Бити американською зброєю по Росії: а чи справді існує така заборона?
Між союзниками досі точаться дискусії щодо того, чи варто знімати табу на використання наданої Україні зброї по території РФ. Особливо це питання актуалізувалося після загострення на Харківщині. ЗСУ, маючи, приміром, американські ракетні установки HIMARS, були здатні зупинити ворога ще до початку атаки. Але оскільки росіяни накопичували війська і техніку за межами української території, у Бєлгородській області, вони були в безпеці, звісно, знаючи про відповідну заборону з боку США.
...Як відомо, дозвіл бити по РФ озброєнням від партнерів уже є від Великої Британії та Швеції. Це питання обговорюють у французькому парламенті. До країн-членів НАТО з проханням зняти “деякі з обмежень” звернувся також генсек Альянсу Єнс Столтенберг. Щодо Сполучених Штатів – офіційний Київ просить президента Джо Байдена дати «добро» хоча б на удари по прикордонню. Крім того, напередодні «Рамштайну-22» (і під час нього) це питання обговорювалося й на рівні міністрів оборони України та США – Рустемом Умєровим і Ллойдом Остіном. Трохи раніше ексзаступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд в інтерв’ю для The Hill наголосила, що нашій державі слід надати право застосовувати західне озброєння по військових об’єктах на території агресора. Із «свіжого» – комітет розвідки Палати представників США звернувся до Пентагону з відповідним закликом. Свою позицію висловив навіть (!) спікер Палати представників США Майк Джонсон: «Україна повинна сама вирішувати, як вести війну». А ще – за дозвіл виступають низка членів Конгресу, включаючи голову комітету республіканця Майкла Маккола.
Однак наразі позиція Білого Дому залишається незмінною. Чи може вона змінитися і коли – питання, яке, втім, не може не викликати лють. Адже, коли злітає літак з аеродрому в Енгельсі та стріляє по Україні ракетами – чому його не можна вразити прямо на цьому аеродромі? Те ж саме стосується літаків, які, не залітаючи в повітряний простір України, скидають КАБи на Харківщину, Сумщину. Чому їх не можна збивати над територією ворога?
Одним із прибічників такої заборони називають радника Байдена із нацбезпеки Джейка Саллівана, який, за словами експертів, виступає за російсько-американське партнерство у протистоянні Китаю. Виходячи з останнього... Є припущення, що між американцями і росіянами може існувати якась непублічна, залаштункова домовленість, через яку в Білому Домі продовжують зберігати вето щодо згаданого питання. Попахує конспірологією? Є трошки. Але ми все ж спробуємо з цим розібратися, зокрема, про яку ймовірно домовленість йдеться? Ексвіцепрем'єр Росії Альфред Кох, якого Путін у 2016 році оголосив у розшук, вважає, що в такий спосіб Вашингтон намагається «вибити» з Москви якісь значні поступки на майбутніх переговорах про мир. Можливо, щось ще – інше?
Концепція необхідності російсько-американського партнерства у протистоянні Китаю, драйвером якої був Салліван, зазнала повного краху
У коментарі Укрінформу президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», експерт з міжнародних безпекових відносин Михайло Гончар розповів, що у небажанні адміністрації Байдена надати нам дозвіл на використання американських озброєнь по території РФ могла бути передісторія, яка, однак, не зафіксована (хоча, можливо, такі документи й існують), але зафіксована у вигляді таких собі «неформальних джентльменських домовленостей». Ці угоди сягають ще 2021 року, коли відбулися певні контакти між керівниками розвідувальних служб РФ та США – Наришкіна та Бернса. Після чого восени того ж року Америка почала висловлювати занепокоєння щодо реальної загрози російського повномасштабного вторгнення в Україну, нагадує Гончар.
Експерт припускає, що тоді американці ймовірно повідомили росіянам: «Ми все знаємо, ми чітко бачимо, що ви плануєте це зробити». На що росіяни, ймовірно, відповіли: «Так, ми справді плануємо це і навіть не приховуємо».
