водночас європейські виробники озброєння та техніки після завершення «холодної війни» впродовж тривалого часу не отримували великих замовлень. Окрім росіян, ніхто не готувався до довготривалих війн. Оборонна промисловість України та наших західних партнерів не була розрахована на безпрецедентну інтенсивність бойових дій в Україні впродовж більше двох років війни на величезній лінії фронту. А розгін виробництва, розгортання нових потужностей – процес не одномоментний. Війна Росії в Україні – наймасштабніша з часів Другої світової війни і потребує величезних ресурсів.
Після двох років повномасштабної війни росіяни мають ще значну військову потугу. І це при тому, що їхні запаси зброї швидко вичерпуються через величезні втрати на полі бою. З моменту останньої зустрічі в форматі «Рамштайн» (з 14 лютого минуло трохи більше ніж місяць) Сили оборони України знищили 12 російських винищувачів-бомбардувальників, один А-50, понад 350 танків та майже тисячу ББМ противника. Але, незважаючи на величезні втрати на полі бою, у росіян залишається суттєва перевага у кількості озброєння та техніки завдяки запасам зразків ОВТ радянського виробництва. Так, Сили оборони України від початку широкомасштабного вторгнення знищили понад 10600 (!) артилерійських систем росіян. Але це – менше ніж половина від їхніх запасів.
КОЗИРІ РОСІЯН
Росія оцінила нинішні виробничі можливості України та країн союзників і використовує свою перевагу у боєприпасах, фактично не зменшуючи інтенсивності вогню. Від початку 2024 року перевага в артилерійському вогні вздовж лінії фронту становить 7:1 на користь ворога. У Кремлі розраховують, що їм вистачить снарядів для домінування на полі бою ще на тривалий час. Цей вогневий вал забезпечують не лише російські заводи. Північнокорейський режим допомагає росіянам з озброєнням у значній кількості.
Російська бойова авіація домінує у небі. Ворожі винищувачі активно застосовують по наших позиціях на лінії бойового зіткнення та прифронтових районах керовані авіаційні бомби. Від початку поточного року (за 77 діб) літаки противника скинули на наші позиції понад 3500 авіабомб, що у 16 разів більше порівняно з 2023-м.
Переламати домінування росіян у повітряній війні мають довгоочікувані F-16, що підвищить можливості Сил оборони України на землі. Але наразі ситуація така, що у нас ще немає F-16, а запаси боєприпасів певних номенклатур падають до критичного рівня. Ці та інші фактори ускладнюють Силам оборони України виконання завдань з відсічі агресору.
ВОНИ НЕ ЗУПИНЯТЬСЯ!
Ще один вагомий козир окупантів – величезний ресурс живої сили. Людей, що свідомо йдуть вбивати українців, і багатомільйонна маса росіян, які підтримують агресивну війну своєї країни проти України. Путіну вдається зберігати контроль над інформаційним простором Росії.
Ті, хто спостерігає зростальну статистику втрат росармії у війні з Україною і думає, що вони мають зупинитися, помиляються. Вони не зупиняться! Бо солдати в Росії – це розхідний матеріал. Підтвердження того – просування росармії до Бахмута, потім – Авдіївки. Росіяни зазнали величезних втрат під час «м’ясних» штурмів цих міст.
Жорстоке ставлення до життя своїх солдатів – це найстрашніша зброя Кремля. З моменту останньої зустрічі в форматі «Рамштайн» росармія втратила в Україні понад 32000 своїх військових, а загалом вже понад 431000. Але ні Путіна, ні російських командирів величезні втрати своїх людей не зупиняють.
Без сумніву, через деякий час після імітації виборів у Росії Путін пожене своїх нових солдатів уперед, з новою люттю. Він накаже провести наступну примусову мобілізацію, збере нових найманців із третіх країн. На початку свого нового президентсько-диктаторського терміну він захоче більше перемог на полі бою в Україні, більше страху для європейців. Перед тим як ця нова хвиля російських «мобіків» опиниться на фронті, у нас може буде певний час для мобілізації сил – підсилення бригад, створення резервів.
КОЛИ РОСАРМІЯ ПОЧНЕ ВИДИХАТИСЯ?
Саме ці два фактори – багато зброї та солдатів – нині дають змогу Росії сподіватися на довгу війну, яка, за їхніми очікуваннями, має принести їм успіх. У цьому контексті виникає запитання: «Скільки часу Росія демонструватиме військову потугу і що необхідно зробити, щоб наблизити момент, коли агресор зіштовхнеться з дефіцитом озброєння?».
У мене єдина відповідь – необхідно прискорити нинішні темпи втрат окупантів.
Для цього Силам оборони України надважливо збільшити вогневу міць. Так, ми ще багато у чому залежні від наших союзників. Нам треба більше сучасної західної зброї за широкою номенклатурою. Наприклад, коли ми маємо достатньо далекобійних високоточних ракет, якими вражаємо позиції ворога на значну глибину, це дає нам можливість постійно завдавати ударів по тилових базах ворога, максимально ускладнювати постачання боєприпасів, тобто знижувати потенціал їхніх передових підрозділів, зокрема артилерійських.
Очевидно, ми не можемо змагатися з росіянами у кількості танків, артилерійських стволів, солдатів. Тому я акцентую увагу на сучасних зразках зброї, яка потужніша, точніша за російські зразки, а отже – ефективніша. Велика дальність і точність завдання ударів – це ключові фактори.
УКРАЇНСЬКОМУ СОЛДАТОВІ ПОТРІБНІ СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ ВІЙНИ
Попри складні реалії сьогодення, у мене є підстави для оптимізму щодо розвитку ситуації. У США та європейських країнах об’єктивно оцінюють ситуацію і загрози з боку нинішньої Росії. Єдиним запобіжником від тривалої та більшої війни є надання Україні необхідної військової допомоги – це вже не теорема, яку потрібно доводити. Це – аксіома.
У тому контексті маю великі сподівання на ухвалення важливих для України рішень щодо надання нових пакетів військової допомоги під час найближчого засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн». Попри проблеми з виробництвом боєприпасів у світі, ми мусимо з нашими партнерами знайти можливості забезпечити Сили оборони всім необхідним.
Без сучасних інструментів війни важко розраховувати на суттєві переміни на фронті. Нам потрібні передусім системи ППО, літаки, ракети дальнього радіусу дії, снаряди, особливо калібру 155 мм, сучасні системи РЕБ, тощо.
Результат цієї війни насамперед залежить саме від українського солдата на полі бою та конвеєра зброї наших союзників.
Наші воїни вже здивували світ своєю стійкістю, мужністю і вмінням воювати. Про це говорить і кількість спалених російських танків, збитих ворожих військових літаків, і знищених кораблів чорноморського флоту. Мусимо і далі битися. Багато українців щодня приходять до рекрутингових центрів бригад по всій Україні. Надважливо, щоб в кожного і кожної з цих вмотивованих захисників та захисниць у руках була сучасна зброя, яка забезпечить технологічну перевагу над ворогом і наблизить перемогу України. Перемогу вільних демократій над авторитарною тиранією.
Іван Гаврилюк, генерал-лейтенант, заступник Міністра оборони України
Перше фото: ЗСУ
