Тиждень «обмеженої воєнної операції» на російському прикордонні

Рівно тиждень тому, у вівторок, об’єднані сили російського спротиву, які діють у союзі із ЗСУ, оголосили про визвольний похід на територію Курської та Бєлгородської областей Росії.  Цей контингент складається з Легіону «Свобода Росії», Російського добровольчого корпусу та Сибірського батальйону. Тоді заявляли, що підрозділи йдуть на російські «вибори», щоби «показати свій вибір». Тепер путінський електоральний спектакль закінчився, проте воєнні дії ЛСР-РДК-СБ тривають. Тому варто поглянути на них у нових умовах і проаналізувати зроблене.

До речі, десь із четверга і особливо п’ятниці самі учасники походу почали використовувати термін «обмежена воєнна операція». Спочатку нарівні з «визвольним походом», а потім чимраз частіше та окремо. У цьому можна побачити елемент дзеркального тролінгу з приводу путінської «спеціальної воєнної операції»: мовляв, на ваше СВО є наше ОВО. Але, будьмо відверті, саме така назва нині найбільше відповідає дійсності на тактичному рівні. Що, звісно, не скасовує устремління до визвольного походу як стратегічної мети.

ЗАСІДАННЯ РАДИ БЕЗПЕКИ РФ – СТИЛІСТИКА КОНАШЕНКОВА

Розглядати цю історію непросто, оскільки до «туману війни» тут додається секретність разом із «білим шумом» для заплутування країни-агресора. Тому пропоную розпочати з критичного аналізу заяв і повідомлень нашого ворога.

Перші дні після початку бойових дій на цьому напрямку російська влада та ЗМІ їх переважно замовчували або ж давали заспокійливі повідомлення, суть яких була в тому, що майже нічого не сталося. Але коли підійшов час голосування у три останні дні «виборів», стало зрозуміло, що замовчувати це все, включаючи обстріли обласного центра Бєлгорода, далі неможливо. Тому в п’ятницю, 15 березня, Путін провів спеціальну оперативну нараду із постійними членами Ради безпеки. Це дало героїко-патріотичний контент для російської пропагандистської обслуги, в якому, втім, були названі конкретні цифри, об’єкти, напрямки. Тому й нам є що розглянути. Наприклад, поданий Шойгу звіт, зачитаний Путіним:

«Сили та засоби, застосовані противником, склали понад 2,5 тисячі особового складу, 35 танків, близько 40 бойових броньованих машин. На жодному з напрямків противник успіху не мав. Скрізь відкинутий і відійшов, а точніше, втік з великими втратами: серед особового складу – близько 60%, за бронетехнікою – понад 50%».

Перепрошую за довгу цитату, тим більше написану тими ж фентезійними спічрайтерами, що й у сумнозвісного генерала Конашенкова. Заявлені втрати виглядають абсолютно неймовірними – 1,5 тис. бійців (з них 500 – безповоротні, як заявлялося в повідомленні російського міноборони, скороченому Путіним), 18 танків, 23 бойові броньовані машини (з того ж повідомлення МО РФ). Де ж це все, чому не сфотографували, не показали відео, тим більше, якщо супостат нібито «відійшов, а точніше, втік»? Риторичне запитання. Насправді ж російська сторона показала тільки один підрив танка на міні та загибель кількох військових. Останнє відео погане, «мутної» якості, з незрозумілою локалізацією та некоректним монтажем. Отже – брехня.

ВІД ПРОТЕСТУ НАВАЛЬНЕНЦІВ – ДО ОПОРУ ДОБРОВОЛЬЦІВ

А от заява вже не Шойгу, а власне путінська, з політичними термінами та оцінками:

«Починаючи з 12 березня цього року і досі противник, використовуючи головним чином спецпідрозділи, іноземних найманців та сили підтримки ЗСУ, здійснив кілька спроб виходу та закріплення на нашій території».

Тут найголовніше те, як Путін визначає противника: «спецпідрозділи, іноземні найманці та сили підтримки ЗСУ». Як бачимо, він категорично не хоче визнавати російськість існуючих підрозділів, акцентовану в ЛСР і РДК, та багатонаціональну антиколоніальність СибБату.

Що це нагадує? Те, як довгі роки Путін не хотів називати прізвище Навального, ніби боячись, що самими цими звуками збільшить його силу. Тоді навальненці випустили цілу брошурку дотепних евфемізмів на ім’я опозиціонера. Що ж, тепер можна починати збирати список путінських словесних замінників для визначення російських визвольних сил. Початок покладений, запам’ятаємо: «головним чином спецпідрозділи, іноземні найманці».

І тут же, якщо вже навели аналогію, треба підкреслити принципову різницю: Навальний повернувся в Росію 2021 року беззбройний і беззахисний. Тому в протистоянні з безчесним, безжальним диктатором був приречений на загибель. Та навіть за такого розкладу слово «Навальний» Пу вперше спокійно вимовив лише минулого понеділка, за місяць після вбивства того.

Бійці ЛСР-РДК-СБ – інша справа. Ці люди мають зброю, якою чудово вміють користуватися. Тому боятися їх, не вимовляючи справжнє ім’я, Путіну доведеться набагато довше. Можна сказати – боятися до смерті.

ДИВИМОСЬ НА МАПУ, ЩОБ РОЗУМІТИ, ДЕ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ

І знов повернемося до слів Путіна, широко тиражованих, прямо чи опосередковано, російською пресою:

«Було здійснено цілу низку диверсійних <…> атак: чотири на бєлгородському та одна на курському напрямку – з метою виходу та закріплення на російській території».