«Виникає питання: чому США, знаючи ще у 2021 році про підготовку РФ до наступу, не вжили жодних дій превентивного характеру? Адже вони мали можливості для цього. Наприклад, якби за кілька днів до вторгнення в порт Одеси зайшла пара американських кораблів з дружнім візитом, то, ймовірно, РФ би не наважилася», – вважає Михайло Гончар.
До 2022 року військова присутність сил НАТО в Чорному морі дійсно була регулярною. Але на початку 2022-го – її фактично обнулили. У Чорному морі кораблі країн-членів НАТО були відсутні. Це свідчить про те, на думку експерта, що Сполучені Штати на той момент мали своє уявлення щодо розвитку російського вторгнення в Україну.
«Гіпотетично США, виходячи з того, що для протистояння з Китаєм їм необхідно мати потужного союзника, і таким союзником могла для них стати Росія (РФ має велетенський кордон з Китаєм – більш як 4 тисячі кілометрів, тож для РФ Китай також екзистенційна загроза), були, так би мовити, не зовсім проти вторгнення, але за умови, що воно буде здійснено в якийсь гібридний спосіб, – вважає пан Гончар. – Можливо, російська сторона пообіцяла американській, що кривавої бійні не буде, мовляв, їхні війська швидесенько зайдуть в Київ, приберуть «хунту» і – все… А тепер пригадаймо дні перед вторгненням, коли ще не було достеменно відомо, в яких саме числах лютого 2022 року це станеться, але коли вже почалася евакуація західних дипломатів з української столиці».
Ще пан Гончар просить згадати матеріал «Української правди» під назвою «Три найдовші дні лютого...», в якому, зокрема, йдеться про візит глави МЗС Дмитра Кулеби до Вашингтона 23.02.2022.
«У той день Байден почав розпитувати Кулебу про ситуацію в Україні, щось радив та говорив про підтримку. Тон його розмови скидався швидше на прощання з онкохворою дитиною, ніж на підбадьорення союзника напередодні вирішальної битви. В особі Кулеби того дня Байден прощався з усією Україною», – йдеться у статті «Укрправди».
Нарешті експерт просить пригадати й те, як у грудні 2021 року до України почало прибувати перше американське озброєння.
«Важливо те, яке саме це було озброєння. Для ведення партизанської війни – ПЗРК FIM-92 Stinger, ПТРК FGM-148 Javelin... Можливо, з російського боку надійшла вимога або побажання, щоб поставки були не надто об’ємними, і, головне, – без ударних зразків, себто, щоб без жодних наслідків для території РФ, – розмірковує експерт. – Москва тоді накреслила Вашингтону червону лінію. Втім, по факту, сталося не так, як гадалося... Бліцкриг «Київ за три дні» зазнав невдачі. Відповідно, зазнали невдачі всі неофіційні плани та домовленості між американцями і росіянами, оскільки виникли нові реалії».
Та навіть після цього США не надто поспішали надавати нашій державі серйозніше озброєння, як от артилерію, зокрема, РСЗВ HIMARS.
«І тільки вже під тиском союзників, інших країн Заходу, країн Центральної Європи, передусім балтійських, США стали змінювати свої підходи, – каже Михайло Гончар. – І за допомогою тіньових каналів комунікацій, очевидно, донесли до росіян, що ті порушили домовленості. Звісно, Москва будь-якої миті може все оприлюднити, проте з Вашингтону надійдуть спростовання...»
Стратегія антиескалації Сполучених Штатів, яка передбачала перетворення Росії з противника на союзника, зазнала краху. Але у Вашингтоні, звісно, цього не визнаватимуть, оскільки це означатиме, що команда нинішнього глави Білого Дому, американські спецслужби – серйозно прокололися.
