Наші війська творять зараз дива в обороні
Наразі ситуація на фронті складна, але, втім, вона стабілізована. Про це президент Володимир Зеленський сказав у інтерв'ю в ефірі телемарафону.
“Ворог не просувається. Але там, де він робить кроки вперед, наші відбивають і тиснуть – він відходить назад. І навпаки – наші хлопці роблять деякі кроки вперед”, - наголосив Глава держави.
Проте у зведеннях Генштабу повідомляється про десятки бойових зіткнень щодня, удари авіації та артилерійські обстріли. Щодо найбільш небезпечних точок на карті, то військові експерти виділяють насамперед Часів Яр, Куп’янськ та Авдіївку.
Детальніше про ситуацію на різних відтинках фронту, а також про те, де і коли чекати на новий наступ РФ, – в огляді Укрінформу.
БАХМУТСЬКИЙ НАПРЯМОК: ЧАСІВ ЯР — ПРІОРИТЕТ ВОРОГА №1
Фактично усі військові експерти схиляються до думки, що саме Часів Яр ворог розглядає як важливий пункт, звідки можна продовжувати наступ.
“Якщо в захопленні Бахмуту, який штурмували понад 10 місяців, окупанти вбачали такий собі “репутаційний здобуток” на противагу нашим успішним контрнаступальним діям на Харківщині та правобережжі Херсонщини у 2022 році, якщо маленьке містечко Авдіївка, яке росіяни брали 4 місяці, було виключно політичною грою, “епічним трофеєм” для Путіна напередодні псевдовиборів, то з Часовим Яром ситуація дещо інша... Тут слід говорити про тактичний і стратегічний задум противника”, - коментує Укрінформу військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Часів Яр — це ключ до української оборони, а саме до стратегічних міст — Костянтинівка, Слов’янськ і Краматорськ. Це місто прикриває можливість подальшого просування російських окупантів углиб української території.
Щобільше — Часів Яр розташований на панівних висотах. Тому контроль над цим містом дає кожній зі сторін тактичну та оперативну перевагу в можливостях вогневого ураження і вогневого контролю. Тобто йдеться про неможливість підвезення боєкомплекту, вивезення поранених, проведення ротацій тощо.
Нарешті Часів Яр — це важлива транспортна розв’язка. Тут перетинаються траси з Бахмутського напрямку та з боку окупованої частини Луганської області.
Наразі Часів Яр знаходиться під контролем ЗСУ, які перетворили його на суцільний оборонний вузол. Тим не менш, росіяни усіляко намагаються прорвати нашу оборону. Їхня тактика незмінна — взяти місто за будь-яку ціну.
“ Цей напрямок на сьогодні є найгарячішим. І з часом може перетворитися у наступний Бахмут чи Авдіївку. Тобто ворог знову вдаватиметься до постійних м’ясних штурмів, використовуватиме різну техніку та озброєння — артилерію, дрони, авіацію з КАБами... Взяти Часів Яр за будь-яку ціну. Росіяни зараз будують плани тактичного і стратегічного характеру з захоплення цього міста, оскільки це панівні висоти в регіоні”, - акцентує оглядач.
За його словами, на цьому відтинку фронту нині уже сконцентрована велика кількість сил та засобів ворога, але поки що повноцінний наступ на Часів Яр неможливий: “Допоки російські окупанти не взяли під контроль чотири основних села біля Часового Яру — Богданівку, Іванівське, Кліщіївку та Андріївку — вони не зможуть провести повноцінну наступальну операцію”.
Якщо ворог, не закріпившись у згаданих селах, одразу “полізе на рожон”, спробує оточити Часів Яр та розпочати міські бої, то понесе колосальні втрати.
“Російське командування це добре розуміє. Відтак станом на зараз вони намагаються спершу створити відповідні умови для наступу на Часів Яр, себто захопити села, зачепитися за околиці міста. Тож поки що про каталізацію не йдеться, - наголошує пан Коваленко. - Каталізація наступальних дій відбудеться тоді, коли в них розпочнеться мобілізація, десь у другій половині 2024 року. А перші більш-менш потужні спроби наступу на Часів Яр, скоріш за все, спостерігатимемо за два місяці — у червні”.
Наразі ж окупанти створюють умови для підготовки більш інтенсивних наступальних дій на Часів Яр. До цих умов входить:
- захоплення Богданівки, для виходу на Калинівку, перерізання траси 0506 і створення тиску на Часів Яр із півночі.
- захоплення села Іванівське, для охоплення Часова Яру по трасі 0504 з півдня і виходу на село Ступочки.