Як бачимо, Путін не став переобтяжувати себе та інших географічними назвами. Але ми собі дозволимо попрацювати над цим, для чого знову доведеться звернутися до більш повної версії повідомлення від російського міноборони, де наведені напрямки ударів, чи, точніше сказати, входження російських добровольчих підрозділів, союзних нам, на територію Росії.

Бєлгородські напрямки. Перший – від українського селища та станції Одноробівка (Харьківська область) у напрямку російського селища Головчино на північний схід від районного центру Грайворона. Другий – в районі села Сподарюшине на захід від Грайворона. Третій – село Козинка, яке фактично є прикордонним продовженням того самого райцентру Грайворон (тут з російського боку розташований КПП «Грайворон»). Якщо покласти це на мапу, то бачимо, як три напрямки з різних боків виходять на Грайворонський район Бєлгородської області… Четвертий – в кількох десятках кілометрів на схід від названих, біля КПП «Нехотіївка» на автодорозі Харків-Бєлгород, яка є складовою траси високого рівня Е 105.

В Курській області напрямок входження один – смт Тьоткіно, яке знаходиться неподалік кордону та з трьох боків оточене українською територією, що зручно для проникнення (окрім західних заболочених околиць).

ЗІСТАВЛЯЄМО З ІНФОРМАЦІЄЮ, НАДАНОЮ ЛСР-РДК-СБ

А тепер почитаємо Телеграм-канали Легіону «Свобода Росії», Російського добровольчого корпусу та Сибірського батальйону. З інформації, яка міститься в них, бачимо, що було проникнення в Тьоткіно (та підрив там трьох складів б/к), в Козинку,  а також в селище Горьковський (це в двох кілометрах від кордону з боку Одноробівки в напрямку Головчиного).  Яка ситуація наразі в цих населених пунктах, – невідомо – «туман війни»: можливо, частковий контроль, бої, входження та виходи. Інші пересування бійців ЛСР-РДК-СБ подані без локалізацій, тому встановити, де вони відбуваються, неможливо.

Разом з тим можна побачити на відео, як добровольці здійснюють полювання на «жирну здобич», військову техніку путінської армії, з відстані – за допомогою дронів… При цьому загальне враження таке, що ворогом враховані уроки рейдів минулих походів російських добровольців, внаслідок чого охорона кордону посилена. В таких умовах тактика, пунктирно окреслена вище, може здаватися оптимальною.

Показовим при цьому є те, що серед полонених, захоплених добровольцями, є офіцер, командир взводу старший лейтенант Олексій Колотов (сталося зранку 15 березня). А от протилежних прикладів немає. Корисно також подивитися досить відверту розмову з ним Дмитра Карпенка (Апостола) та Деніса Нікітіна (Рекса). Це не тільки про поточні бойові дії, а взагалі – світоглядні питання, важливі для розуміння того, що діється в головах російських окупантів.

У понеділок ЛСР-РДК-СБ звітували про тижневі підсумки «обмеженої воєнної операції». Порівняємо їх з шойгу-путінськими даними. Там говорилося про 500 людей безповоротних втрат і 1000 поранених (які зручні кругленькі цифри) за три дні. В нашому випадку заявлено про 613 безповоротних, а також 829 «санітарних» втрат у противника. Але не за три, а за шість днів бойових дій! Це, звісно, більше схоже на дійсність.

Отже, оголошений режим ОВО, «обмеженої воєнної операції», триває, пішов другий тиждень. Росія продовжуватиме відчувати напруження на кордоні.

ФОРУМ ПІДТРИМКИ РОСІЙСЬКИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ + ФОНД «24/02»

Так вже випало, що в неділю, в останній день путінських «виборів», подзвонив чи написав у месенджерах кільком знайомим з російської емігрантської опозиції. Обидва сказали, що за цим спектаклем не слідкують, а знаходяться зараз у Києві з більш важливою справою.

По тому стало відомо, що малося на увазі. Як виявилося, 17 березня в українській столиці відбувся Форум підтримки російських добровольців. На ньому був підписаний Меморандум про підтримку російських добровольців, які воюють проти путінського режиму, за визволення РФ з-під нього.

Тут же варто перерахувати запропоновані способи такої підтримки (нагадаю, що це написано для росіян та від імені росіян):

- вступ до лав добровольців: це справа росіян – боротися за свою свободу, ми не повинні чекати, доки українці поборють за нас путінізм. Закінчення розв'язаних Кремлем воєн неможливе без знищення путінського режиму, і це завдання всіх росіян;

- надання військової, фінансової та інформаційної допомоги борцям за свободу;

- надання гуманітарної допомоги добровольцям та їхнім сім'ям;

- інші способи, що сприяють поваленню режиму Кремля».

Особливо сподобався останній пункт, який залучає всіх до креативності.

Також заявлено про створення благодійного фонду «24/02» для «забезпечення конфіденційності та прозорості передачі допомоги військовим-добровольцям». Він заснований та керований «дружинами російських добровольців, які борються за незалежну Україну та вільну Росію». (І це якраз той випадок, коли обидва сенси українського слова «дружина» гармонійно співіснують).

Створення, розвиток, розгалуження подібних ядер не просто протесту, а опору диктаторському агресивному режиму неможливо переоцінити. За ним – майбутнє.

Олег Кудрін, Рига