Гончар: «Нинішня американська зовнішня і безпекова політика тісно пов'язана з прізвищем Саллівана, з його баченням глобального світу, і необхідностю російсько-американського партнерства у протистоянні Китаю. Звісно, цю конструкцію придумав не Салліван. Вона існувала і до нього. І навіть популяризувалася у 90-ті роки нині покійним американським письменником Томом Кленсі, котрий написав на початку «нульових» дилогію під назвою «Ведмідь і дракон», де описано російсько-американське партнерство по зброї у відсічі китайському вторгненню в Сибір. У будь-якому разі ця концепція хибна. З Росії неможливо зробити партнера для Америки. Природа РФ, її режимів (путінського і всіх попередніх) з авторитарними і тоталітарними механізмами – це те, що зближує РФ скоріше з Китаєм, а не зі Штатами. Саме тому стратегія, запропонована Салліваном, зазнала провалу. Чи розуміє це особисто Салліван, чи розуміють це у Вашингтоні? Думаю, що розуміють. Але визнати це не можуть. Або не хочуть. Зрештою, справа не лише у РФ чи Китаї. Якщо ми поглянемо на близькосхідну політику США... Вона також провальна. Іран зумів створити цілу мережу своїх проксі, які тепер задають правила гри в регіоні. Хоча це інша тема, але це показує загальний провал стратегії Саллівана-Байдена, що має неприємні наслідки для багатьох партнерів США».
Щонайперше це стосується нашої держави...
«Тема дозволу бити західною зброєю по території РФ уже давно обговорюється, – акцентує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI». – Проте, зокрема після ескалації на Харківщині, систематичних обстрілів артилерією, ракетами, використання керованих авіаційних бомб (КАБ) у самому Харкові, а також в Одесі зрушень не видно...» За словами експерта, РФ збирається втілити щодо великих міст України розташованих близько до кордону або лінії фронту сценарій, схожий на сирійське місто Алеппо. У цьому контексті заборона на удари у відповідь по Росії – по її військових об'єктах, аеродромах тощо – виглядає неадекватно.
«На цьому наголошує не тільки Київ, але й найближчі союзники США. Розмови стають більш інтенсивними, і я думаю, що ми можемо очікувати позитивний результат. Дозвіл буде наданий. Проте можливі обмеження, які американці можуть вигадати для нас, наприклад, щоб цілі для ударів попередньо узгоджувати з ними. Коли це станеться? Ми взнаємо про це вже постфактум, після того, як з Кремля понесеться: «США переступили червону лінію – на аеродромі в Курську знайдено уламок від ATACMS». На що адміністрація Байдена, устами свого представника на пресбрифінгу, відповість: «З урахуванням необхідності захисту цивільного населення, яке щодня потерпає від авіаударів з боку РФ, ми дозволили Україні застосовувати нашу зброю для проведення відповідних контрзаходів...» Ну, «запакувати» правильні слова американська пропаганда точно зможе», – підкреслив Михайло Гончар.
Буде компромісна формула: США дозволять завдавати ударів по об’єктах російських військ, наприклад, на прикордонних з Україною територіях
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко має сумніви відносно існування якихось таємних домовленостей між США та РФ.
«Навіть якщо припустити, що вони колись існували, то Москва їх уже давно знівелювала і розтоптала», – каже він.
Росія пішла на ескалацію у війні проти України та проти Заходу.
«По-перше, йдеться про розширення наступальних дій РФ на Харківщині. По-друге, РФ збільшила кількість ударів по українських об’єктах енергетики, зокрема й по гідроелектростанціях, по газосховищах. По-третє, почала військові навчання з тактичною ядерною зброєю, також проходить перевірка боєготовності ядерних сил на території Білорусі, – перелічує пан Мусієнко. – І наступний крок, який, як мені здається, серйозно свідчить про ескалацію вже проти країн НАТО та ЄС, – це те, що Росія фактично в односторонньому порядку, порушуючи відповідні угоди й норми міжнародного морського права, хоче встановити розширити свої територіальні води в Балтійському морі».
Він також нагадав, що РФ проводить підривну діяльність у країнах Європейського Союзу, яка пов’язана із загрозою терактів, фізичного нападу на політичних діячів.
«Іншими словами, існує чимало фактів, що свідчать про ескалацію з боку Росії», – додав військовий експерт.
Відтак у Заходу є абсолютно відкрита аргументація і фактично розв'язані руки, щоб дозволити Україні використовувати надану зброю для ударів безпосередньо по російській території.
«Думаю, буде знайдено компромісну формулу – Україні можуть надати право завдавати ударів по військових об’єктах на прикордонних з Україною територіях – Бєлгородська, Курська, Ростовська області, де Росія розгортає свої сили для наступальних дій в Україні», – сказав керівник Центру військово-правових досліджень.
