Пам’яті пластуна, молодшого сержанта ЗСУ Олександра Машлая (позивний «Гот»)

Олександр Машлай був молодшим сержантом 25-го окремого штурмового батальйону 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура” Збройних сил України, де працював над забезпеченням звʼязку. Саме він розробив знаменитий шеврон “Маґури”.

Олександр був також широко відомий як співорганізатор та постійний член оргкомітету фестивалю “Бандерштат” у Луцьку. Довгий час був редактором і видавав кілька націоналістичних видань на Волині.

Воїн загинув 7 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Желанне Покровського району Донецької області.

Про смерть Олександра повідомив його брат Ігор Гошовський:

“На Авдіївському напрямку сьогодні зранку загинув мій брат Олександр Машлай. Він у складі 25-го окремого штурмового батальйону брав участь у наступі під Роботиним улітку, з жовтня весь час без ротації тримав Авдіївський коксохім, потім Бердичі. В юні роки ми з ним пройшли Пласт, потім МНК (Молодіжний Націоналістичний Конгрес - ред.), Національний Альянс. Зараз не маю слів, тільки сльози. Розкажу про нього пізніше”.

Пласт на Волині у дописі на спомин про Олександра згадує, що у військового був позивний «Гот». 

“Орієнтовно з 1993 року пластун-новак рою «Хрущі» (сестричка Леся Омельчук). Згодом став пластуном юнацького гуртка «Яструби» в 33 курені ім. Уласа Самчука в Рівному (виховник Аркадій Сльоза). Активно брав участь у таборах, мандрівках, заходах. Склав пластову присягу. Пластував орієнтовно до 1998 року”, - йдеться в дописі.

Громадська діячка Аліна Шпак каже, що про "Гота" неможливо писати у минулому часі.

“Слова вперто не хочуть складатись в речення. І неможливо писати про Тебе у минулому часі. Бо Ти з тих, із най-най. Зі Справжніх. Тих, чиї слова ніколи не розходились з ділом. Хто мав всередині стрижень і до кінця був вірний своїм принципам. Хто без пафосу і зайвої метушні багато років робив свою, нашу українську Справу. Взірцевий побратим, сімʼянин, друг, націоналіст. Було так затишно знати, що можна приїхати до Луцька, зустрітись в компанії і зі сміхом про все на світі поговорити. Дякую Тобі за Чин! Нам дуже Тебе уже не вистачає”, - зазначила вона.

Історик Юрій Юзич каже, що познайомився з Олександром у далекому 2004 році, коли готували Помаранчеву революцію.

“Сашко був на той час вже активістом Молодіжного Націоналістичного Конгресу, активним учасником молодіжних кампаній «Чиста Україна» та «Пора» (чорна). Один із творців Національного Альянсу у 2005 році, де був членом Центрального проводу і багаторічним організатором фестивалю «Бандерштат» у Луцьку.

За освітою Сашко був екологом. За покликанням - публіцист, журналіст та революціонер. Свого часу був головним редактором кількох волинських націоналістичних видань.

Як революціонер - одним із тих, хто їздив до Мінська допомагати братам-сябрам валити диктатуру картопляного диктатора ще у 2005 році. Відбув тоді 10 діб у білоруській вʼязниці, де оголосив і витримав голодування, отримав депортацію з цієї окупованої московськими спецслужбами країни”, - згадує про побратима Юзич. 

Подруга загиблого Младлена Качурець поділилася своїм болем за друга “Гота” та його сімʼю.

“Ми втратили ще одного з найдостойніших. Сашко із тих, хто став до зброї, щоб не залишити цю кляту війну у спадок своїм синам. Друже, дякую Тобі за все. Честь!” - написала вона.

У чоловіка залишилася дружина та двоє синів-пластунів.

За даними ІМІ, Олександр Машлай став 80-м медійником, який загинув унаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 

Вічна слава Герою!

Фото з відкритих джерел