Памʼяті захисника України Руслана Дєлова

З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан захищав Україну. Разом із побратимами боронив Бахмут і Запорізьку область.

Чоловік родом із Павлограда Дніпропетровської області. Працював підземником на шахті та любив подорожі. Дівчина Руслана Анжела згадує про нього, як про надзвичайно щиру та добру людину, патріота, який не міг залишатися осторонь та одразу пішов боронити країну.

“24 лютого мало бути для нас звичайним днем. Ми мали б прокинутися і піти на роботу, але сталося все трохи інакше. У Руслана якраз мав бути екзамен з підвищення кваліфікації, який він, до речі, склав, бо був дійсно відповідальною людиною”, - додає дівчина.

“Склав і пішов воювати”, - уточнює Анжела.

Дівчина згадує події того дня, шок та розгубленість, що робити далі. Коли Руслан повернувся з іспиту, йому зателефонували з військової частини, повідомили, що він стоїть у них в резерві та має зʼявитися протягом двох діб.

“Він не зміг чекати чи ховатися, хоча я просила не йти, доки не надішлють повістки - не послухав. Руслан одразу виконав наказ і пішов боронити нас на фронт, з ним пішли ще четверо наших друзів, які стали його побратимами”, - розповідає Анжела.

26 лютого 2022 року Руслан поповнив ряди захисників України та був направлений до військової частини №3024 Національної гвардії України у Павлограді. Брав участь у будівництві оборонних споруд, чергував на блокпостах міста.

“Буду чесною, не хотіла його відпускати. Досі шкодую, що дала йому тоді піти. З цього все почалося, вперше ми так довго не бачились, майже місяць”, - розповідає дівчина.

5 лютого 2023 року чоловіка перевели до 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан», в роту розвідки спеціального призначення, де він став розвідником- радіотелеграфістом. Вже за кілька тижнів після цього разом із побратимами поїхав боронити Бахмут, саме тоді там точились запеклі бої. Влітку 2023 року Руслана перевели на Запорізький напрямок.

“Пам’ятаю перше його бойове завдання в місті Бахмут, сказав, що пішов на добу, не було вже дві. Я місця собі не знаходила. Телефон обірвала всім, кого знала. Всі казали, що вони ще на завданні, потрібно чекати. Дві ночі я не спала, просто сиділа над телефоном, переконуючи себе, що з ним все добре. Памʼятаю, вже йшла третя доба, дзвонить телефон і коханий каже: «Я живий». Моїй радості просто не було меж”, - ділиться спогадами Анжела.

Попри небезпеку та відстань Руслан намагався постійно тримати звʼязок з дівчиною та навіть влаштовував їй сюрпризи.

“Я дуже люблю Різдво, завжди хотіла зустріти його у Львові, але ніяк не виходило. Воєнний стан, Руслан на службі, майже рік без відпустки, лишається кілька днів до Різдва. І тут стається неочікуване: дзвінок від нього, сказав, аби збирала речі і наступного дня маємо квитки на потяг “Дніпро-Київ”. Розуміння, що буду поруч з коханим 10 днів, було найціннішим. Попри всі труднощі я досі не розумію, як йому вдалося взяти відпустку на свята, він виконав мою мрію”, - згадує дівчина.

За її словами, схожих ситуацій було багато. Руслан завжди давав зрозуміти, що турбується і готовий захистити у будь-який момент.

На жаль, чоловік загинув 14 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, отримавши важкі поранення.

"Руслан був сильним та хоробрим, пройшов великий та страшний шлях цієї війни, я знаю, що він намагався зробити все, аби вибратись, бо він би ніколи мене не залишив”, - додає Анжела.

Поховали Руслана Дєлова 27 листопада 2023 року поруч з рідними на Новодачинському кладовищі у Павлограді.

“Від імені Павлоградської громади міський голова Анатолій Вершина, Павлоградська міська рада та її виконавчий комітет висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким полеглого захисника, поділяючи тяжкий біль утрати. Доземний уклін воїну-захиснику”, - написали на сайті Павлоградської міської ради.

Дівчина Руслана створила петицію до Президента України, адже вірить, що військовий заслуговує на звання Героя. Необхідні підписи вже зібрані, тепер очікують остаточного рішення.

“Руслан із честю та гідністю виконав свій обов'язок громадянина України, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього подиху залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині”, - зазначено у тексті петиції.

Вдома на Руслана чекали батьки, брат, сестри, бабуся, багато родичів, колег та друзів та його кохана. 

Шана і слава Воїну!

Фото надані Анжелою Філь