Пам’яті журналіста, кулеметника Олега Шемчука

Хвилина мовчання

07.05.2024 09:00

Укрінформ

Запорізький журналіст-розслідувач зник на полі бою під Бахмутом у вересні 2022 року

Про те, що Олег визнаний загиблим, рідним повідомили 3 квітня 2024 року. За даними Інституту масової інформації, журналіст став 76-м медійником, який загинув унаслідок російської агресії проти України.

Чоловік воював у лавах Збройних сил України, зник безвісти 15 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області.

Невдовзі після зникнення Олега про це повідомила родичка журналіста Вікторія Іванова на своїй Фейсбук-сторінці. Весь цей час рідні намагалися його знайти. Та поховати Олега вдалося лише зараз, бо тіло не могли забрати з поля бою, а потім проводили декілька довготривалих ДНК-експертиз.

У довоєнному житті Олег працював журналістом в редакціях "Наші гроші" та "Запорізький центр розслідувань". Також був письменником-початківцем і у листопаді 2021 року випустив свою першу книгу "7 днів на білому світі". Окрім цього, грав на кількох музичних інструментах, любив фотографувати й писав книжки, розповіла мама загиблого Олена.

"Річ у тім, що дідусь в нас також журналіст. І, в принципі, йому завжди дуже легко давалось писати. Він легко пише", - зазначила жінка.

Від початку повномасштабної війни Олег пішов до військкомату.

"17 лютого йому поставили діагноз — зміщення диска і затискання нерва в спині, тому він місяць лежав вдома. Він тільки міг сидячи чи лежачи писати. Ходив в корсеті. А коли спина трошки відійшла, він 17 квітня зібрався і пішов добровольцем", - згадує Олена.

Чоловік служив кулеметником у 53-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Про військове життя Олег не розповідав ні родині, ні близьким, згадує друг загиблого Богдан Кутасевич: "Ми про це здогадалися, коли він вже сказав: “Все, я завтра йду”. Він сам вирішив. Він дуже хотів, його не брали, але все ж таки так сталося, що він пішов воювати".

Олег проявив себе мужньо та обрав нелегкий шлях військового, зауважив кум загиблого Олександр Сторчило: "Ми дуже багато маємо спільних історій. Дуже багато проводили часу разом. І не дарма ми обрали його хрещеним батьком нашої дитини".