- захоплення Кліщіївки та Андріївки, для створення буфера безпеки для південного флангу.
ПІД АВДІЇВКОЮ ВОРОГ ФОРМУЄ БУФЕР БЕЗПЕКИ, ПІД КУП’ЯНСЬКОМ — ПЕРЕГРУПОВУЄТЬСЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО НАСТУПУ
Під Куп'янськом (це місто є важливим вузловим центром залізничного сполучення, і саме через нього з російської станції Валуйки проходить гілка постачання, яка живить всю північну частину Луганської області, - Ред.) ворог намагається просунутися поблизу н.п. Синьківка та Іванівка. Але безуспішно.
Так само безуспішні просування окупантів під Лиманом (захоплення цього міста відкрило б ворогу шлях на Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півночі, - Ред.). — поблизу н.п. Терни, Діброва та Білогорівка.
Активність окупантів протягом останніх кількох діб на цьому відтинку фронту зведена до мінімуму.
“На Лимано-Куп’янському напрямку ситуація під контролем. ЗСУ впевнено тримають оборону”, - каже керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Своєю чергою Олександр Коваленко нагадує, що на цьому відтинку фронту сьогодні знаходяться дві групи ворожих військ — “Захід” та “Центр”.
Чисельність групи “Захід”, яка наступає на Куп’янському напрямку — 80 тис. особового складу. І що важливо — наступає це угрупування уже майже рік.
“Наступ росіян почався наприкінці травня – на початку червня минулого року. І весь цей час ця вся група військ здебільшого топчеться в районі маленького села Синьківка, яке є вхідною брамою на Куп’янськ. Цей укріпрайон їм не здається, росіяни несуть серйозні втрати.”, - акцентує військовий оглядач.
Щодо групи військ “Центр”, яка діє на Лиманському напрямку, то її чисельність оцінюється у 87 тис. особового складу. Є важливий нюанс.
“Зараз підпорядкування групи військ “Центр” частково розподілено між ГВ “Захід” та ГВ “Південь”, яка діє в Донецькій області (зокрема в районі Авдіївки, - Ред.). Тому йдеться не про 87 тис. особового складу, а істотно меншу цифру”, - каже пан Коваленко.
Загалом же, експерт вважає, що Лимано-Куп’янський напрямок, а особливо Куп’янськ, можна вважати другою за пріоритетністю ціллю для росіян.
“Попри тимчасову відносну тишу ми бачимо, як біля Куп'янська противник накопичує особовий склад та техніку, щоб у перспективі активізувати свій наступ, - звертає увагу Олександр Коваленко. - ГВ “Захід”, яка діє поблизу згаданого міста на Харківщині, перегруповується. Фактично завершено перегрупування їх основного танкового кулака — підрозділів 90-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії”.
Щодо Авдіївки...
Після відходу нашого гарнізону з міста (17 лютого ц.р.), перша лінія оборони мала пролягати через Степове, Ласточкине та Сєверне, але ці населені пункти росіянам вдалося відносно швидко захопити.
Більш широке коло — це Бердичі, Семенівка, Орлівка та Тоненьке, де розташовані ставки та невеликі річки, які зручно обороняти. Окупанти прорвали й цю лінію. Тоненьке й Орлівку росіяни захопили. ЗСУ відійшли західніше — до сіл Уманське, Яснобродівка, Нейталове та Невельське.
За Бердичі та Семенівку ведуться запеклі бої.
Проте це не означає, що ворог активно наступає. Його мета — створити буфер безпеки, таке собі напівколо біля Авдіївки на 3-5 кілометрів, що дозволяє не тільки закріпитися в місті, а й забезпечити можливість перегрупування, передислокації підрозділів.
За словами Олександра Коваленка, росіяни вчаться на помилках, зокрема на тих, яких припустилися під Бахмутом.
Нагадаємо, що після падіння Бахмутської фортеці українським силам влітку 2023 року відносно швидко вдалося перейти до контратакувальних дій. Це змусило росіян тікати з південно-західного сектору в районі Кліщіївки та Андріївки.
"Щоб це не повторилося біля Авдіївки, вони створюють буфер безпеки. Звичайно, їм потрібна оперативна пауза, щоб відновити наступальний потенціал. Але вони користуються всіма можливостями, просуваються і тиснуть там, де можуть, щоби створити буфер безпеки для свого угрупування, який буде включати навколишні села - Степове, Бердичі, Сєверне, Тоненьке, Орлівка та Семенівка. Росіяни намагаються за них зачепитися і це нині їхня основна мета. Що було прогнозовано. Тому про жодну катастрофу не йдеться, фронт не обвалився. Ситуація контрольована», - наголошує Олександр Коваленко.
