Пам'яті поліцейського Сергія Рудого

Капітан поліції Сергій Рудий загинув 27 квітня 2022 року під час артобстрілу поблизу міста Золоте Сєвєродонецького району Луганської області. Йому було 44 роки.

Сергій народився 27 грудня 1977 року у селі Лошнів Теребовлянського району Тернопільської області, виріс вже у Тернополі. Мати померла, коли йому було лише 10 років, тому хлопця виховував батько.

Після школи Сергій продовжив навчання у профтехучилищі. Після цього закінчив Львівський інститут внутрішніх справ. 12 років пропрацював у тернопільському відділенні МВС у карному розшуку на посаді оперуповноваженого. 

«Його я знав з 1998 року - разом працювали у карному розшуку. Про цю людину можу сказати лише найкраще. За майже чотири роки його служби в роті він довів, що був професіоналом своєї справи, надійним побратимом, вірним товаришем», - зазначив командир роти Віталій Цап.

У 2010 році Сергій звільнився з міліції. Проте, коли у 2014 році розпочалася війна з РФ, чоловік не зміг залишитись осторонь - вступив до лав підрозділу добровольчого батальйону поліції «Тернопіль». Служив у гарячих точках Луганщини. За роки сумлінної служби отримав значну кількість нагород, відзнак та медалей. Йому навіть присвоїли звання капітана поліції.

«Коли 24 лютого 2022 року розпочалася війна, тривога була у всіх, ми не знаходили собі місця. А тато заспокоював: «Все буде добре, не хвилюйтеся, війна скоро закінчиться». Збираючись в останнє у своєму житті відрядження на фронт, він переконував усіх, що скоро повернеться, як завжди», - каже донька Анастасія.

31 березня 2022 року Сергій у складі загону прибув на схід, де в цей час вже служили його побратими з роти патрульної поліції «Тернопіль». Зі спогадів Цапа, підрозділ був розосереджений на кількох бойових позиціях, у тому числі у населених пунктах Золоте та Гірське Луганської області.

«Ми займалися протидиверсійною діяльністю, здійснювали бойові завдання щодо протидії агресії рашистів. Місця нашої дислокації вороги обстрілювали 24 години на добу. Але попри це ми ще і намагалися допомагати місцевим – евакуйовували їх на службових авто. Допомогли вибратися десяткам людей. І 27 квітня після обіду російський снаряд прицільно влучив у місце, де були мої побратими. Троє загинуло. Серед них був і Сергій», - сказав він.

Церемонія прощання з поліцейським пройшла 29 квітня 2022 року у Тернополі. Поховали його наступного дня у Токах Скориківської громади, що на Тернопільщині.

Указом Президента Володимира Зеленського №870/2023 від 30 грудня 2023 року капітана поліції було посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Цю відзнаку було вручено 21 травня 2024 року у Тернопільській ОВА рідним чоловіка.

«Він завжди вмів підбадьорити і підтримати. «Все буде добре» – говорив Сергій рідним під час щоденного спілкування з ними. Страшна та несправедлива смерть забрала у сім'ї дорогого брата, люблячого батька, зятя, дядька, односельчанина, свата, сина, хрещеного і взагалі найкращу людину для тих, хто його знав», – зазначила родичка Вікторія Бабій.

Теща Марія Іванусь заявила, що Сергій був готовим усім і завжди прийти на допомогу.  «Під одним дахом ми прожили 23 роки, але ніколи не мали зла одне на одного, ніколи не сварилися. Він був мені як син. Був Господарем з великої літери. Усе, що ми маємо, було зроблено його руками», - згадує жінка.

Донька розповідає, що кожного разу, коли тато повертався додому - чи то з відрядження із зони ООС, чи просто від дідуся з Тернополя - завжди привозив із собою або деревце – то грушу, то яблуньку - або якусь живність: качат, курчат, собачку.

«Його улюбленцем був наш чотирилапий Кузя. Куди тато – туди і собака: чи на подвір’я, чи на город, чи на поле. Мені він дарував папуг. Останні якось не дуже приживалися у нас, але він щоразу привозив нового. Уже після батькового похорону дідусь привіз для мене останній подарунок від тата - зеленого папугу», - заявила Анастасія.

За її словами, батько ніколи не тримав на неї зла, навіть коли вона була не дуже слухняною. «Він завжди казав мені: не поспішай, ще встигнеш у цьому житті все. Мене стримував, а сам стільки всього не встиг…», - сказала дівчина.

На вшанування пам’яті полеглого захисника 3 жовтня 2022 року депутати Тернопільської міськради посмертно присвоїли йому звання «Почесний громадянин міста Тернополя».

А Анастасія зареєструвала на сайті Президента України 1 квітня 2024 року петицію з проханням посмертно присвоїти звання «Герой України» її батькові. Ця петиція набрала вже понад 10 тисяч підписів із 25 тисяч необхідних.

Вічна шана Захиснику!

Фото: Тернопільська єпархія ПЦУ, Нацполіція