Пам’яті старшого бойового медика Микити Куропаткіна
27-річний молодший сержант, бойовий медик 132-го окремого розвідувального батальйону Микита Куропаткін загинув 12 серпня 2023 року поблизу Роботиного Запорізької області.
Микита народився в Росії, де ходив у дитсадок та пішов у школу. Коли йому виповнилося 13 років, родина переїхала в Покровськ на Донеччині. Хлопець здобув освіту автомеханіка, але завжди мріяв про службу в десантно-штурмових військах, з якими й підписав контракт. Молодий військовослужбовець був загартованим та витривалим, адже ходив у тренажерний зал та займався боксом.
Після навчального центру Микита потрапив на службу в 90-й окремий аеромобільний батальйон. За плечима військовослужбовця - багато гарячих точок на сході України та чимало нагород за службу, яку він любив. У війську в нього був позивний «Д-6» – на честь назви парашута.
«Микита був дуже доброю людиною. Він нікому ні в чому не відмовляв та мав багато друзів. На нього завжди можна було покластися, адже Микита був надзвичайно відповідальним. Навіть під час відпустки він постійно тримав при собі телефон, щоб бути на зв’язку з побратимами», - згадує дружина Героя Вікторія Красуцька.
Зі своєю майбутньою дружиною Микита познайомився в соцмережах. Вона відреагувала на його фото, а хлопець їй написав. Так вони почали спілкуватися, а вперше зустрілися в Житомирі, куди хлопець приїхав на навчання. Періодично Вікторія їздила Донеччину, щоб побачитися з коханим.
Згодом Микита перейшов на службу в 132-й окремий розвідувальний батальйон ДШВ. У 2019 році вони побралися, у молодої сім’ї народилися двоє синів. У 2020 році Микита звільнився з армії, бо хотів бути поруч з дружиною та дітьми. У той період свого цивільного життя він працював на будівництві.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік був у Покровську, куди поїхав провідати маму. У телефонній розмові з дружиною одразу сказав, що піде у свій 132-й батальйон, де служив раніше.
«Я знала, що чоловік піде захищати Україну. Інших варіантів навіть не було. Він казав, що не може сидіти, коли інші на фронті. Микита одягнув військову форму, взяв свої речі і пішов у 132-й батальйон, де мав багато знайомих. Він завжди мені казав: «Ти ж знаєш, що у мене все буде добре», - згадує Вікторія.
«Д-6» боронив Житомирщину, Київщину, воював на Ізюмському, Бахмутському та Запорізькому напрямках. Потім він пройшов навчання в Україні та Німеччині і став старшим бойовим медиком роти. Побратими згадують, що Микита врятував багато життів.
Останнім часом військовий часто говорив дружині, що дуже хоче додому. Казав, що до осені повернеться, але війна змінила всі його плани. Дружина говорить, що востаннє спілкувалася з Микитою 11 серпня 2023 року. Він пообіцяв, що вийде на зв’язок ввечері або наступного дня, але цього не сталося. Про загибель чоловіка Вікторію сповістив його побратим. Потім жінці надіслали останнє відео з Микитою, яке військові встигли зняти за пів години до його загибелі: на ньому він робить перев’язку побратимові.
Микиту Куропаткіна поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі. У Героя залишилися мама, сестра, дружина і двоє синів.
«Минуло вже 10 місяців від загибелі чоловіка, а в мене досі таке відчуття, що він має прийти чи приїхати. Не можу повірити, що Микита загинув. Коли це сталося, діти постійно про нього розпитували. Під час відпустки він весь час був із ними, а на війні завжди знаходив можливість, щоб хоч трішечки поговорити з синами. Через 5 місяців після його смерті я наважилася взяти їх на кладовище. Тепер вони всім кажуть, що тато оберігає їх із неба», - додає Вікторія.
Молодшого сержанта Микиту Куропаткіна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Шана і слава Герою!
Фото надані Вікторією Красуцькою