Тим часом військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов вважає, що на цьому напрямку скоро настане оперативна пауза.
“Ворог ще намагається атакувати, але в останні пару днів я чую сигнали про те, що українська арта працює у більших обсягах. А значить, у нас є боєприпаси», – наголосив пан Селезньов.
КУРАХОВЕ ТА ВУГЛЕДАР “ПІД ПРИЦІЛОМ”, НА ПІВДНІ ОКУПАНТИ БЕЗУСПІШНО НАМАГАЮТЬСЯ “ЗРІЗАТИ” РОБОТИНСЬКИЙ ВИСТУП
Після захоплення Мар’їнки ворог націлився на Курахове та Вугледар.
«У районі Красногорівки ЗСУ вдається блокувати просування окупантів. Як і, власне, їхній рух вздовж дороги від Мар'їнки на Курахове. Вони вперлися у нашу оборону в районі села Георгіївка, - коментує Олександр Мусієнко. - Далі вони пробують рухатися на південь – у бік села Побєда. Після – у бік Антонівки та Костянтинівки в напрямку Водяного, аби вийти на Вугледар. Біля н.п. Побєда наші їх зупинили. Також ворог намагається рухатися на Вугледар з іншого боку – від Новомихайлівки через Водяне. У Новомихайлівці у росіян є певні тактичні успіхи, але загалом ситуація не критична, хоч і складна. Вугледар, попри дефіцит боєприпасів і снарядів, тримається доволі впевнено, висоти під нашим контролем», - запевняє Олександр Мусієнко.
Роботинський виступ (Запорізька обл.) фактично постійно перебуває під штурмом росіян. Проте завдяки ефективним діям наших воїнів усі намагання окупантів продовжують залишатися безрезультатними.
Противник намагається зачепитися за південні та південно-західні локації в районі Роботиного. Для цього використовував спочатку бронетехніку - танки, ББМ. Потім намагався доєднати більш маневрові, але менш захищені, багі китайського виробництва, які називають «гольф-мобілями Шойгу». Щобільше - днями було зафіксовано специфічний епізод, коли росіяни для штурму залучити буквально броньовані вантажівки «Урал», але ця атака для ворога завершилась невдачею, загалом якоїсь переваги щодо прориву наших основних рубежів оборони це не дало.
За словами Олександра Коваленка, “зрізання” Роботинського виступу має для окупантів певний тактичний сенс. Оскільки, коли фронт рівний, наступати простіше.
«У випадку з Роботиним і кишенею Роботине–Новопрокопівка–Вербове — це плацдарм, який українська армія створила 2023 року, і для росіян він є серйозним головним болем. Оскільки, це вклинювання в їхню не тільки першу, а й другу лінію оборони», — уточнив він.
У перспективі, прогнозує оглядач, саме цей клин може мати розвиток.
«Для росіян це серйозна проблема, вони намагаються її виправити. Тільки після цього можна говорити про створення умов (які можуть зайняти від пів року до року) для наступу в Оріхівському напрямку або в напрямку Гуляйполя. Раніше ніяк про це не можна думати. Доки існує ця «кишеня», для російської групи військ питання наступу в Запорізькій області закрите», - переконує пан Коваленко.
До слова, днями пройшла інформація, що російські окупанти нібито зайшли й закріпилися в селі Роботине. Але наше командування, а також бійці 65 окремої механізованої бригади ЗСУ, які обороняють згаданий населений пункт, це заперечують.
Якщо підсумовувати поточну ситуацію на фронтах, то, на думку Олександра Мусієнка, насправді наші війська творять зараз дива в обороні. Здавалося б, дуже багато чинників, які проти нас, об'єктивно. Затримка з виділенням допомоги з боку США, проблеми зі снарядами, боєприпасами...
“На цьому тлі ворог застосовує авіацію, тисне. Але навіть за таких непростих умов лінія фронту не посипалась”, - акцентує він.
На цьому ж наголошує Олександр Коваленко: “Загально всю ситуацію в районі бойових дій можна описати як продовження тактики оборонної війни. Ми продовжуємо саме такий формат ведення бойових дій. І з урахуванням того, яка підтримка зараз йде від наших міжнародних партнерів — найближчим часом я не бачу перспективи переходу ЗСУ від оборони до контрнаступу ”.
Експерт називає нинішню фазу — війною на виснаження.
“І вона дає свої результати. Якогось глобального успіху росіяни не мають, а втрати несуть втричі більше, аніж, наприклад, улітку 2023 року”, - резюмував військовий оглядач.
Мирослав Ліскович. Київ
