Терор та інформаційні атаки: як Кремль намагається залякати харків’ян

Невід’ємною складовою наступу російських військ на півночі Харківської області, що розпочався 10 травня, стали інформаційно-психологічні операції. Зусилля інформаційних військ РФ були спрямовані на Україну і її західних партнерів, на цивільне населення Харкова, області й країни в цілому, на особовий склад Сил оборони, військове командування і політичне керівництво України. Метою операцій було не лише створення вигідного Росії інформаційного супроводу бойових дій, а й забезпечення їх успішності шляхом максимального послаблення України.

Травневий наступ: цілі та завдання росіян

10 травня сухопутні підрозділи збройних сил РФ перетнули державний кордон на півночі Харківської області. Діяльність диверсійно-розвідувальних груп противника в цьому районі, активність артилерії та авіації мали місце з моменту вигнання окупантів восени 2022 року. Але цього разу йшлося вже не про окремі ДРГ чи транскордонні обстріли, а про повноцінний наступ для закріплення на території – за підтримки авіації, артилерії та бронетехніки. З огляду на обрані напрямки наступу та задіяні ресурси можна стверджувати, що перед російськими військами було поставлено завдання:

• повторного захоплення міста Вовчанськ та опанування висот у Вовчанській громаді;
• повторного захоплення Липців, Циркунів та сусідніх населених пунктів;
• розтягування лінії фронту, щоб Сили оборони були змушені перекинути у Харківську область значну частину особову складу і техніки з інших напрямків.  

Це дало б росіянам можливість обстрілювати Харків зі ствольної та реактивної артилерії, що є значно дешевше за застосування авіації та ракетного озброєння. Саме завдяки контролю над згаданими вище населеними пунктами у 2022 році російські РСЗВ, САУ і гаубиці місяцями руйнували Північну Салтівку і тероризували все місто. Встановлення вогневого контролю над одним з найбільших міст України потрібно Кремлю для:

• посилення тиску на український уряд та західних партнерів України, демонстрації спроможності вести наступальні дії;
• послаблення спроможностей української армії, запобігання концентрації сил на інших напрямках;
• створення гуманітарної кризи та провокування панічних настроїв у Харкові, області, ускладнення ситуації в інших регіонах.

Станом на кінець травня ‒ початок червня окупанти реалізували свої завдання лише частково. Наступ було зупинено на відстані від 7 до 10 км від державного кордону. Лінія фронту проходить через житлову забудову Вовчанська та на підступах до Липців. Росіянам не вдається вивести артилерію на рубежі для ураження Харкова, тому місто як і раніше тероризують переважно ракетними (С-300, С-400, «Іскандер-М»), авіаційними (КАБ / УПМБ) ударами і дронами. 

Для досягнення військових цілей Кремль використав комплекс традиційних інформаційних інструментів. Синхронно з наступальними діями розпочалися скоординовані дії в інформаційному просторі. Через різні канали росіяни поширювали такі меседжі:

• російські війська стрімко наступають, не зустрічаючи опору;
• українські військові деморалізовані, вони залишають позиції й здаються в полон цілими підрозділами;
• українці виявилися не готовими до наступу росіян;
• метою наступу є захоплення Харкова «за два-три дні», або як мінімум напівоточення («взяття в кліщі»)  і повернення до реалій весни-літа 2022 року.

Російська пропаганда взяла на озброєння маніпуляції з відстанями, періодично повідомляючи, що «до Харкова залишилося» 28, 27 чи 25 км. Без нагадування про те, що відстань від міста до кордону з РФ складає всього 30 км. 

Найбільш активно росіяни використовували свої мережі у Telegram, TikTok та X (Twitter), пропагандистські ЗМІ, спам-розсилки, та ботоферми (для розміщення коментарів у соцмережах, месенджерах та під відео в Youtube). 

Моніторинг українських соцмереж дозволив росіянам використати у власних цілях теми, які першими порушили українські військові, волонтери та антикорупціонери. Зокрема, критику якості фортифікаційних споруд у прикордонні та повідомлення про залишення позицій бійцями окремих підрозділів. Росіяни інформаційно відпрацювали також зміну командувача оперативно-стратегічного угруповання «Харків», що відбулася 11 травня.  

У перші дні операції російські Telegram-канали та мережа сайтів ZOV запускали контент з українськими військовими, що потрапили у полон у Харківській області. На відео полонені говорили те, що від них традиційно вимагають загарбники: про зраду командування, небажання воювати за «фашистський режим» тощо. У 20-х числах травня, коли російський наступ вже було зупинено, російські ЗМІ повторно публікували той самий контент, видаючи його за свіжий.

У травні, поки тривали бойові дії в області, Харків пережив чергову хвилю ракетно-бомбового терору. Крім традиційних терористичних ударів по житловій забудові, росіяни зосередились на харківському бізнесі. Серед найбільших можна виділити атаки на:

• Харківську бісквітну фабрику (27 травня);
• гіпермаркет «Епіцентр» (25 травня);
• друкарню «Фактор-Друк» (23 травня);
• м’ясокомбінат «М’ясний» (4 травня).