Зрештою, на сьогодні це в інтересах Заходу.
«Є дуже важливий момент: Грант Шаппс, міністр оборони Сполученого Королівства, днями розповів, що Китай або готує, або вже почав надавати Росії летальну зброю, і це насправді суттєво змінює правила гри. А отже – розв'язує руки Заходу, якому конче потрібно продемонструвати свої спроможності та лідерство, але вже не тільки Росії, а й Китаю. Ось тут є багато аргументів на користь того, що потрібне нам рішення буде реалізовано. Коли? Я думаю, що це рішення найближчих тижнів, навіть не місяців. Втім, про нього ми дізнаємося вже по факту», – зазначив Олександр Мусієнко.
Ми отримали чіткий сигнал: США не заохочують, але й не заперечують проти ударів наданою зброєю по території РФ
Не вірить в існування угод між американцями і росіянами, принаймні на сьогодні, й колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко: «Чи були якісь домовленості раніше? Не виключаю. Чи є якісь домовленості зараз – не думаю. І виходжу я тут з простої істини: якщо такі домовленості існували б, то ми б не мали жодної зброї взагалі. Але оскільки ми її маємо, і якість та кількість зростає – усі розмови на цю тему є лише теоретичними роздумами, тобто під собою не мають жодної практичної основи. А от що адміністрація президента США точно має – це страх. І цей страх паралізує політичну волю наших американських партнерів, і вони постійно лякаються терміна «ескалація», який самі собі придумали».
Головними фундаторами цього страху пан Огризко називає уже згаданих Саллівана, Бернса...
«До цієї групи можна також віднести і деяких американських генералів, наприклад, колишнього начальника об'єднаних штабів генерала Міллі. Всі вони постійно встановлюють собі червоні лінії та бояться навіть наближатися до них. Це й призводить до паралічу політичної волі. А коли політичної волі не вистачає, ніщо не працює», – переконує дипломат.
З іншого боку, слід згадати про інше «крило» адміністрації Байдена – того ж державного секретаря Блінкена.
«Хоча деякі заяви Блінкена теж неоднозначні, але він дипломат, а тому, в принципі, не повинен говорити аж надто прямолінійно. Але мені здається, що він, разом з головою Пентагону Остіном, деякими конгресменами та сенаторами, чітко висловлюють свою підтримку України. Чи вдасться їм зараз переконати Байдена? Побачимо», – каже пан Огризко.
Водночас експерт звернув увагу на важливу деталь: «Наприкінці квітня Конгрес США ухвалив рішення про надання допомоги Україні. І в цьому рішенні – не було жодного слова чи пункту, де б зазначалося, що адміністрації Байдена дозволено передавати цю зброю, але з обмеженнями на її використання по території Російської Федерації. Що це означає? Насправді те, що Білий дім займається тим, що називається «художньою самодіяльністю», тобто інтерпретує рішення Конгресу так, як хоче, висуваючи Україні якісь додаткові умови. Чи є в адміністрації Байдена для цього законні підстави? Відповідь на це питання дав Блінкен, який неодноразово вже, до речі, і тут в Києві, і зараз у Вашингтоні казав: «Ми не заохочуємо, але...» Як дипломат, скажу, що всі слова, які стоять перед «але» – не мають жодного змісту. Блінкен після «але» сказав наступним чином: «...але це на розгляд Києва».
Тобто, на думку пана Огризка, США не заохочують, але й не заперечують.
«Відтак, я не можу зрозуміти, чому ми так відчайдушно продовжуємо ломитися у відкриті двері. Зброю отримали? Отримали. Формальної заборони не застосування цієї зброї по території РФ немає? Немає. Можливо, нашим представникам хтось щось і шепотів на вушко, але ж вони могли не розчути або це вина перекладача, який доніс не зовсім той зміст. Ну, всяке ж буває... Тож давайте не будемо дмухати на холодне, а робитимемо те, що вважаємо за доцільне», – резюмував Володимир Огризко.
Мирослав Ліскович. Київ