Також ворог обстрілював місця скупчення цивільних у Харкові та області. 8 травня під ударом опинився шкільний спортивний майданчик у Салтівському районі Харкова. Важких поранень зазнали підлітки, які грали там у футбол. Семеро цивільних, серед яких вагітна жінка, загинули і 28 зазнали поранень внаслідок удару по базі відпочинку біля водосховища в Черкаській Лозовій. 

Травневі обстріли забрали життя щонайменше 106 цивільних у Харкові та області, 543 зазнали поранень. За два попередні весняні місяці кількість загиблих і поранених цивільних склала 54 і 245 особи відповідно. Інтенсивність знищення росіянами цивільного населення у травні порівняно з березнем і квітнем фактично зросла у чотири рази.

Щільність ударів та вибір цілей свідчить про те, що росіяни вирішують не військові завдання, а розглядають обстріли Харкова як інструмент терору та політичного тиску на уряди України та партнерів.  Метою ударів є:

• руйнування економіки регіону та податкової бази, знищення робочих місць, які є важливою мотивацією для харків’ян залишатися у своєму місті; 
• залякування цивільного населення, збільшення рівня тривожності, провокування паніки. 

Впливати на психоемоційний стан мешканців міста росіяни намагаються, комбінуючи терор та інформаційні інструменти. У цьому контексті варто розглядати і повітряні тривоги, які у Харкові можуть тривати понад 10 годин на добу.  Їх тривалість забезпечується активністю ворожою авіації та пересуванням пускових установок у прикордонних областях РФ, зокрема в Бєлгородській.

Підготовка до наступу: концентрація сил та інформаційні атаки

Те, що росіяни готують нову спробу наступу саме на півночі Харківської області не було великим секретом ні для українських військових, ні для західних партнерів. Українська та іноземні розвідки, OSINT-дослідники фіксували переміщення техніки й особового складу росіян, зокрема новоствореного Ленінградського військового округу, до прикордонних Бєлгородської, Курської, Брянської областей. А також спостерігали за формуванням ударних угруповань, які створювали небезпеку для Харківщини та Сумщини. 

Підготовка до наступальних дій не обмежувалася концентрацією військ у суміжних областях. Спецслужби РФ комбінували інформаційні заходи та застосування зброї. Ворог активізував спрямовані на Харків зусилля наприкінці березня.

Масований комбінований удар по інфраструктурі в ніч на 22 березня став серйозним випробуванням для української енергетики. Харків’яни на кілька днів залишилися без світла, частково без водопостачання і мобільного зв’язку. Було зупинено метрополітен, трамваї та тролейбуси. 

27 березня росіяни завдали по Харкову авіаудар: перший за понад півтора року. Психологічний ефект від двох КАБів також виявився руйнівним: це змусило багатьох харків’ян подумки повернутися у весну 2022 року. Тоді місто зазнало найбільших руйнувань, а об’єктом найсильнішої ненависті були саме російські пілоти. 

Інформаційні заходи було синхронізовано з цими шоковими ударами по Харкову. 

18 березня російський диктатор Путін фактично анонсував наступ, заявивши про бажання створити в Харківській області «санітарну зону». У березні-квітні цю заяву як мінімум тричі коментував речник Кремля Пєсков.

У цей же період посилилася активність російських ботоферм та інтернет-пропагандистів «на харківському напрямку». Зокрема було зафіксовано хвилі:

Квітнева спам-розсилка у Telegam, SMS і таргетована Facebook-реклама

• таргетованої Facebook-реклами з фейками про «перекриття виїздів з Харкова», «здачу» міста, його «приреченість», «масову втечу харків’ян», «таємну евакуацію влади» тощо;
• фейків у TikTok і Telegram-каналах. Зокрема відео березня 2022 року пропагандисти видавали за свіже;
• однотипних коментарів у соцмережах і месенджерах про те, що «Харків здають», «Харків зливають» українською та російською мовами.

Однотипні коментарі про «здачу Харкова»

Інтенсивність розміщення коментарів про «здачу Харкова» у Facebook, Telegram, X (Twitter) у березні-травні

Також є свідчення про активізацію агентури.  На ринках, у громадському транспорті, у дворах багатоквартирних будинків підозрілі особи зав’язували провокативні розмови або імітували спілкування телефоном, переказуючи  «достовірну інформацію» від умовного «кума з СБУ».     

Зусилля російської пропагандистської машини напередодні наступу в Харківській області були спрямовані на:

• деморалізацію та дезорієнтацію цивільного населення Харкова шляхом залякування та введення в оману;
• провокування паніки та втечі населення в інші регіони, використання цих процесів для внутрішньої дестабілізації України;
• формування суспільного запиту на «мир за будь-яку ціну» для посилення тиску на українську владу.

Попри поєднання військового, терористичного та інформаційного компонентів росіянам не вдалося реалізувати свій задум повною мірою ні на полі бою, ні у впливі на цивільне населення Харкова. Через погіршення безпекової ситуації частина мешканців виїхала з міста. Але замість панічних настроїв росіяни спровокували ще більшу злість харків’ян проти загарбників. 

Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу